Ухвала суду № 43275042, 17.03.2015, Апеляційний суд Полтавської області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/64/15-ц Номер провадження 22-ц/786/970/15Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л. Г. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Карнауха П.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі - Філоненко О.В.

за участю: представника відповідача Горбань С.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3

на ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача та розірвання кредитного договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року по вказаній справі клопотання представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» задоволено, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору направлено на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (а.с.33).

Не погоджуючись з цією ухвалою представник позивача подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для розгляду до суду першої інстанції та звільнити її від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Вважає, що висновок районного суду про те, що кредитні кошти надані їй на поточний рахунок платіжної картки без призначення їх для придбання товарів та використання на власний розсуд, а тому даний договір не підпадає під визначення споживчого кредиту, не ґрунтується а законодавстві, оскільки спосіб надання коштів на поточний рахунок не є визначальним для застосування ЗУ «Про захист прав споживачів», а визначальним, на її думку, є те, що цей Закон регулює відносини споживача з суб'єктами господарювання незалежно від форми власності.

Зазначає, що сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в яких є фізична особа, використані у Законах України «Про захист прав споживачів» та «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» терміни «споживчий кредит», «фінансова установа», «фінансова послуга» дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають, у т.ч. із кредитних договорів, підпадають від дію ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому регулюються у т.ч. і цим законом.

Тому вважають, що позивач правомірно, на підставі ст..110 ЦПК звернувся за місцем реєстрації до Решетилівського районного суду.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнав та прохав її відхилити.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали місцевого суду, вислухавши пояснення представника відповідача, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як убачається з матеріалів справи у січні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом до ПАТ«Дельта Банк», в якому, посилаючись на невиконання переддоговірної роботи з Позичальником, порушення законодавства при укладенні договору просила розірвати кредитний договір, укладений між нею та фінансовою установою ПАТ«Дельта Банк» згідно заяви № 001-16057-070813 від 07.08.2013 року.

Ухвалою судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 19.01.2015 р. відкрито провадження по справі, та призначено її до розгляду на 20.02.2015 року (а.с.8).

20.02.2015 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням, в якому, посилаючись на те, що даний спір не відноситься до спорів у сфері захисту прав споживачів, а тому до нього не можуть застосовуватися правила підсудності справ за вибором позивача, у зв'язку з чим позов поданий з порушенням правил територіальної підсудності та не підсудний Решетилівському районному суду Полтавської області прохав винести ухвалу, якою передати справу на вирішення даного позову за територіальною підсудністю до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача по справі - АТ «Дельта Банк».

Як зазначено вище, ухвалою Решетилівського районного суду Полтавської області від 20.02.2015 року клопотання представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» задоволено, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору направлено на розгляд до Печерського районного суду м. Києва (а.с.33).

При постановленні оскаржуваної ухвали, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що між сторонами виникли договірні відносини із договору кредиту, який не відноситься до споживчих, а стосується отримання грошових коштів на поточний рахунок з використанням платіжної картки, а тому до правовідносин не можуть застосовуватися правила ч.5 ст.110 ЦПК України.

Такий висновок відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Згідно з п.23 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживчим кредитом є кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Як роз'яснив Пленум ВСУ в абз. 3 п.1 постанови «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.06.1996р. №5, споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону (абз 2 п.2 постанови Пленуму ВСУ №5 від 12.06.1996 р.).

За умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кошти надано позивачеві на поточний рахунок з використанням платіжної картки. Оспорюваним договором сторони не передбачили те, що кредитні кошти надані для придбання певного товару.

Таким чином, зазначений кредитний договір не підпадає під визначення «споживчий кредит» та на нього, відповідно, не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а, відтак, і положення ч.5 ст.110 ЦПК України, яка регламентує підсудність справ за вибором позивача за позовами про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ПАТ «Дельта Банк» знаходиться в м. Києві (а.с.22), поза межами територіальної підсудності Решетилівського району Полтавської області.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа не підсудна Решетилівському районному суду Полтавської області та підлягає направленню до Печерського районного суду м. Києва для розгляду за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на наведене доводи апеляційної скарги стосовно того, що спірні правовідносини підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а підсудність може бути визначена за ч.5 ст.110 ЦПК України за вибором позивача за позовами про захист прав споживачів, - є хибними та не заслуговують на увагу. не спростовують вірних висновків суду про направлення справи за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Разом із тим колегія суддів вважає за необхідне виключити з оскаржуваної ухвали посилання на норми ст.115, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України, які регулюють наслідки порушення правил підсудності до стадії відкриття провадження у справі, з огляду на те, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою судді від 19.01.2015 року.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає відхиленню.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий суд всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, його висновки відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах права, відтак, підстав для скасування ухвали суду колегія суддів не вбачає.

У відповідності до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду сплачується судовий збір - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, що становить у даному випадку 121,80 грн.

Відповідне положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали суду незалежно від того чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

Враховуючи те, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 не було сплачено 121,80 грн. судового збору, зазначена сума підлягає стягненню з останньої.

Керуючись ст.303, п.1 ч.2 ст.307, ч.1 ст.312, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3, - відхилити.

Ухвалу Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року залишити без змін.

Виключити з ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 лютого 2015 року посилання на ст.115, п.4 ч.3 ст.121 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_4 121,80 грн. судового збору на наступні реквізити: отримувач: УДКСУ у м. Полтаві;

код ЄДРПОУ: 38019510;

банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

код банку отримувача: 831019;

розрахунковий рахунок: 31217206780002;

код доходів бюджету: 22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Т.О. Кривчун

Судді: /підпис/ П.М. Карнаух

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області: Т.О. Кривчун