Рішення № 43279847, 25.03.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22-ц/791/3990/2014 Головуючий у 1 інстанції: Гаврилов Д.В.

Категорія 20 Доповідач: Базіль Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року березня місяця 25 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Базіль Л.В.

Суддів: Прокопчук Л.П.

Полікарпової О.М.

при секретарі: Мироненко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, яка діє в інтересах Херсонської міської ради та ОСОБА_3, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Зустріч» на рішення Суворовського районного суду міста Херсон від 19.11.2014 року ухваленого у справі за позовом Херсонської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, Реєстраційна служба Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 20.07.2007 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Херсонська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, Реєстраційна служба Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 20.07.2007 року. Посилалася на те, що 20.07.2007 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу купив склопункт №19, який розташований по АДРЕСА_1. ОСОБА_5 володіла на праві власності проданою нерухомістю на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 07.06.2007 року. Дане рішення суду першої інстанції скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.10.2012 року та в подальшому рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.08.2013 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2013 року у задоволенні ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору дійсним та права власності на будівлю відмовлено. Позивач вважає, що ОСОБА_5 не була законним власником проданого ОСОБА_4 нерухомого майна, тому договір купівлі-продажу від 20.07.2007 року є недійсним, оскільки в момент його укладення сторонами не було дотримано вимог ст. 658 ЦК України. Хоча Херсонська міська рада і не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу, однак саме вона є власником спірної будівлі на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.02.2006 року № 592 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2006 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 19.11.2014 року в задоволенні позову Херсонської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник позивача, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог. При цьому, посилається на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

ОСОБА_3, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Зустріч», яке не брало участі у справі, але вважає, що оскаржуваним рішенням порушені його права та інтереси, як орендаря спірного нерухомого майна з правом викупу в поданій апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового рішення, яким визнати недійсним договір купівлі - продажу від 20.07.2007 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_4; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на склопункт №19 зі складом за адресою АДРЕСА_1; відшкодувати судові витрати.Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_7, представника ТОВ «Зустріч», ОСОБА_3 та ОСОБА_8, представника ОСОБА_4 - адвоката Вінніченко О.В., перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Херсонської міської ради підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника товариства з обмеженою відповідальністю "Зустріч" - ОСОБА_3, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 7 червня 2007 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на приміщення склопункту №19 зі складом загальною площею 120 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 668 кв.м.

На підставі вказаного рішення 12.07.2007 року ОСОБА_5 зареєструвала своє право власності на склопункт №19, що розташований у АДРЕСА_1 в Херсонському державному бюро технічної інвентаризації.

У період чинності рішення Дніпровського районного суду міста Херсона від 7 червня 2007 року, а саме 20.07.2007 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_4 купив склопункт №19, що розташований в АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 06 листопада 2013 року ухваленого у справі за позовом виконавчого комітету Херсонської міської ради до ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Зустріч» про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 20.07.2007 року та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зустріч» до ОСОБА_4, третя особа: виконавчий комітет Херсонської міської ради про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 20.07.2007 року та зобов'язання вчинити певні дії встановлено, що Територіальній громаді м. Херсона в особі Херсонської міської ради на праві комунальної власності належить окремо розташовані споруди будівель літ.»Б» площею 103,2 кв.м. та літ. «В» площею 21,4 кв.м, розташованих по АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 28.12.2006 року і витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно в ХДБТІ від 01.02.2007 року.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно довідки Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 27.02.2012 року на окремо розташовану споруду літ. АДРЕСА_2 оформлено право власності на Територіальну громаду м. Херсона в особі Херсонської міської ради, згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2006 року та на ОСОБА_4, згідно Договору купівлі - продажу від 20.07.2007 року.

Після укладення 20.07.2007 року оспорюваного правочину між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, рішення суду першої інстанції від 07.06.2007 року було скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 02.10.2012 року за нововиявленими обставинами та в подальшому рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 20.08.2013 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29.10.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до змісту ст.3 ЦПК України однією із обов'язкових умов визнання правочину недійсним є порушення у зв'язку з його вчиненням прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Суд першої інстанції вирішуючи спір, погодившись з доводами позивача про те, що його право власності на спірне нерухоме майно порушується оспорюваним правочином від 20.07.2007 року, однак вважав, що позивачу про існування зазначеного правочину було відомо ще в 2008 році, коли вирішувалося питання про передачу відповідачу ОСОБА_4 в оренду земельної ділянки під склопунктом №19, а тому звернувшись до суду лише 09.10.2014 року позивач пропустив строк позовної давності.

Однак, суд першої інстанції, дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк позовної давності з порушення норм матеріального та процесуального права, яке полягає в неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК)

Із матеріалів справи вбачається, що предметом спірного договору від 20.07.2007 року є склопункт №19, розташований в АДРЕСА_1, предметом права власності позивача є окремо розташовані споруди будівель літ.»Б» площею 103,2 кв.м. та літ. «В» площею 21,4 кв.м, розташованих по АДРЕСА_1.

Відповідно до листа Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 27.02.2012 року №305 право власності на окремо розташовану споруду АДРЕСА_2 оформлено на Територіальну громаду м. Херсона в особі Херсонської міської ради згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.12.2006 року та на ОСОБА_4 згідно договору купівлі- продажу від 20.07.2007 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про те, що позивач вперше дізнався, що предметом спірного договору від 20.07.2007 року та предметом власності Територіальної громади міста Херсона є одне й те саме нерухоме майно, лише з листа Херсонського державного бюро технічної інвентаризації від 27.02.2012 року, оскільки правовстановлюючі документи позивача визначають дане майно як окремо розташована споруда літ. «Б», а не як склопункт №19. Крім того, незаконно набуте ОСОБА_5 право власності на спірне нерухоме майно скасовано лише 29.10.2013 року.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Херсонської міської ради заслуговують на увагу, скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які с складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів та права вимоги).

Майнове право це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Із договору оренди комунального майна міської територіальної громади від 05 травня 2014 року №1315, укладеного між Управлінням комунальної власності Херсонської міської ради та ТОВ «Зустріч» вбачається, що його предметом є окремо розташовані будівлі АДРЕСА_3 загальною площею 124,6 кв.м.

Рішенням Херсонської міської ради від 26.02.2010 року №1434 «Про доповнення Програми відчуження комунального майна Херсонської міської територіальної громади, затвердженої рішенням міської ради від 06.06.2008 року №846, переліком об'єктів, що перебувають у комунальній власності м. Херсона і підлягають відчуженню» доповнено зазначену Програму переліком об'єктів, що перебувають у комунальній власності м. Херсона і підлягають відчуженню шляхом викупу, згідно з додатком №1, до якого включено будівлі АДРЕСА_3 загальною площею 124,6 кв.м., орендарем яких є ТОВ «Зустріч».

Згідно наказу начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради №85 від 17.02.2012 року наказано здійснити відчуження шляхом викупу будівель АДРЕСА_3 орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Зустріч» та зареєструвати заяву орендаря ТОВ «Зустріч» про приватизацію будівель АДРЕСА_3

Отже, Херсонською міською радою вчинено дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для набуття майнових прав на спірний об'єкт нерухомості у ТОВ «Зустріч», а тому укладений 20.07.2007 року договір купівлі - продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 порушує майнові права ТОВ «Зустріч», які можуть бути поновленні, шляхом задоволення позовних вимог позивача.

На підставі викладеного та враховуючи, що апеляційна скарга ТОВ «Зустріч» містить в прохальній частині позовні вимоги, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув та в повній мірі не з'ясував обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин колегія суддів вважає, що сплачені апелянтами судові витрати при поданні апеляційних скарг в розмірі 121 грн. 80 коп. підлягають відшкодуванню з відповідачів.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги наявне в матеріалах справи платіжне доручення №639 від 09 квітня 2014 року про сплату Херсонською міською радою судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., оскільки як вбачається із зазначеного платіжного доручення судовий збір сплачено за розгляд іншої позовної заяви. (а.с.28

Керуючись ст.ст.303,307,309 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах Херсонської міської ради задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Зустріч» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсон від 19.11.2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу від 20.07.2007 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу,ОСОБА_10 за реєстровим №2297.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Херсонської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зустріч» судові витрати в розмірі 121 грн. 80 коп. кожному.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: