Постанова № 43285270, 25.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2015 року Справа № 910/18879/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року у справі № 910/18879/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтрестсервіс" до державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях", за участю прокуратури міста Києва, про розірвання договору, стягнення суми попередньої оплати та збитків, -

Встановив:

У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудтрестсервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" про розірвання договору підряду № 17/03-2014 (33П) від 17 березня 2014 року, стягнення суми попередньої оплати в розмірі 40000 грн. та збитків в сумі 738064,36 грн., посилаючись на істотне порушення відповідачем умов вказаного договору, невиконання робіт, ним обумовлених, що позбавило позивача того, на що він розраховував під час його укладення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12 листопада 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року, позов задоволено. Розірвано договір підряду № 17/03-2014 (33П) від 17 березня 2014 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40000 грн. попередньої оплати, 738064,36 грн. збитків та судовий збір.

У касаційній скарзі заступник прокурора міста Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині стягнення збитків скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, залишивши в решті оскаржувані судові рішення без змін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 17 березня 2014 року товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбудтрестсервіс" як замовником та державним підприємством водних шляхів "Укрводшлях" (підрядник) укладено договір підряду № 17/03-2014 (33П), відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов'язання своїми силами виконати вказані в пункті 1.2 цього договору роботи (видобування піску Осещинського родовища з 6 по 11 км від гирла річки Десна, що знаходиться на території Броварського та Вишгородського районів Київської області), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити підряднику їх вартість на умовах цього договору.

На виконання п. 2.1.1 договору підряду 18 березня 2014 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 40000 грн. та передав проектну та дозвільну документацію з розробки Осещинського родовища з 6 по 11 км від гирла річки Десна, проте відповідач роботи з видобування піску не здійснив.

Предметом даного спору є вимоги про розірвання договору підряду у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов цього договору - невиконанням робіт, ним обумовлених, стягнення у зв'язку з таким порушенням договору суми попередньої оплати та збитків.

Розглядаючи заявлені позивачем вимоги, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст. 610, п. 2 ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 180, ч.ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України, дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору підряду за рішенням суду, у зв'язку з порушенням відповідачем істотних умов договору та стягнення з відповідача 40000 грн. передоплати.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний господарський суд залишивши рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, яке сторонами та прокурором не оскаржується в касаційному порядку.

Судом, на підставі ч.ч. 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, з посиланням на те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо видобутку піску, позивач був позбавлений можливості виконати зобов'язання щодо поставки піску за договором поставки № 11/03-2014 від 11 березня 2014 року, укладеним ним з публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт", та договором поставки № 16/05-2014 від 16 травня 2014 року, укладеним позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Актив Трейдінг Груп", задоволено й вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 738064,36 грн. за період з 21 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року, оскільки позивач був позбавлений можливості отримати доходи з продажу видобутого відповідачем піску, на що він розраховував, а його розрахунки даної суми є правильними.

Рішення господарського суду першої інстанції в цій частині апеляційним господарським судом залишено без змін з тих же мотивів.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми збитків погодитись не можна з таких підстав.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Збитками, в розумінні ч. 2 вказаної статті, є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри цивільної відповідальності як стягнення збитків необхідно з'ясувати наявність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності), шкідливих наслідків у вигляді заподіяння позивачу збитків, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками, а також вини правопорушника.

Між тим, наявність всіх елементів правопорушення, що давало б можливість в даному випадку однозначно стверджувати про правомірність застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, судами не з'ясована.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

В порушення даної норми процесуального права, судами не надано належної оцінки, не перевірено та не з'ясовано обставин щодо певних умов договору підряду № 17/03-2014 (33П) від 17 березня 2014 року, а саме, щодо того, що підрядник приступає до виконання робіт:

- п. 2.1.1 - після трьох робочих днів з доти отримання авансу в розмірі 40000 грн. до нерестового періоду та 40000 грн. після нерестового періоду;

- п. 2.1.2 - надання замовником необхідної проектної та дозвільної документації для виконання робіт на території об'єкту, зазначеному у п. 1.2 цього договору, яка відповідає діючій нормативно-правовій базі України;

- 2.1.3 - буксировки замовником земснаряда з місця базування до місця виконання робіт;

- 2.1.4 - заявки від замовника, яка надсилається підряднику на його електронну адресу, що зазначена в реквізитах сторін, або засобами факсимільного зв'язку;

- 5.4 - доставка всього обладнання для виконання умов цього договору проводиться силами і засобами підрядника;

- 7.1 - сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх обов'язків за цим договором, якщо їх невиконання викликане або обумовлено обставинами форс-мажору, що включають але не обмежуються, зокрема, рішеннями державних та місцевих органів влади України, або будь-якими іншими причинами, що знаходяться поза волею сторін та зумовлюють неможливість виконання зобов'язань за цим договором;

Виконання позивачем умов договору, передбачених п.п. 2.1.3, 2.1.4, 5.4 судом не досліджувалось, як не встановлено часу до нерестового та після нерестового періоду, а також часу, коли підрядник повинен приступити до виконання робіт.

При цьому, судами не надано належної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, а саме: платіжному дорученню № 46 від 18 березня 2014 року про оплату авансу в розмірі 40000 грн., з якого вбачається, що воно одержано і проведено банком 12 серпня 2014 року (т.с. 1, а.с. 24), наказу Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області № 35 від 20 березня 2014 року (т.с. 1, а.с. 26), листу відповідача № 06-03/2014 року від 20 березня 2014 року щодо доцільності початку передбачених договором підряду робіт після закінчення нерестового періоду (т.с. 1, а.с. 28).

Між тим, з'ясування зазначених обставин має істотне значення для вирішення спору та правильного застосування норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення в частині стягнення збитків не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому прийняті у справі судові рішення в цій частині підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

В решті судові рішення слід залишити без змін, оскільки вони правомірні, відповідають вимогам норм чинного законодавства, при цьому, сторонами у справі судові рішення в частині розірвання договору та стягнення попередньої оплати не оскаржуються.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 12 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 року у справі № 910/18879/14 в частині стягнення суми збитків в розмірі 738064,36 грн. та судових витрат скасувати і справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без змін.

Головуючий Гончарук П.А.

Судді Кондратова І.Д.

Стратієнко Л.В.