Постанова № 43284821, 26.02.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року 12:25Справа № 808/8502/14 провадження № ДО/808/1178/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Колосова Р.В.,

відповідача: Воронкової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ»

до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ» (далі - позивач, ПП «ВКФ УНІПРОМ») до Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (Орджонікідзевське відділення) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0002851500 від 16.10.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків відповідача, яких він дійшов за результатами позапланової перевірки, оскільки у позивача наявні передбачені чинним законодавством первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які дають право на включення сум коштів по операціях з ТОВ «Луг спец сервіс» до складу податкового кредиту. Зазначає, що податкова накладна виписана ТОВ «Луг спец сервіс» зареєстрована у передбаченому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних та містить відомості про суму податку на додану вартість, яка і була включена позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме встановлено розбіжності між даними, які містить податкова накладна №3208 від 30.04.2014 р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача ТОВ «Луг спец сервіс» та даними первинних документів позивача, а саме розбіжності у кількості поставленого товару та у ціні за одиницю поставленого товару. Зазначає, що позивач в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України не звертався зі скаргою на продавця, що позбавляє позивача права на включення до складу податкового кредиту суми коштів за податкова накладна №3208 від 30.04.2014 р. виписаної ТОВ «Луг спец сервіс». Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками Маріупольської ОДПІ в період з 15.08.2014 по 19.08.2014 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації за травень 2014 року, за результатами якої складено акт №981/05-83-15-111-1/35705471 від 27.08.2014 (далі - Акт перевірки).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.201.10 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем до складу податкового кредиту включено податкову накладну №3208 від 30.04.2014 р. на суму 600 246,45 грн., податок на додану вартість - 120 049,29 грн., оформлену с порушенням вимог чинного податкового законодавства, чим завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за травень 2014 року на 120 049,29 грн.

На підставі акту перевірки №981/05-83-15-111-1/35705471 від 27.08.2014 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0002851500 від 16.10.2014 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120 049,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 30 012,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України стали розбіжності між даними, які містить податкова накладна №3208 від 30.04.2014 р. зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача ТОВ «Луг спец сервіс», та даними первинних документів позивача, а саме розбіжності у кількості поставленого товару та у ціні за одиницю поставленого товару. Так, відповідно до податкової накладної №3208 від 30.04.2014 р. кількість поставленого товару складає 57605,226 л. та ціна одиниці - 10,42 грн. без ПДВ, а відповідно до первинних документів наданих позивачем, зокрема видаткової накладної №Н-300414029 від 30.04.2014 р., кількість поставленого товару складає 51435,00 л. та ціна одиниці - 11,67 грн. без ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Під час розгляду справи судом встановлено, що між ПП «ВКФ УНІПРОМ» та ТОВ «Луг спец сервіс» укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №24 від 14.03.2014 р., відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Луг спец сервіс» зобов'язується передати у власність покупцю - ПП «ВКФ УНІПРОМ» нафтопродукти, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Асортимент (марка), кількість, одиниця виміру та ціна партії товару вказується у специфікації та/або рахунках постачальника на оплату.

На підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів №ТТН-00261 від 01.04.2014 р., №ТТН-00268 від 03.04.2014 р., №ТТН-00272 від 05.04.2014 р., №ТТН-00280 від 09.04.2014 р., №ТТН-00291 від 11.04.2014 р., №ТТН-00328 від 19.04.2014 р., №ТТН-00333 від 21.04.2014 р., №ТТН-00355 від 26.04.2014 р., №ТТН-00367 від 30.04.2014 р., рахунок фактури №Ф-300414052 від 30.04.2014 р., видаткову накладну №Н-300414029 від 30.04.2014 р.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано податкову накладну №3208 від 30.04.2014 р., яка була виписана ТОВ «Луг спец сервіс» на виконання умов договору поставки нафтопродуктів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є необґрунтованим.

Щодо встановлених під час проведення перевірки розбіжностей між зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних податковою накладною №3208 від 30.04.2014 р. та первинними документами позивача наданих до перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З наданої до матеріалів справи податкової накладної №3208 від 30.04.2014 р. виписаної ТОВ «Луг спец сервіс», судом встановлено, що об'єм постачання становить 51435 л., а ціна одиниці товару 11,67 грн., сума податку на додану вартість складає 120 049,29 грн. Такі самі відомості щодо об'єму постачання, ціни одиниці товару та суми податку на додану вартість, містять рахунок фактури №Ф-300414052 від 30.04.2014 р. та видаткова накладна №Н-300414029 від 30.04.2014 р.

Разом з тим, електрона податкова накладна №3208 від 30.04.2014 р. зареєстрована ТОВ «Луг спец сервіс» в Єдиному реєстрі податкових накладних містить відомості про кількість поставленого товару в об'ємі 57605,226 л., ціна одиниці - 10,42 грн. та сума податку на додану вартість складає 120 049,29 грн.

Позивачем до податкової декларації з податку на додану вартість включено до складу бюджетного відшкодування суми коштів по операціях з ТОВ «Луг спец сервіс» в розмірі 120 049,29 грн., що не заперечується представником відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані розбіжності жодним чином не зменшують/збільшують суму бюджетного відшкодування, яка може бути отримана позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «Луг спец сервіс». Крім того, вказані розбіжності виникли через дії контрагента позивача - ТОВ «Луг спец сервіс», а позивач не може нести відповідальність за порушення вимог податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Щодо відсутності скарги з боку позивача на розбіжності між виписаною ТОВ «Луг спец сервіс» податковою накладною та податковою накладною, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Разом з тим, позивач об'єктивно не міг дізнатися про розбіжності між виписаною ТОВ «Луг спец сервіс» податковою накладною та податковою накладною, яка міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки на запит суб'єкта господарювання надається лише інформація про суму податку на додану вартість за внесеною податковою накладною та не містить відомостей про об'єм постачання товару та ціну одиниці товару, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №2095737.

А розбіжностей між сумами податку на додану вартість зазначеної у виписаній податковій накладній та внесеній в Єдиному реєстрі податкових накладних не встановлено, що зумовило відсутність скарги збоку позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач у відповідності до норм Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму по господарських операціях з ТОВ «Луг спец сервіс». Контролюючий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагента, а не самого позивача, що є помилковим, оскільки позивач не несе відповідальності за їх дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної Державної податкової інспекції (Орджонікідзевське відділення) Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 16 жовтня 2014 №0002851500.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВКФ УНІПРОМ» судовий збір у розмірі 300 (триста) гривень 12 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко