Постанова № 43285957, 17.01.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2015 р. Справа № 804/19671/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майнін" до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002621500 від 17 листопада 2014р.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Майнін» (код за ЄДРПОУ 35005945) щодо дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Фінанс Проект Плюс» (код ЄДРПОУ 39196729) та ТОВ «Юніт Інвест» (код ЄДРПОУ 38913819) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року, за результатами якої складено акт №180/04-83-22-02/35005945 від 27.10.2014 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002621500 від 17 листопада 2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 316986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 158493,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Майнін»щодо дотримання вимог податкового законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентами ТОВ «Фінанс Проект Плюс» та ТОВ «Юніт Інвест» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п.198.3 п. 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: встановлена відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Майнін» по придбанню товарів (робіт, послуг) у контрагентів ТОВ «Юніт Інвест» та ТОВ «Фінанс Проект Плюс», в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2014 року на загальну суму ПДВ 316986,00 грн. в т.ч. по контрагентам:

ТОВ «Юніт Інвест» на загальну суму ПДВ 70056,00 грн.;

ТОВ «Фінанс Проект Плюс» на загальну суму ПДВ 246930,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт №180/04-83-22-02/35005945 від 27.10.2014 року на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002621500 від 17 листопада 2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 316986,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 158493,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнін» укладено договір № 32 (купівлі-продажу) від 24.06.2014р. з ТОВ «Юніт Інвест», відповідно до якого Продавець (ТОВ «Юніт Інвест») зобов'язується передати у власність Покупцю (ТОВ «Майнін») товар, загальна кількість та асортимент, одиниці виміру, якого визначаються в Специфікаціях, а Покупець (ТОВ «Майнін») зобов'язаний приймати товар та оплачувати його вартість.

До Договору № 32 між ТОВ «Майнін» та ТОВ «Юніт Інвест» складено та надано до перевірки (сторінка 19 Акту перевірки) специфікація № 1 від 01.07.2014р., де вказано наступний асортимент придбаного товару: щока рухома (2400 кг) у кількості 2 штуки; щока ліва бокова (120 кг) у кількості 1 штука; щока права бокова у кількості 1 штука загальною вартістю 177 960. 00 грн., у т.ч. ПДВ 29660 грн., специфікація № 2 від 02.07.2014р., де вказано наступний асортимент придбаного товару: щока нерухома (2400 кг) у кількості 2 штуки; щока футировочна (145 кг) у кількості 5 штук загальною вартістю 242 376, 00 грн., у т.ч. ПДВ 40396, 00 грн. Вищевказані специфікації скріплені підписами директорів та відтисками печаток суб'єктів господарювання. Також, на виконання умов Договору № 32 було оформлено (виписано): видаткову накладну РН-0701-03 від 01.01.2014р. та видаткову накладну PH-0702-02 від 02.07.2014р. на загальну суму 420336,00 грн., у т.ч. ПДВ 70056,00 грн. (даний факт зафіксовано в акті перевірки ст. 19-20). На оплату товару ТОВ «Юніт Інвест» було вчинено наступні рахунки: № 4 від 01.07.2014р. та № 5 від 02.07.2014р. До перевірки також надано виписки банку № 203 від 22.08.2014р. та № 223 від 17.09.2014р. Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі, кредиторська заборгованість за придбані товари на момент проведення перевірки є відсутня. На підтвердження перевезення вантажу до перевірки було надано товарно-транспортні накладні у кількості 2 одиниці. Відповідно до тексту ТТН вантажовідправником виступило ТОВ «Юніт Інвест», вантажоодержувачем ТОВ «Майнін», замовником послуг автомобільного перевезення ТОВ «Майнін». Перевізник СПД ОСОБА_2 До перевірки також надано податкові накладні, які включені до суми, яка зазначена в податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року на суму ПДВ 29660,00 грн. та серпень 2014 року на суму ПДВ 40396,00 грн., що відповідає додатку № 5 та відображені в реєстрі виданих і отриманих податкових накладних за період липень 2014 року у сумі ПДВ 70056,00 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнін» укладено договір № 45 (послуги техніки) від 20.06.2014р. з ТОВ «Фінанс Проект Плюс», відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Фінанс Проект Плюс») зобов'язується надавати Замовнику (ТОВ «Майнін») послуги технікою: навантажувач № 1 (для перевантаження готового продукту); навантажувач № 2 (для перевантаження хвостів збагачення); автокран МАЗ 5334, а Замовник (ТОВ «Майнін») зобов'язаний приймати надані послуги та здійснювати за надані послуги розрахунки.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Майнін» укладено договір № 48 (послуги техніки) від 25.06.2014р. з ТОВ «Фінанс Проект Плюс», відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Фінанс Проект Плюс») зобов'язується надавати Замовнику (ТОВ «Майнін») послуги технікою: автомобіль ТАТРА, а Замовник (ТОВ «Майнін») зобов'язаний приймати надані послуги та здійснювати за надані послуги розрахунки.

До Договорів № 45 та № 48 між ТОВ «Майнін» та ТОВ «Фінанс Проект Плюс» складено та надано до перевірки (сторінка 28 Акту перевірки) акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0728-01 від 28 липня 2014 року на загальну суму 24150,00 грн., у т.ч. ПДВ 4830,00 грн.; № ОУ - 0730-01 від 30 липня 2014 року на загальну суму 478800,00 грн., у т.ч. ПДВ 95760,00 грн.; № ОУ - 0731-01 від 31 липня 2014 року на загальну суму 708600,00 грн., у т.ч. ПДВ 141720,00 грн.; № ОУ - 0731-02 від 31 липня 2014 року на загальну суму 23100,00 грн., у т.ч. ПДВ 4620,00 грн.;

Договори та акти здачі - приймання робіт до них скріплені підписами директорів та печатками підприємств, (даний факт відображено в акті перевірки на сторінці 28). Також на підтвердження факту виконання робіт з боку ТОВ «Фінанс Проект Плюс» у липні місяці 2014 року, до перевірки було надано виставлені рахунки № 3 від 28 липня 2014 року; № 1 від 30 липня 2014 року; № 2 від 31 липня 2014 року; № 4 від 31 липня 2014 року та виписки з банку АТ «Банк «Фінанси та кредит» від 22 серпня 2014 року № 204 та від 17 вересня 2014 року за номером № 224.

Розрахунки між підприємствами проведені в безготівковій формі на загальну суму 1481580,00 грн., у т.ч. ПДВ 246930,00 грн. На момент проведення перевірки кредиторська заборгованість на надані послуги між суб'єктами господарювання відсутня.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі м.Києва Головного управління Міндоходів, а саме:

довідка форми №2 від 17.09.2014 року №3120 щодо неможливості встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Юніт Інвест» та зміни стану вказаному платнику на «9»;

довідка форми №2 від 08.09.2014 року №3144 щодо неможливості встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ ТОВ «Фінанс Проект Плюс» та зміни стану вказаному платнику на «9».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002621500 від 17 листопада 2014р. яке винесене Криворізькою північною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Майнін» судовий збір в сумі 540,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова