Рішення № 43270202, 24.03.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2015 р. Справа № 902/187/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань»

(вул. Київська, 81, оф. 405, м. Житомир, 10001)

до: Фермерського господарства «Пляхівське»

(вул. Лісова, 31-а, с. Пляхова, Козятинський р-н, Вінницька обл.)

про стягнення 108 297,19 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін :

позивача: Джугостран В.І. за довіреністю № 3 від 04.03.2015 року ; явився

відповідача: Савчук В.В. голова фермерського господарства.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне виробничо-комерційне підприємство «Ятрань» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства «Пляхівське» 52 785,96 грн. - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів та 55 511,23 грн. - тридцять відсотків річних від простроченої суми за користування коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного 14.03.2014 року між сторонами договору № 14/03 постачання товару позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 970 560,00 грн. Згідно п. 5.12. договору оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника у строк передбачений у додатку на відповідну партію товару, тобто до 01.10.2014 року. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав з порушенням строків оплати, що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 30% річних, що обумовлені договором.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.02.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/187/15 з призначенням до розгляду на 05.03.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 05.03.2015 року розгляд справи відкладено на 24.03.2015 року з підстав відсутності в матеріалах справи доказів необхідних для вирішення спору.

18.03.2015 року до суду надійшла заява б/н. від 18.03.2015 року за підписом представника позивача за довіреністю Джугостран В.І. , в якій останній, посилаючись на положення ст. 22 ГПК України, просить суд стягнути з Фермерського господарства «Пляхівське» 52 785,96 грн. - інфляційних втрат та 55 511,23 грн. - 30% річних.

В судовому засіданні 24.03.2015 року представник позивача пояснив, що вказана заява є заявою про зміну предмету позову.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду, як така, що подана з дотриманням положень ст. 22 ГПК України.

24.03.2015 року до суду електронною поштою надійшло клопотання за підписом представника відповідача адвоката Бодрягова В.С. про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою укладення мирової угоди та відзив на позовну заяву в якому представник не погоджується з розрахунком 30% річних та інфляційних і просить зменшити суму інфляційних до 35 451,73 грн..

Суд, ознайомившись з даними клопотанням та відзивом, не приймає їх до розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. N 28, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Всупереч вищевикладеному, оригіналів відповідних клопотання та відзиву у паперовій формі до суду не надходило.

В засідання суду 24.03.2015 року з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на те, що порушення строків оплати поставленого товару відбулось у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем господарства.

Перевіривши доводи представників сторін доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

14 березня 2014 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством «Ятрань» (позивач, за договором Постачальник) та Фермерським господарством «Пляхівське» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір постачання товару № 14/03. (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передавати у власність (повне господарське володіння) Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар (мінеральні добрива) та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Асортимент та обсяг товару передбачається у специфікації, яка додається до даного Договору (Додатки до даного Договору). (п. 2.1. Договору).

Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації на відповідну партію, яка додається до даного Договору (Додатки до даного Договору). (п. 4.1. Договору).

Загальна орієнтовна сума Договору на день його складання становить 1 100 000,00 грн. у тому числі ПДВ. Остаточна сума визначається у Додатках до даного Договору. (п. 4.3. Договору).

Оплата за товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника у строк передбачений у Додатку на відповідну партію товару. (п. 5.1. Договору).

Додатком № 1 (специфікація) до Договору визначено товар загальною вартістю 823 200,00 грн. зі строком оплати до 01.10.2014 року.

Додатком № 2 (специфікація) до Договору визначено товар загальною вартістю 88 080,00 грн. зі строком оплати до 01.10.2014 року.

Додатком № 3 (специфікація) до Договору визначено товар загальною вартістю 89 056,00 грн. зі строком оплати до 01.10.2014 року.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов'язків по справжньому Договору.

Як свідчать матеріали справи та визнається представниками сторін, позивачем зобов'язання за договором виконані належним чином та в повному обсязі. Так, відповідно до накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 970 560,00 грн., який відповідач отримав згідно довіреностей. (а.с. 12-15)

Судом встановлено, що відповідачем зобов'язання за договором не виконано у строки, обумовлені Договором, у зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача претензію № 5 від 21.01.2015 року з вимогою у п'ятиденний термін сплатити суму основного боргу, інфляційних та 30% річних.

Станом на день розгляду справи відповідачем перераховано на рахунок позивача 970 560,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку від 02.03.2015 року (а.с. 52-56), чим виконано взяті на себе зобов'язання за Договором.

Однак, у зв'язку з порушенням строків оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 52 785,96 грн. - інфляційних втрат та 55 511,23 грн. - 30% річних.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено невиконання відповідачем зобов'язань у визначені Договором строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Пунктом 9.4. Договору визначено, що з дня, коли товар повинен бути оплачений Покупцем, Постачальник має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими коштами у розмірі 30% річних від загальної вартості неоплаченого в строк, передбачений відповідним Додатком до даного Договору, товару, до дня повної оплати товару понад штрафних санкцій та збитків.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 30% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою бази даних «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку 30% річних судом не виявлено помилок в зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення 52 785,96 грн. інфляційних втрат за період з 02.10.2014 року по 31.01.2015 року суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги виходячи з наступного.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім проводиться нарахування інфляційних втрат поденно що суперечить Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265, оскільки при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за визначений в розрахунку період судом отримано суму 52 188,24 грн.. За таких обставин, задоволенню підлягають інфляційні втрати в розмірі 52 188,24 грн., а у 597,72 грн. інфляційних втрат слід відмовити як безпідставно заявлених.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Суд не приймає заперечення відповідача, оскільки зазначені його представником обставини не звільняють відповідачао від виконання зобов'язань за договором. Крім того, як зазначено у п. 1.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Пляхівське» (22132, вул. Лісова, 31-а, с. Шляхова, Козятинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34377663) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства «Ятрань» (пошт. адреса: 10001, вул. Київська, 81, оф. 405, м. Житомир, юр. адреса: 10009, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв. 10, м. Житомир, код ЄДРПОУ 20423949) 52 188 (п'ятдесят дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 24 коп. - інфляційних втрат; 55 511 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот одинадцять) грн. 23 коп. - 30% річних; 2 153 (дві тисячі сто п'ятдесят три) грн. 99 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення 597,72 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26 березня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи