Постанова № 43286364, 23.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 р. Справа № 804/12/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Германюк Т.В., за участю: позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Панащенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області про стягнення суми коштів, а саме: заробітної плати в розмірі 221 грн. 42 коп. за період з 02.12.2013 року по 03.12.2013 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 32205 грн. 03 коп.; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення в розмірі 32317 грн. 32 коп.; середнього заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення суду по суті, виходячи з середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 225 грн. 21 коп.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.11.2010 року видано наказ № 811-к про припинення державної служби ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів - начальника управління якості послуг та реклами з 23.11.2010 року. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та ухвалою Вищого адміністративного суду, визнано протиправним наказ № 811-к про припинення державної служби ОСОБА_1, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 23.11.2010 року, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2010 року до дня поновлення на роботі в сумі 114857 грн. 10 коп. Наказом Голови Держспоживінспекції України Орєхова С.М. від 29.11.2013 року № 370-к позивача було поновлено на посаді заступника начальника Інспекції з питань захищу прав споживачів у Дніпропетровській області з 23.11.2010 року. 03.12.2013 року на підставі заяви, наказом Голови Держспоживінспекції України позивача було звільнено з займаної посади за згодою сторін. Позивач вважає, що при звільненні йому не було виплачено заробітну плату в розмірі 221 грн. 42 коп. за період з 02.12.2013 року по 03.12.2013 року; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 32205 грн. 03 коп.; матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення в розмірі 32317 грн. 32 коп., у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 фактично перебував в трудових відносинах з Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області з моменту поновлення на посаді до дня звільнення лише два календарних дні (робочий день, за який працівнику надається щорічна відпустка відлічується з моменту поновлення працівника на роботі), а тому позивач не набув права на отримання відпустки, та відповідно, права на отримання матеріальної допомоги. Крім того, будь - які обов'язки по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 відсутні, оскільки заробітна плата за 2 робочих дні склала - 230 грн. 65 коп., що підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за грудень 2013 року з відмітною банка, та яка була перерахована позивачу на картковий рахунок. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, у зв'язку з чим, просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.11.2010 року наказом Голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики Матвійчук О.С. № 811 - к припинено державну службу ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного Дніпропетровського обласного управління у справах захисту прав споживачів - начальника управління якості послуг та реклами з 23 листопада 2010 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року по справі 2а/0470/13741/12 визнано протиправним та скасовано наказ № 811-к; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області - начальника управління по контролю якості послуг та реклами з 23 листопада 2010 року; стягнено з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.11.2010 року до дня поновлення на роботі у розмірі 114857 грн. 10 коп.

09 квітня 2013 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вищевказану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12. 2012 року залишено без змін, а 04 березня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 року залишено без змін.

Наказом Голови Держспоживінспекції України Орєхова С.М. від 29.11.2013 року № 370-к позивача було поновлено на посаді заступника начальника Інспекції з питань захищу прав споживачів у Дніпропетровській області з 23.11.2010 року та встановлено оклад згідно штатного розпису Інспекції, надбавку за 11 ранг державного службовця, надбавку за вислугу років в органах виконавчої влади у розмірі 15 % посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг.

02.12.2013 року наказом № 378 -к внесено зміни до наказу Держспоживінспекції України від 29.11.2013 року № 370-к «Про поновлення ОСОБА_1.» в частині розміру надбавки викладено в новій редакції, якою вказану надбавку передбачено у розмірі 20 %.

03.12.2013 року наказом Голови Держспоживінспекції України Орєхова С.М. № 379-к, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за згодою сторін, відповідно до п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України та вказано Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області провести остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1.

16.12.2013 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою за вх. № 7435/01-22, з проханням надати розрахунок, проте відповіді на дану заяву не отримав.

30.12.2013 року позивачу було перераховано у якості розрахунку при звільненні 229 грн., що не заперечується сторонами.

Разом з тим, суд вважає, що всупереч наказу № 379 -к відповідачем не проведено належного остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1, з огляду на наступне.

Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про відпустки», у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно ч.1 ст. 82 Кодексу законів про працю України час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у т. ч. час оплачуваного вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Також, п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відпустки» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується, зокрема, час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).

Таким чином, суд доходить висновку, що час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. При цьому, аналізуючи наведені нормативно - правові акти та обставини справи суд вважає, що час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконними звільненням не зараховується до стажу роботи, що дає право на додаткову відпустку за стаж державної служби.

У зв'язку з вищевикладеним, суд доходить висновку, що позивач при звільненні має право на компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, в тому числі за час вимушеного прогулу, крім компенсації за невикористану додаткову відпустку. Основна щорічна відпустка державного службовця (30 днів) за період - з 23.11.2010 року по 03.12.2013 року (день з якого поновлено позивача по день з якого його звільнено) становить 91 день.

Щодо стягнення заробітної плати в розмірі 221 грн. 42 коп. за період з 02.12.2013 року по 03.12.2013 року, із врахуванням розміру середньоденної заробітної плати виходячи із виплат за вересень - жовтень 2010 року.

Вказана вимога позивача задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Зазначена судом у рішенні по справі № 804/1613/14 за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту справ споживачів у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, середньоденна заробітна плата була розрахована виходячи із виплат за останні 2 календарних місяці, що передували звільненню позивача у жовтні 2010 року.

Наказом від 29.11.2013 року позивача поновлено на рівнозначній посаді, та з урахуванням змін внесених наказом № 378 -к від 02.12.2014 року йому було встановлено оклад та надбавку 20 %.

Згідно абз. 3 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Судом встановлено, що з дня поновлення на рівнозначній посаді до дня звільнення ОСОБА_1 працював 2 календарних дні. При звільненні позивача йому було розраховано заробітну плату виходячи з наступного: розрахунок за 1 робочий день: 2559 (посадовий оклад) /22*1=116 грн. 32 коп., де 22 - кількість робочих днів у грудні 2013 року; надбавка за ранг (розрахунок за 1 робочий день): 90/22*1=4 грн. 09 коп.; надбавка за вислугу років: (116 грн. 32 коп. + 4 грн. 09 коп.)*20% = 24 грн. 08 коп. (116,32 + 4,09 + 24,08 = 144,49 грн.) Нараховано за 2 робочих дні: 144 грн. 49 коп. *2 = 288 грн. 98 коп.

Таким чином, сума заробітної плати ОСОБА_1, за 2 робочих дні склала - 230,65 грн. (з урахуванням утриманих сум ЄСВ та ПДФО), що підтверджується відомістю про нарахування заробітної плати за грудень 2013 року з відміткою банка, та яка була перерахована позивачу на картковий рахунок 30.12.2013 року, що не заперечується сторонами.

Щодо позовної вимоги про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення в розмірі 32317 грн. 32 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, надано право у межах затвердженого фонду оплати праці надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Згідно ст. 35 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі

посадового окладу.

З системного аналізу викладеного вбачається, що законодавець пов'язує виплату допомоги на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально - побутових питань з вибуттям в чергову відпустку та відповідною заявою на отримання допомоги і наявністю коштів у фонді оплати праці.

Судом встановлено, що позивач щорічну відпустку не використав та із відповідними заявами на отримання вказаних допомог до відповідача не звертався, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що підстави для стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та допомогу для вирішення соціально-побутових питань відсутні, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З урахуванням наведеного, та з огляду на те, що судом встановлено незабезпечення відповідачем належного остаточного розрахунку при звільненні позивача 03.12.2013 року в частині невиплати позивачу компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та порушенням строків виплати заробітної плати, задоволенню також підлягає вимога про стягнення заробітку за весь час затримки по день ухвалення рішення, але з урахуванням середньоденної заробітної плати у розмірі - 144 грн. 49 коп. (301 день - час затримки * 144,49 = 43491 грн. 49 коп.)

На підставі викладеного,керуючись ст. ст. 160 - 162, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області грошову компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку в розмірі 13148 грн. 59 коп. (тридцять тисяч сто сорок вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійок) за період з 23.11.2010 року по 03.12.2013 року.

Стягнути з Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області середній заробіток за час затримки розрахунку з 04.12.2013 року по 23.02.2015 року в сумі 43491 грн. 49 коп. (сорок три тисячі чотириста дев'яносто одна гривня сорок дев'ять копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 02.03.2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 02.03.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді М.В. Дєєв М.В.Дєєв Т.С.Журавель