Рішення № 43286078, 24.03.2015, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2015 р. Справа № 909/1379/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Муштай Світлани Іванівни, вул. Вілісова,43-97, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93400

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Чернюк Олега Степановича, вул. Садова,7, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301; поштова адреса: а/с 1532, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301

про стягнення 67806,27 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Роспатнюк А.В. - представник, довіреність НАК 682248 від 15.01.15р.

від відповідача: Вайтєкаускас В.А. - представник, довіреність НАЕ 583751 від 19.11.14р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Муштай Світлана Іванівна звернулась до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чернюка Олега Степановича про стягнення 51 586,00 грн. - основного боргу, 6288,62 грн. - пені, 4642,74 грн. - інфляційних втрат, 1225,17 грн. - 3% річних, 20 000,00 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою від 11.12.14 суддею Соботник В.В. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.01.15.

27.01.15 на підставі п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, розпорядженням керівника апарату господарського суду Івано-Франківської області № 8 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 909/1379/14.

За наслідками повторного автоматичного розподілу справу №909/1379/14 передано судді Цюх Г.З.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.01.15 призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.02.15. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.15 відкладено розгляд справи на 24.03.15.

Позивач під час розгляду справи подав заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх.№642/15 від 21.01.15, за вх.№2096/15 від 24.02.15, а також заяву про уточнення розміру позовних вимог за вх.№3347/15 від 24.03.15. Згідно заяви про уточнення розміру позовних вимог за вх.№3347/15 від 24.03.15, позивач просив стягнути 51 586 грн. - основного боргу, 6286,54 грн. - пені, 8723,93 грн. - інфляційних втрат та 1209,8 грн. - 3% річних.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).

Господарський суд подану позивачем заяву про уточнення розміру позовних вимог розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає до розгляду.

Таким чином, предметом спору даної справи є стягнення 67806,27 грн. заборгованості, в тому числі 51 586 грн. основного боргу, 6286,54 грн. пені, 8723,93 грн. інфляційних втрат та 1209,8 грн. - 3% річних.

На виконання вимог ухвали суду від 24.02.15 представниками сторін подано суду податкові декларації з податку на додану вартість з додатком 5 до них (розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) за березень, квітень, травень 2014 року, які долучено до матеріалів справи.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав, в їх обгрунтування посилається на невиконання відповідачем умов Договору на здійснення транспортного обслуговування вантажів від 27.01.14 щодо повної оплати вартості наданих послуг.

Відповідач подав відзив на позов №02/24-3 від 24.02.15 (вх.№2756/15 від 24.02.15), в якому факт надання послуг на суму 51586 грн. визнав, однак вважає, що строк оплати ще не настав, оскільки позивач всупереч умовам п.4.1. договору не надав відповідачу товаро-супровідні документи по даних перевезеннях.

Крім того представник відповідача подав заяву про недопустимість доказів №03/24-1 від 24.03.15 (вх.№4655/15 від 24.03.15), в якій зазначив, що представник позивача не уповноважений завіряти від імені позивача копії документів, що подаються до матеріалів справи. Вказане клопотання судом відхилено, оскільки в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність (а.с.51), оглянувши яку суд дійшов висновку, що представник позивача має право завіряти від імені позивача копії документів.

Також представник відповідача подав клопотання №03/24-6 від 24.03.15 (вх.№4664/15 від 24.03.15), в якому просив витребувати у відправника ТзОВ "Нова Пошта" (м.Полтава) інформацію, яка вимагається у скарзі від 06.03.15 та приховується відправником. Судом відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення даного спору по суті.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

27.01.14 між Фізичною особою-підприємцем Муштай Світланою Іванівною та Фізичною особою-підприємцем Чернюк Олегом Степановичем укладено Договір на здійснення транспортного обслуговування вантажів, відповідно до п. 1.1. якого перевізник (позивач) зобов'язується за дорученням замовника (відповідача) прийняти для перевезення експортно-імпортні вантажі замовника і доставити їх в обумовлені пункти.

Організація перевезень вантажів замовника здійснюється відповідно до транспортного замовлення на підставі поданої ним в письмовій формі Заявки (додатку до даного договору, що є його невід"ємною частиною) і скріпленої печатками замовника та перевізника, в якій передбачаються конкретні умови та відомості для належного виконання умов даного договору. Сторони визнають юридичну силу транспортного замовлення на перевезення, переданого шляхом факсимільного зв"язку.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ст.929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів.

На підставі заявок №359 від 28.03.14, №362 від 28.03.14, №366 від 26.03.14, №365 від 26.03.14 (а.с.38,42,46,49) позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 55386 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с.37,41,45,50), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №28/03-1 від 28.03.14 на суму 7500 грн., №28/03-2 від 28.03.14 на суму 9400 грн., №27/03-2 від 27.03.14 на суму 20664 грн., №27/03-1 від 27.03.14 на суму 17822 грн. (а.с.35,39,43,47), які підписані і скріплені печатками обох сторін, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги в сумі 3600 грн. (докази сплати містяться на а.с.78), заборгованість станом на день звернення до суду становила 51586 грн.

Слід зазначити, що відповідач в акті звірки станом на 29.08.14 визнав заборгованість в сумі 55386 грн. (підписаний і скріплений печатками обох сторін - а.с.77), а в акті звірки станом на 24.02.15 в сумі 51586 грн. (підписаний і скріплений печаткою відповідача - а.с.81), однак визначає вказані суми як кредитове сальдо.

Відповідно до п.3.1.6. відповідач зобов"язаний здійснити своєчасну оплату робіт перевізника в порядку та згідно умов передбаченим даним договором та транспортним замовленням. Оплата вартості робіт перевізника, що виконується ним за даним договором, здійснюється впродовж 14 банківських днів з моменту надання замовнику оригіналів (завірених копій) товаро-супровідних документів і рахунку за транспортно-експедиційні послуги, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок перевізника (п.4.1. договору).

Посилання відповідача на ненадання позивачем йому повного пакету документів, який передбачений п.4.1. договору у зв'язку з чим, на його думку, строк оплати за надані послуги не настав, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки укладеним договором не передбачено наслідків ненадання позивачем товаро-супровідних документів, а часткова оплата відповідачем наданих послуг в сумі 3600 грн., підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) без жодних застережень підтверджує факт надання послуг обумовлених договором та заявкими.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р. визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Хоча в даному випадку, з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію вих. №08/07-1 від 29.08.14, яка дійсно, як зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву, не підписана позивачем. Однак претензія викладена на бланку, що містить ініціали позивача, його адресу, код, банківські реквізити, вимогу щодо сплати боргу, тощо. Докази направлення вказаної претензії відповідачу містяться в матеріалах справи (а.с.17), факт отримання визнається відповідачем. Вказане свідчить, що відповідач повідомлений про наявність заборгованості та мав можливість врегулювати спір в позасудовому порядку.

Матеріали справи не містять доказів сплати суми заборгованості.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вже зазначалось вище, позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг за договором виконав належним чином, про що свідчать підписані обома сторонами без заперечень та зауважень акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Загальна вартість наданих послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору становить 55386 грн., за якими, у зв'язку з частковою оплатою, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 51586 грн.

Розмір заборгованості не заперечується відповідачем (його доводи стосуються, в першу чергу строку виникнення зобов"язання по оплаті).

Отже, беручи до уваги матеріали справи та вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги в сумі 51586 грн., а також те, що обов'язок відповідача оплатити вартість наданих послуг настав.

Щодо стягнення 6286,54 грн - пені, 8723,93 грн - інфляційних втрат, 1209,8 грн - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, замовник виплачує перевізнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Так як в даному випадку позивачем не надано належних доказів вручення (направлення) відповідачу рахунків, суд позбавлений можливості встановити термін прострочення зобов"язання по оплаті, тому в стягненні 6286,54 грн. пені, 8723,93 грн. інфляційних втрат, 1209,8 грн. - 3% річних належить відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1389,95 грн. судового збору.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.193,222 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509, 526, 629, 909, 929 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Фізичної особи-підприємця Муштай Світлани Іванівни до Фізичної особи-підприємця Чернюк Олега Степановича про стягнення 67806,27 грн. заборгованості задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чернюк Олега Степановича (вул. Садова,7, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301; поштова адреса: а/с 1532, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301, код 2794601778) на користь Фізичної особи-підприємця Муштай Світлани Іванівни (вул. Вілісова,43-97, м. Сєверодонецьк, Луганська область, 93400, код 2719907241) - 51586 (п"ятдесят одну тисячу п"ятсот вісімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу та 1389 (одну тисячу триста вісімдесят дев"ять) грн. 95 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В стягненні 6286,54 грн. пені, 8723,93 грн. інфляційних втрат та 1209,8 грн. - 3% річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.15

Суддя Г. З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

_____помічник судді Шунтов О.М. 27.03.15