Ухвала суду № 43279472, 23.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/4138/14-к 23.03.2015 26.03.2015 23.03.2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючого-судді: Царюка В.В.

суддів: Куценко О.В., Олещук Т.Л.

за участі секретаря: Чоботаренко Т.І.

судового розпорядника: Овчаренка М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальне провадження № 12013160040005933 від 18.10.2013 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.12.2014 року, яким, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Миколаєва, громадянка України, отримала середню освіту, працевлаштована - працює диспетчером таксувальником МОЦЕМД, раніше не судима, проживає за адресою: АДРЕСА_1, -

- визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженець м. Миколаєва, громадянин України, українець, має вищу освіту, не працює, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_2

- визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, -

___________

Ап. провадження: № 11-кп/784/175/15 Головуючий у 1-й інстанції: Олефір М.В.

Категорія: ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України Доповідач апеляційної інстанції: Царюк В.В.

Учасники судового провадження:

Прокурор: Брек Г.С.

Обвинувачені: ОСОБА_3, ОСОБА_4

Захисники: ОСОБА_2, ОСОБА_6

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Вироком суду ОСОБА_4 визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання:

по ч. 3 ст. 191 КК України - 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на три роки; по ч. 1 ст. 366 КК України - 2 000 грн. штрафу, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України на ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладені обов'язки періодично з'являтись для реєстрації в органи КВІ.

ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання:

по ч. 3 ст. 191 КК України - 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на два роки; по ч. 1 ст. 366 КК України - 2000 грн. штрафу, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - остаточно призначено 3 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України покладено на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ.

Постановлено стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Миколаївської ОДА - 29 044 грн., та окремо з ОСОБА_4 - 6 963 грн. матеріальної шкоди завданої кримінальними правопорушеннями.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.12.2014 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 та закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях обвинуваченого складу кримінальних правопорушень.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, вважає, вирок суду незаконним та необґрунтованим, а висновки суду викладені в тексті рішення, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що у вироку суду відсутні докази, які б вказували на наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу кримінальних правопорушень, передбачених: ч 3 ст. 191; ч. 1 ст. 366 КК України.

На думку захисту, саме обвинувачена ОСОБА_4 вчиняла всі незаконні дії: проводила облік робочого часу, виконувала оформлення табелів та внесення відомостей, саме нею підписувались всі документи.

Крім того, саме ОСОБА_4 знімала з банківської картки ОСОБА_7 грошові кошти, що підтверджуються матеріалами справи.

Натомість, обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи судом першої інстанції, категорично заперечував свою причетність до вказаних злочинів, а також вказав, що робочі табелі не містять його підпису, що на думку захисту не було спростовано.

Обставини, встановлені судом першої інстанції

Вироком суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнанні винними в тому, що ОСОБА_4 обіймаючи посаду диспетчера автомобільного транспорту Миколаївської міської станції швидкої допомоги, діючи за попередньою змовою з начальником автогаражу Миколаївської міської станції швидкої допомоги ОСОБА_3, за вказівкою останнього, з корисливих мотивів, вносила недостовірні відомості в табелі обліку робочого часу, щодо перебування водія ОСОБА_7 на робочому місці та у плановій відпустці у період: з серпня 2011 року по лютий 2013 року, який фактично не працював і на роботу не виходив, за що вказаній особі були нараховані грошові кошти, які в подальшому обвинуваченою ОСОБА_4 були зняті з його рахунку та були передані ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 незаконно привласнили чужі кошти в розмірі - 12 509, 94 грн.

Також, у той же період часу, обвинувачена ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_3, за вказівкою останнього, підробила подорожні листи на ім'я ОСОБА_7 та звіти про витрати пального автомобілем «ГАЗ - 52», р/н НОМЕР_1, в яких виконала підробку підписів водія ОСОБА_7 та механіка авто гаражу ОСОБА_8 та які в подальшому були використані для документального списання пального.

Талони на списане пальне в подальшому обвинуваченою ОСОБА_4 були передані обвинуваченому ОСОБА_3 на загальну суму 16 633, 99 грн.

Крім того, ОСОБА_4 у період з березня 2013 року по липень 2013 року, діючи повторно, вносила недостовірні відомості в офіційні документи - табелі обліку робочого часу, щодо перебування ОСОБА_7 на робочому місці та у плановій відпустці.

В період зазначеного часу, ОСОБА_4 використовуючи банкомати здійснювала зняття грошових коштів, зарахованих на підставі вищезазначених підроблених документів. За вказаний період ОСОБА_4 було незаконно отримано кошти в розмірі 3 735, 27 грн.

Крім того, ОСОБА_4 в період з березня по травень 2013 року, діючи повторно, підробила подорожні листи на ім'я ОСОБА_7 та звіти про витрати пального, в які вносила недостовірні відомості, щодо витрат пального, руху автотранспорту та виконала підписи від імені водія ОСОБА_7 та механіка автогаражу ОСОБА_8 та які використовувала для документального списання пального, чим спричинила збитки підприємству на суму 3 225, 7 грн.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційні вимоги викладені в тексті його апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу свого захисника, заслухавши позицію обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника-адвоката ОСОБА_6, які не погоджувались з доводами захисника ОСОБА_2, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які він засуджений, підтверджується доказами, викладеними у вироку суду першої інстанції. Посилання захисника ОСОБА_2 на те, що по справі немає доказів вини ОСОБА_3 та судом першої інстанції обставини справи встановлені невірно, на думку колегії суддів, є голослівними. Про пряму причетність ОСОБА_3 до привласнення коштів та паливно-мастильних матеріалів комунального підприємства, надання підроблених звітних документів прямо вказали обвинувачена ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_7. ОСОБА_4 в апеляційному суді підтвердила, що була підлеглою у ОСОБА_3 і повністю виконувала його вказівки щодо складання фіктивних документів стосовно ОСОБА_7 та отримувала з банкоматів гроші по зарплатній картці ОСОБА_7, яку їй передав саме ОСОБА_3 Одна з таких карток була знайдена під час обшуку саме у ОСОБА_3 і про це свідчив і ОСОБА_7, який підтверджував, що зарплатну банківську картку отримав, але зразу ж її передав ОСОБА_3 Не заслуговують на увагу і твердження захисника в частині того, що покази ОСОБА_3 про те, що він не ставив свої підписи у звітних документах, які є речовими доказами у справі, оскільки такі твердження спростовуються показами ОСОБА_4, ОСОБА_10, а також процесом проходження звітних документів до бухгалтерії комунального підприємства. Судом встановлено, що підпис ОСОБА_3 у табелях обліку робочого часу працівників авто гаражу, у звітах про рух та використання паливно-мастильних матеріалів і експлуатації транспортних засобів підприємства - є обов'язковим. Такий підпис ОСОБА_3 у цих документах є і без його підпису жоден документ не міг бути прийнятий бухгалтерією підприємства.

Висновки експерта №1861 про те, що достовірно не можна підтвердити чи виконані підписи у цих документах ОСОБА_3 у зв'язку з недостатністю характерних ознак почерку цього обвинуваченого, на думку колегії суддів, не спростовує факт виконання цих підписів саме ОСОБА_3. Більш того, систематичне підроблення звітів і на протязі достатньо тривалого часу без участі ОСОБА_3 не могло вчинятись, навіть, в силу службових обов'язків ОСОБА_3, як начальника авто гаражу підприємства, згідно яких контроль за роботою водіїв підприємства, експлуатації ними транспортних засобів і використання ними паливно-мастильних матеріалів та зап.частин, є прямим обов'язком цієї службової особи.

Посилання захисника ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_4 і після звільнення ОСОБА_3 з посади продовжувала підробляти документи та знімати кошти з картки ОСОБА_7, що може свідчити про самостійний характер її дій, також не можуть бути взяті до уваги, оскільки Чнботар самостійно лише продовжувала вчиняти протиправні дії, на які її спонукав сам ОСОБА_3 і це тривало зовсім короткий проміжок часу.Це підтвердила сама ОСОБА_4, а також пояснила, що зняті кошти продовжувала використовувати для придбання канцелярських приладь, вкрай необхідних для роботи.

На думку колегії суддів, обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно і повністю підтверджуються доказами, дослідженими у суді першої інстанції.

Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи у суді не допущено. Вирок суду першої інстанції слід вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим. Підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

Покарання цьому обвинуваченому судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст..ст. 65-67 КК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст..ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31.12.2014 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на цей вирок - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий : Судді :