Ухвала суду № 43279574, 24.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2768/15

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Енергія і ГАЗ Україна" на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Енергія і Газ України" про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

В листопаді 2014р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "Енергія і Газ України", який уточнив 19 грудня 2014р. та просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 56942грн.48коп., моральну шкоду в розмірі 20000грн. (а.с.1-5, 29-30).

В обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що він з 01 липня 2010р. по 22 серпня 2014р. працював в ТОВ "Енергія і Газ Україна" на посаді начальника цеху енергозабезпечення. На підставі наказу № 65-п від 22 серпня 2014р. його було звільнено за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 36 календарних днів.

Позивач вказав, що з дня звільнення по 06 листопада 2014р. відповідач не провів жодного розрахунку з ним. Строк затримки виплати при звільненні з 22 серпня 2014р. по 06 листопада 2014р. складає 77 днів, тому за цей час позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 56942грн.48коп.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000грн., посилаючись на те, що у нього змінився звичайний життєвий уклад, що зумовило необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя сім'ї. Будучи єдиним годувальником, він був змушений шукати грошові кошти на утримання сім'ї, що приводило до напружених стосунків з близькими людьми та погіршенням здоров'я. Позивач також посилається на те, що він 02 жовтня 2014р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, а 18жовтня 2014р. було проведено виїзну церемонію розпису, у зв'язку з чим у нього не вистачало грошей на проведення святкового заходу, тому він був змушений звертатись до знайомих за грошовою позикою в розмірі 18000грн., та вищевказані обставини поставили його в незручне становище.

Представник відповідача визнав позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 56942грн.48коп., проте просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду від 13 січня 2015р. позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Енергія і Газ України" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 56942грн.48коп., моральну шкоду у розмірі 2500грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 594грн.42коп. (а.с.48-50).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2015р. ТОВ "Енергія і Газ України" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 13 січня 2015р. (а.с.68).

В апеляційній скарзі ТОВ "Енергія і Газ України" ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "Енергія і Газ України" на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2500грн. та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволені позову про стягнення моральної шкоди, при цьому апелянт посилається на те, що позивач не обґрунтував вимоги про стягнення моральної шкоди, не надав суду жодних доказів щодо наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, тому рішення суду першої інстанції в цій частині є безпідставним та необґрунтованим (а.с.55-56).

Справа розглянута у відсутності представника апелянта, який був належним чином сповіщений про слухання справи в апеляційній інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухав позивача ОСОБА_2, адвоката в його інтересах, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в межах стягнення з ТОВ "Енергія і Газ України" на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 2500грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції послався на те, що діями відповідача були порушенні конституційні права позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, що встановлено ст. 43 Конституцію України. Тому суд вважав, що позивач відчув моральні страждання у зв'язку з затримкою виплати заробітної плати, оскільки вищевказані обставини не дали йому можливості забезпечувати себе та сім'ю їжею, одягом, ліками та іншим для забезпечення достатнього рівня життя, він був змушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Судом стягнуто на користь позивача ОСОБА_2 2500грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював в ТОВ "Енергія і Газ Україна" з 01 липня 2010р. по 22 серпня 2014р. на різних посадах (а.с.10-11). На підставі наказу № 65-п від 22 серпня 2014р. позивача було звільнено із посади начальника цеху енергозабезпечення за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 36 календарних днів (а.с.13).

В день звільнення з позивачем розрахунок проведено не було.

Лише під час розгляду даної справи, фактично 06 листопада 2014р. ОСОБА_2 було виплачено відповідачем заробітну плату за 22 дні серпня 2014р., компенсацію за невикористану відпустку - разом 21493грн.60коп., крім того відповідачем було виплачено 02грудня 2014р. - 928грн.41коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом було стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 56942грн.48коп., з чим погодився і представник ТОВ "Енергія і Газ України". При цьому судом прийняті до уваги вимоги ч.1 ст.61 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності та необґрунтованості рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2500грн. не ґрунтуються на законі.

Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин(незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, встановивши факт тривалої невиплати ОСОБА_2 заробітної плати та не проведення з ним повного розрахунку, тобто порушення прав працівника у сфері оплати його праці, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказане порушення призвело до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому є підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України.

У зв'язку з доведеністю факту порушення законних трудових прав ОСОБА_2 з боку відповідача у справі, в силу ст. 237-1 КЗпП України наділяє його правом на компенсацію моральних збитків у разі доведення самого факту моральних страждань та причинно-наслідкового зв'язку між моральними стражданнями і протиправними діями відповідача.

При цьому колегія суддів звертає увагу представника відповідача на те, що норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівника. Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням засад розумності та справедливості, а також з урахуванням обставин, на які посилається позивач та не є завищеним (а.с.6,7,8,9).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в оскаржуваній частині.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 303,307,308, 315, 319, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Енергія і ГАЗ Україна" - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді