Рішення № 43278151, 12.03.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-1253/15

у справі №760/22547/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Пономарьова М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2014 позивач ПАТ «КБ «Південкомбанк» звернувся з позовом до відповідачки ОСОБА_1, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Люксінвест» за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 08.07.2013 №40К-21С, укладеному між ТОВ «Люксінвест» та ПАТ «КБ «Південкомбанк», в загальному розмірі 808314,42 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 Спосіб реалізації предмета іпотеки позивач просить визначити купівлю-продаж з застосуванням процедури продажу, що передбачено ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а саме: з правом укладання від імені ПАТ «КБ «Південкомбанк» договору купівлі-продажу будь-яким способом та з наданням ПАТ «КБ «Південкомбанк» всіх повноважень продавця з правом внесення предмета іпотеки до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі, але не виключно: з правом подання заяв в бюро технічної інвентаризації, відділу земельних ресурсів, у відповідний орган Управління Держземагенства України, державного реєстру речових прав на нерухоме майно; здійснення будь-яких платежів за продавця та отримання відповідних довідок), необхідних для здійснення такого продажу.

Позов обґрунтований тим, що 08.07.2013 між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Люксінвест» як позичальником укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №40К-21С, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 800000,00 грн. кінцевим строком дії кредитної лінії до 07.07.2014 та процентною ставкою 23,00% річних.

В забезпечення зобов'язань ТОВ «Люксінвест» за договором №40К-21С між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 08.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівінською Н.С., за яким відповідачка передала позивачу в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

ТОВ «Люксінвест» порушило умови кредитного договору, свої обов'язки щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користуванням в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим має прострочену заборгованість.

У зв'язку з порушенням ТОВ «Люксінвест» умов кредитного договору, представником позивача 10.04.2014 на адресу відповідачки направлено вимогу про усунення порушення, яка залишена останньою без задоволення.

Таким чином з урахуванням умов кредитного та іпотечного договорів, положень ЦК України та Закону України «Про іпотеку» позивач вважає, що він набув права звернути стягнення на предмет іпотеки, та просить захисти його порушене право в зазначений спосіб.

Крім того, позивач зазначає, що згідно умов договору іпотеки та відповідачка зобов'язалася застрахувати предмет іпотеки на користь Іпотекодержателя в погодженій з кредитором страховій компанії на весь строк кредитування. В порушення умов іпотечного договору відповідачкою не надано позивачу підтвердження виконання вказаного обов'язку після 07.07.2014. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідачки штраф в розмірі 10% від заставної вартості предмета іпотеки, що складає 102998,70 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву в якій просить розглядати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, з заявою про розгляд справи у її відсутності до суду не зверталася.

Відповідно до положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних письмових доказів, проти чого не заперечує представник позивача згідно поданої заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.07.2013 між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ТОВ «Люксінвест» як позичальником укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії №40К-21С, за умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 800000,00 грн. кінцевим строком дії кредитної лінії до 07.07.2014 та процентною ставкою 23,00% річних.

В забезпечення зобов'язань ТОВ «Люксінвест» за договором №40К-21С між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 08.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лівінською Н.С., за яким відповідачка передала позивачу в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1.

Згідно п.п. 3.3.6, 3.3.5, 1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредитору в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк до 07.07.2014, сплачувати кредитору проценти та комісії на умовах договору.

У відповідності до п. 1.1 кредитного договору передбачено сплату позичальником на користь кредитора щомісячної комісії за управління відкличною відновлювальною кредитною лінією у розмірі 0,1% від ліміту кредитування.

Згідно п.п. 2.1, 2,4 кредитного договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (Траншами) на цілі, визначені п. 1.1. договору, шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1 /код ЄДРПОУ 36039928/ у Київській філії ПАТ «КБ «Південкомбанк» на підставі письмової заяви позичальника. Термін користування позичальником кожним траншем кредиту складає 60 днів та не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

Пунктом 2.5 кредитного передбачено, що кредитор нараховує проценти за фактичними залишками кредитної заборгованості позичальника перед кредитором.

У п. 4.2 кредитного договору передбачено право банку у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених договором, а також прострочення строків повернення кредитних коштів, невиконання позичальником умов встановлених підпунктом 3.3.6 договору, стягнути з позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зокрема, за ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Люксінвест» в порушення п.п. 3.3.6, 3.3.5, 1.1 кредитного договору належним чином свої обов'язки по поверненню кредитних коштів не виконує.

Станом на 08.10.2014 ТОВ «Люксінвест» має прострочену заборгованість за кредитним договором від 08.07.2013 №40К-21С, зокрема, заборгованість по основних зобов'язаннях - 562952,56 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 98384,48 грн., заборгованість по щомісячній комісії - 11200,00 грн., пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом - 135777,38 грн., загальна заборгованість складає 808314,42 грн.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, з положень ст.ст. 1050, 1054 ЦК слідує, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

За ст. 33 Закону України «Про іпотеку» невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положенням вказаної статті відповідає зміст п. 3.1.5 договору іпотеки від 08.07.2013, яким передбачено право позивача при порушенні ТОВ «Люксінвест» основного зобов'язання задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На виконання вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» 10.04.2014 банком на адресу відповідачки направлено письмову вимогу про усунення порушення основаного зобов'язання, проте на час розгляду справи зазначені порушення не усуненні, заборгованість за кредитним договором від 08.07.2013 №40К-21С не погашена.

Пунктом 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Враховуючи, що судом встановлено порушення основного зобов'язання за кредитним договором з боку ТОВ «Люксінвест», при чому розмір заборгованості перед позивачем є співмірним з вартістю іпотечного майна погодженій сторонами у п. 1.4 договору іпотеки, суд вважає вимогу позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки обґрунтованою та такою, що відповідає умовам договору та положенням закону і підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 39 Закону «Про іпотеку», у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідні роз'ясненнями містяться і в п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Згідно ст. 38 Закону України «Про іпотеку» рішенням суду може бути передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Як вбачається із змісту договору іпотеки у п. 5.6.2 останнього міститься відповідне застереження, що передбачає право передбачає право ПАТ «КБ «Південкомбанк» на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження ОСОБА_1

Враховуючи наведені вище положення закону та встановлені в ході судового розгляду обставини, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача в частині надання ПАТ «КБ «Південкомбанк» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації відповідно до вимог ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у способи, визначені цією статтею.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.

З урахуванням наведеного суд вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача в частині надання ПАТ «КБ «Південкомбанк» всіх повноважень продавця з правом внесення предмета іпотеки до державного реєстру речових прав на нерухоме майно (у тому числі, але не виключно: з правом подання заяв в бюро технічної інвентаризації, відділу земельних ресурсів, у відповідний орган Управління Держземагенства України, державного реєстру речових прав на нерухоме майно; здійснення будь-яких платежів за продавця та отримання відповідних довідок), необхідних для здійснення такого продажу, - слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачки штрафу на підставі пунктів 4.2.4, 7.2 іпотечного договору штрафу суд приходить до наступного.

Згідно з п. 4.2.4 іпотечного договору відповідачка зобов'язалася в день його укладення, на весь строк кредитування, за свій рахунок застрахувати в погодженій з позивачем страховій компанії предмет іпотеки на користь позивача від ризиків втрати (знищення), пошкодження предмета іпотеки, у розмірі не менше 100% від його вартості та надати позивачу копію відповідного договору страхування, а також доказів чинності договору страхування (сплати страхового платежу). У випадку продовження кредитування, не пізніше дати закінчення строку страхування, продовжити його строк дії на відповідний період або укласти новий договір страхування на користь позивача на тих же умовах та надати позивачу докази набуття чинності договором страхування (сплати страхового платежу).

Пунктом 7.2 іпотечного договору передбачено, що в разі порушення відповідачкою пункту 4.2, відповідачка зобов'язана сплатити позивачу на його письмову вимогу штраф у розмірі 10% від суми, зазначеної в п. 1.4, за кожне порушення.

В п. 1.4 сторонами погоджено заставну вартість предмета іпотеки у розмірі 1029987,00 грн.

Як зазначено позивачем, 08.07.2013 між відповідачкою та СТДВ «Гарантія» було укладено договір-поліс добровільного комплексного страхування №30020002. Згідно вказаного договору на виконання п. 4.2.4 іпотечного договору відповідачкою застраховано предмет іпотеки на строк до 07.07.2014. По закінченню вказаного строку відповідачкою не надано позивачу підтвердження продовження строку дії договору страхування.

Згідно положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України, обов'язок доказування належного виконання обов'язків визначених п. 4.2.4 іпотечного договору лежить на відповідачці.

Таким чином, зважаючи, що в ході судового розгляду доводи позивача про порушення відповідачкою п. 4.2.4 іпотечного договору не спростовані, суд просить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з неї штрафу в розмірі 1029987,00 грн., у зв'язку з чим проходить до висновку про їх задоволення.

В силу ст. 88 ЦПК України, враховуючи що позивач звільнений від оплати судових витрат, суд, судові витрати, що складаються із судового збору покладає на відповідача, і який підлягає стягненню в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про іпотеку», ст.ст. 3, 14-16, 20, 509, 525-527, 536, 546, 549-552, 572, 575, 610-611, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 6, 10, 11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-215, 224, 226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26.12.2005 №2467-С/КІ, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксінвест» перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Південкомбанк» за договором про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії від 08.07.2013 №40К-21С в сумі 808314,42 грн.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Визначити, що початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» штраф за порушення підпункту 4.2.4 іпотечного договору від 08.07.2013 в сумі 102998,70 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3654,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: