Ухвала суду № 43280492, 26.03.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/2321/15-ц

У Х В А Л А

"26" березня 2015 р. місто Дрогобич

Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Івасівка А.П., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання торгів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить визнати результати прилюдних торгів із продажу нерухомого майна та протоколу №59784 від 10.03.2015 року лот №45279 - недійсними, та відновити положення, яке існувало до порушення.

З метою забезпечення позовних вимог, позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру №3, що по вул. Коновальця, 7/10, м. Дрогобич Львівської області, зупинити виконавче провадження №42873735, по виконанню виконавчого листа №4471583/143-ц, виданого 03.07.2013 року Миколаївським районним судом Львівської області; заборонити відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції виготовляти та видавати акт про проведення електронних торгів по лоту №45279, оформленого на підставі протоколу №59784, проведених електронних торгів від 10.03.2015 року

Перевіривши матеріали заяви, приходжу до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь в справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

На підставі наведеного, приходжу до переконання, що мотиви забезпечення позову, що стосуються накладення арешту на спірну квартиру, яка була предметом електронних торгів, які позивач просить визнати недійсними, зазначені у матеріалах справи, дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Внаслідок цього законні права позивача не будуть захищені, адже суд не лише повинен встановити належність права вимагати, а й сприяти забезпеченню цих встановлених прав, тому враховуючи вимоги співмірності та розумності, слід накласти арешт на таку квартиру.

Поряд з цим, статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, а статтею 38 вказаного Закону визначені обставини, що надають право державному виконавцю зупинити виконавче провадження.

Так, у ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (п.4); зупинення судом реалізації арештованого майна (п.7).

Про такі ж подібні види забезпечення позову йдеться в пунктах 5, 6 ст. 152 ЦПК України.

Тобто, при застосуванні або Закону України «Про виконавче провадження», або ст. 152 ЦПК України наступають ті самі правові наслідки, які перешкоджають подальшому вчиненню дій з виконавчого провадження.

Незважаючи на подібність положень, за своєю правовою природою зупинення виконавчого провадження та вжиття видів забезпечення позову за ст. 152 ЦПК України різні, оскільки при застосуванні закону проходить тимчасове зупинення виключно сфери дії примусового виконання боржником рішення, а при застосуванні ЦПК України тимчасово втрачається правова сила того рішення, що зупинено.

Тобто законодавством чітко визначено обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме питання про зупинення виконавчого провадження вирішується державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.

Таким чином, прерогативним правом зупинення виконавчого провадження на підставі Закону України "Про виконавче провадження" наділений виключно державний виконавець і вирішення такого питання до компетенції суду не входить.

Навіть у разі оскарження дій державного виконавця, який не зупинив виконавче провадження, суд вправі визнати його дії незаконними та зобов'язати зупинити виконавче провадження, а не самому зупиняти виконавче провадження (ч. 2 ст. 387 ЦПК України).

Зупинення виконавчого провадження за законом і зупинення виконання за правилами ЦПК України (пункти 2, 5, 6 ст. 152 ЦПК України) - це різні правові інститути, які вчиняються в різних правових процедурах.

Крім того, суд звертає увагу також на те, що заявник не надав до суду жодних доказів того, що він звертався до державного виконавця з заявою про зупинення виконавчого провадження і йому було відмовлено в задоволенні такої заяви.

Відповідно до ч. 3 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно ж до п. 2 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Дослідивши обставини, викладені заявником, суд вважає, що немає законних підстав зупиняти виконавче провадження, а також щодо заборони виготовляти та видавати акт про проведення електронних торгів, і тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні такої частини заяви.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ :

Заяву задоволити частково.

Накласти арешт на квартиру №3, що по вул. Коновальця, 7/10, м. Дрогобич Львівської області до набрання рішенням у даній справі законної сили.

В іншій частині заяви відмовити.

Ухвала набуває чинності з дати її винесення та підлягає негайному виконанню реєстраційною службою Дрогобицького МУЮ, відділом державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя А.П. Івасівка