Постанова № 43282015, 17.03.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 814/2456/14

Номер провадження 2-а/489/30/15

Постанова

Іменем України

17 березня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю представника позивача Курдіяш Г. О., представника відповідача Мельник М. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва (далі-позивач або УПФУ) до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області (далі-відповідач) про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

встановив

В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідачем примусово виконувалось рішення про стягнення з позивача коштів та винесено постанову про стягнення виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій. Однак на переконання позивача дана постанова є не правомірною, оскільки Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва є бюджетною установою, тому рішення повинно виконуватись органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Також позивач зазначив, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. У зв'язку з цим вважає винесену постанову про стягнення виконавчого збору неправомірною та просить її скасувати. з цим вважає винесену постанову про стягнення виконавчого збору неправомірною та просить її скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.07.2013 у справі (2а/489/249/13), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 позов ОСОБА_3 до УПФУ задоволено. Стягнуто з УПФУ на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 22 928 грн. 20 коп.

09.07.2014 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Миколаївській області Куліченко Д.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43905146 із виконання вищезазначеної постанови.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.08.2014 р. зупинено стягнення на підставі виконавчого листа виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва від 09.09.2013 у справі № 2а/489/249/13 про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на користь ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 22 928 грн. 20 коп. до набрання законної сили судового рішення у справі № 2а/489/270/14.

11.08.2014 позивач отримав постанову державного виконавця від 05.08.2014 про стягнення виконавчого збору в сумі 2 292, грн. 82 коп.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була оскаржена позивачем, однак в задоволенні позову про скасування вказаної постанови було відмовлено. Вказані обставини сторонами визнаються.

Тому посилання позивача на те, що судове рішення мало б виконуватись органами державного казначейства, як на підставу позову про скасування постанови про стягнення виконавчого збору є безпідставним, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження не скасована та у встановлений для добровільного виконання строк рішення виконано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, стягнення виконавчого збору, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, і стягнення штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що державний виконавець не повинен був виносити постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки йдеться про стягнення щомісячної виплати пенсії яка є періодичним платежем.

Рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (ч. 3 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження).

У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається (ч. 4 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження).

З системного аналізу ст. 22, 25, 28 Закону України "Про виконавче провадження" можна зробити висновок, що виконавчий лист про стягнення періодичних платежів, це коли обов'язок боржника полягає у сплаті певних сум за певні проміжки часу, як-от певну суму аліментів за кожен місяць.

Пенсія дійсно є періодичним платежем, однак вимоги, що містяться у виконавчому листі про стягнення заборгованості однією сумою в 22 928,2 грн. не зобов'язанням по сплаті періодичних платежів, а тому не можна говорити про те, що державним виконавцем здійснювалось виконання за виконавчим листом про стягнення періодичних платежів.

Дослідивши докази, долучені до справи, щодо їх належності та допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 122, 160, 161, 163 КАС України суд

постановив

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 05.08.2014.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.

Суддя В. В. Кокорєв