Рішення № 43270254, 24.03.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2015 р. Справа № 902/133/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Колбасова Ф.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", код ЄДРПОУ 37243279 (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1)

до: Селянського (фермерського) господарства "Конкурент", код ЄДРПОУ 23107090 (22250, Вінницька область, Погребищенський район, с. Спичинці)

про стягнення 2422602,74 грн.

при секретарі судового засідання Здорик Я.С.

за участю представників:

позивача: Садковський С.П. - довіреність № 762 від 25.12.14;

відповідача: Кепський В.С.- довіреність № б/н від 02.06.2014;

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" про стягнення 2422602,74 грн., з яких: 1 500 000 грн. основного боргу, 228000 грн. пені, 450000 грн. - 30% штрафу та 244602,74 грн. - процентів у розмірі 24 % річних.

Ухвалою суду від 05.02.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/133/15 та призначено її до розгляду на 19.02.2015.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснюється в зв'язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Враховуючи неявку в судове засідання 19.02.2015 представника відповідача та заявлене ним клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 19.02.2015 розгляд справи відкладено на 17.03.2015.

В судовому засіданні 17.03.2015 року оголошено перерву на 24.03.2015 року для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

24.03.2014 року до суду від відповідача надійшла заява від 23.03.2015 року про пропозицію укласти мирову угоду.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представником відповідача заявлено клопотання про залишення без розгляду заяви про пропозицію укласти мирову угоду.

Судом задоволено зазначене клопотання представника відповідача та залишено заяву від 23.03.2015 року про пропозицію укласти мирову угоду без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні 24.03.2015 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у відзиві від 16.02.2015 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, процентів у розмірі 24% річних визнали, а проти стягнення штрафних санкцій заперечили, мотивуючи тим, що штраф та пеня є неустойкою, а подвійне стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Крім того, відповідач у відзиві зазначив, що не виконав умов листа-вимоги від 16.01.2015 року з причин, які не залежали від його волі та за відсутності вини, оскільки на все майно та кошти господарства накладено арешт згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.11.2014 та постанови про арешт рахунків від 27.11.2014.

Розглянувши матеріали справи та додані сторонами по справі додаткові документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець/позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Конкурент" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю № 50-К.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію українського походження (надалі - товар): найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 1500,00 (одна тисяча п'ятсот), а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Пунктом 1.2 договору визначено, що термін поставки до 01 листопада 2014 року включно.

Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбаченої цим договором (п.1.2.1 договору).

За змістом пункту 2.2 договору, сторони домовились, що однією із істотних умов цього договору є укладення сторонами договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у передбаченому законодавством України порядку, при цьому усі витрати, що пов'язані із укладенням та нотаріальним посвідченням такого договору несе постачальник. Предметом застави буде товар, визначений у пункті 1.1 цього договору, який стане власністю постачальника (заставодавця) після укладення договору застави майбутнього врожаю. Постачальник усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені п.1.1 цього договору та полягають в тому, що постачальник поставляє покупцю товар в термін (строк), передбачений пунктом 1.2 цього договору, покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат, пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір, тощо).

Згідно п.3.1 договору, попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1000,00грн. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166,67грн.

Сума попередньої оплати за товар становить 1500 000 грн. (п.3.1.1 договору).

В розділі 4 договору сторонами визначено умови стосовно порядку розрахунків.

У відповідності до п.4.1. договору, покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п.3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п.4.1.1 цього договору (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.1.1 договору, постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п.4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі - договір комплексного страхування), що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п.4.1.1 договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування).

Згідно п.5.5 договору, постачальник зобов'язаний укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що вигодонабувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування), у розмірі передбаченому згідно п.4.1.1 договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення (п.8.2 договору).

У відповідності до пункту 8.6 договору, строк дії договору: з дати набуття чинності у відповідності до п.8.2 договору - до моменту повного та належного виконання зобов'язань за цим договором.

На виконання умов п.5.5 договору поставки №50-К від 28.04.2014р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та Селянським (фермерським) господарством "Конкурент" (страхувальник) 28.04.2014р. укладено договір №220.994009713.0086 комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур. Вигодонабувачем за цим договором є Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.1.5 договору комплексного страхування).

Згідно п.6.3 договору комплексного страхування передбачено, що страховий платіж (страхова премія) за цим договором становить 54811,40 грн.

Пунктом 6.3.2 договору комплексного страхування сторони встановили, що платником страхового платежу відповідно до договору поставки зерна майбутнього врожаю є ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Цей договір набирає чинності з дня оплати страхового платежу в розмірах та строки, визначені п.6.3 цього договору, на поточний рахунок страховика в повному обсязі та діє до 01.11.2014 р. (п.7.1 договору комплексного страхування).

Як встановлено судом з поданих до справи матеріалів, Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на виконання умов п.4.1-4.1.1 договору поставки зерна майбутнього врожаю №50-К від 28.04.2014р. здійснило перерахування на користь Селянського (фермерського) господарства "Конкурент" грошових коштів на суму 1445188,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №88 від 29.05.2014 (а.с.46) та на користь ПрАТ Страхова компанія "ПЗУ Україна" кошти в якості страхового платежу в сумі 54811,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №89 від 29.05.2014р. (а.с.47), всього в загальній сумі 1500 000,00 грн.

Відповідач не виконав зобов'язання за договором поставки зерна майбутнього врожаю №50-К від 28.04.2014р. та не здійснив поставку товару (зерна кукурудзи 3 класу).

Відповідно до п. 5.4. договору поставки зерна майбутнього врожаю у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термі (строк) або виконає їх неналежним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник не приймає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у договорі комплексного страхування, передбаченого п. 5.5. договору, або у випадку, якщо інформація, яка надається для складення/виконання цього договору виявиться/стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1. договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю № 50-К від 28.04.14р., позивач направив відповідачу лист-вимогу №130-2-12/193 від 16.01.2015 в якому, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань щодо поставки покупцю зерна кукурудзи 3-го класу у термін, що визначений договором, позивач відмовився від подальшого виконання своїх зобов'язань за договором та вимагав від відповідача протягом 3 банківських днів з моменту отримання цього листа повернути (перерахувати) суму попередньої оплати у розмірі 1500000,00 грн. Окрім того, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на підставі п.п. 5.4., 6.3 договору, вимагало від відповідача сплатити проценти у розмірі 232767,12 грн., пеню у розмірі 228000,00 грн. та штраф в розмірі 450000,00 грн. Направлення листа-вимоги відповідачу підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком №8623 від 17.01.2015 (а.с. 50).

Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Наведене і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з даним позовом до суду.

Розглядаючи питання щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог у даній справі, господарський суд приймає до уваги вищевикладене, а також, наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться; невиконання або неналежне виконання зобов'язання спричиняє настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Між сторонами на підставі договору поставки зерна майбутнього врожаю №50-К від 28.04.2014р. виникли зобов'язання, які, згідно положень ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, мають виконуватися належним чином відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем свої зобов'язання за договором в частині перерахування на користь відповідача попередньої оплати товару та сплати коштів, визначених в п.4.1.1. договору поставки зерна майбутнього врожаю, виконані належним чином, однак, відповідач зобов'язання щодо поставки товару у визначений договором термін, в порушення умов договору, не виконав та відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, суму передоплати в розмірі 1500 000,00 грн. не повернув.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо передачі товару у термін, визначений п.1.2 договору поставки зерна майбутнього врожаю, враховуючи приписи частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України та наявність підтвердженого факту перерахування ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь відповідача обумовлених договором сум попередньої оплати товару та страхового платежу, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 1500000,00 грн., сплачених позивачем за договором, а отже позовні вимоги у справі щодо стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач відповідно до розділу 5 договору поставки зерна майбутнього врожаю №50-К від 28.04.2014р. нарахував відповідачу проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами, а саме: за період з 29.05.2014 по 31.01.2015, в загальній сумі 244602,74 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже зазначалося вище, у п. 5.4 договору сторони узгодили, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю (на підставі письмової вимоги) всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору, у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1. договору (попередня оплата) та проценти у розмірі 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому.

Враховуючи викладене, вимоги позивача по стягненню з відповідача процентів у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами визнаються судом правомірними і такими, що відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Перевіркою розрахунків судом не виявлено помилок, отже 244602,74 грн. процентів у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 228000,00 грн. за період з 02.11.2014р. по 16.02.2015р. та 30% штрафу у розмірі 450000,00 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.216 та частиною 2 ст.217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» було створене як державне підприємство згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. № 764 «Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України», на виконання якої був виданий наказ Міністерства аграрної політики України від 8 вересня 2010 р. № 549 «Про утворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764» було перетворено державне підприємство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» у державне публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України», відповідно до якої повноваження з управління корпоративними правами підприємства здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України; 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.

Отже, ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є суб'єктом господарювання державного сектора економіки відповідно до ч.2 ст. 22 ГК України.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 договору поставки зерна майбутнього врожаю №50-К від 28.04.2014р. визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п.3.1.1 договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена у п.3.1.1 цього договору.

Крім того, пунктом 8.7. договору сторони підтвердили, що штрафні санкції, що передбачені цим договором є прийнятними для обох сторін.

Згідно з п. 3 інформаційного листа від 15.03.2011 № 01-06/249 Вищого господарського суду України право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення не грошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності, зокрема, пені за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. №3-24гс10 "Про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2010р. у справі №14/80-09-2056".

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що штраф та пеня є неустойкою, а подвійне стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України.

Наведена твердження відповідача спростовується наступним.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

При зазначених обставинах, вимоги позивача по стягненню з відповідача пені та штрафу визнаються судом правомірними і такими, що відповідають умовам договору та чинному законодавству.

Суд також враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові: № 908/404/13 від 04.02.2015 року.

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені та штрафу, суд прийшов до висновку про правомірність нарахування суми пені в розмірі 228000,00 грн. за період з 02.11.2014р. по 16.02.2015р. та 30% штрафу у розмірі 450000,00 грн. та, відповідно, обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Водночас, суд не бере до уваги доводи відповідача викладені у відзиві про невиконання умов листа-вимоги від 16.01.2015 року з причин, які не залежали від його волі та за відсутності вини, у зв'язку з накладенням арешту на майно та рахунки останнього, зважаючи на те, що арешт був накладений лише 27.11.2014 року і це не позбавляло відповідача можливості виконати умови договору у визначені строки.

При цьому суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів неможливості виконання зобов'язання в частині поставки товару в обсязі та в строки визначені договором (доказів недоотримання запланованого врожаю кукурудзи, форс-мажорних обставин, настання страхового випадку тощо), чи доказів вжиття заходів щодо виконання зобов'язання в більш пізні строки.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення сплачених за договором коштів, а також штрафних санкцій та процентів за користування грошовими коштами, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо).

Враховуючи вище викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

24.03.2015 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4,3, 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Конкурент", код ЄДРПОУ 23107090 (22250, Вінницька область, Погребищенський район, с. Спичинці) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", код ЄДРПОУ 37243279 (01033, м.Київ, вул.Саксаганського, буд. 1) 1500000 грн. основного боргу, 228000 грн. пені, 450000 грн. - штрафу, 244602,74 грн.- процентів у розмірі 24% річних та 48453,05 грн.- витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 березня 2015 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи