Ухвала суду № 43270408, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2015 року

справа № 811/316/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровська апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі № 811/316/13-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі – позивач) звернулося з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі – відповідач), про скасування податкових повідомлень-рішень: №0001160222 від 20 вересня 2012 року, №0001840222 від 20 вересня 2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001160222 від 20 вересня 2012 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству “Креатив” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 891 849,00 грн.; Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001840222 від 05 грудня 2012 року, винесене Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби, яким Приватному акціонерному товариству “Креатив” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 251458,00 грн. основного платежу та 62 865,00 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу мотивуючи її тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03 по 05 вересня 2012 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Приватного акціонерного товариства “Креатив” з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП “Дол В” за вересень 2010 року, ТОВ “Креатив постач” за листопад 2010 року, ТОВ “Ріне” за квітень-травень, вересень-жовтень 2011 року, СФГ “Саксагань” за лютий 2012 року, ПП “Оптіма Грейн” за лютий 2012 року, ФГ “Південна зірка” за квітень 2012 року, за наслідками якої складено акт №116/222/31146251 від 06.09.2012 р., де висновками, зокрема, є порушення, на думку відповідача: п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 251 458,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року на суму 625,00 грн., за листопад 2010 року на суму 250 833,00 грн.; п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 891 849,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 261,00 грн., за лютий 2012 року на суму 51 213,00 грн., за квітень 2012 року на суму 840 375,00 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0001160222 від 20 вересня 2012 року та №0001150222 від 20.09.2012 р..

Судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2010 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, в якій задекларовано від’ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 046,00 грн., з огляду на віднесення до складу податкового кредиту за вказаний звітний період ПДВ у сумі 1 671,17 грн., за податковими накладними виданими ПП “Дол-В” на проведення електромонтажних робіт.

06 січня 2011 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 56 947 135,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 250 833,33 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ “Креатив-постач” по придбанню насіння соняшника, на підставі договору поставки. Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткових накладних. Транспортування здійснено самостійно, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

В квітні 2011 року ПАТ “Креатив” відобразив придбання у ТОВ “Ріне” товарів (запасних частин для автомобілів) на загальну суму 1 563,60 грн. в т.ч. ПДВ 260,60 грн., відповідно до податкової накладної виданої ТОВ “Ріне”. Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням. Суму податку на додану вартість в розмірі 261,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року.

24.02.2012 року укладено договір поставки між позивачем та СФГ “Саксагань”, відповідно до змісту якого останнє взяло на себе зобов’язання поставити на адресу ПАТ “Креатив” насіння соняшника. Орієнтовна сума договору складає 243 000,00 грн. Постачальник поставив насіння соняшника на загальну суму 245 847,64 грн. в т.ч. ПДВ 40 975,00 грн., що підтверджується податковими накладними. Факт постачання товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено шляхом заліку зустрічних вимог.

В ході судового розгляду встановлено, що згідно договору №НС 65/12 від 23.01.2012 року ПАТ “Креатив” отримало від ПП “Оптіма Грейн” у лютому 2012 року транспортні послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 61 426,98 грн. в т.ч. ПДВ у розмірі 10 238,00 грн., що підтверджується податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт та товарно-транспортними накладними. Оплату послуг здійснено в безготівковому порядку. Необхідність в таких послугах обумовлена великими обсягами перевезень. Суми податку на додану вартість в розмірі 40 975,00 грн. та 10 238,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за лютий 2012 року.

26.03.2012 року укладено договір поставки між позивачем та ФГ “Південна Зірка”, відповідно до змісту якого останнє взяло на себе зобов’язання поставити на адресу ПАТ “Креатив” насіння соняшника. Постачальник поставив насіння соняшника, що підтверджується податковими накладними. Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортними накладними. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено безготівковим шляхом. Суму податку на додану вартість в розмірі 840 375,00 грн. позивачем включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року.

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС вважає, що податкові накладні видані ПП “Дол-В”, ТОВ “Креатив Постач”, ТОВ “Ріне”, ПП “Оптіма Грейн”, СФГ “Саксагань” та ФГ “Південна Зірка” за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об’єктивній дійсності.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги позивачу у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що Кіровоградська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме – наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ПП “Дол-В”, ТОВ “Креатив Постач”, ТОВ “Ріне”, ПП “Оптіма Грейн”, СФГ “Саксагань” та ФГ “Південна Зірка” на момент їх виписки були зареєстровані платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обов’язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованого бюджетного відшкодування став висновок Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС про відсутність реальної можливості поставок товару з огляду на відсутність у ПП “Дол-В”, ТОВ “Креатив Постач”, ТОВ “Ріне”, ПП “Оптіма Грейн”, СФГ “Саксагань” та ФГ “Південна Зірка”, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру задекларованого ним податкового кредиту.

Окрім цього, Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС під час перевірки дійшла висновку про те, що правочини позивача з ПП “Дол-В”, ТОВ “Креатив Постач”, ТОВ “Ріне”, ПП “Оптіма Грейн”, СФГ “Саксагань” та ФГ “Південна Зірка” є нікчемними, оскільки, на її думку, вчинені без мети настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів апеляційної інстанції даючи правову оцінку висновку відповідача щодо нікчемності правочинів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Саме по собі встановлення факту недодержання необхідних вимог для дійсності правочину, передбачених ст.203 Цивільного кодексу України, не є підставою нікчемності правочину, а є лише підставою для звернення до суду з метою визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; право чини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання відповідачем договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача.

З даного приводу, відповідач до суду не звертався, а вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості позиції відповідача.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду в цій частині відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, 206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби – залишити без задоволення

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року – залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов