Постанова № 43270099, 18.03.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 березня 2015 р. № 820/2071/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Золотаренко А.П..,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, і його скасувати; зобов'язати Головне управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, НОМЕР_2, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги з підстав та мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, який належним чином повідомлений, відповідно в судове засідання не прибув, причину неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою Соціалістичної Республіки В'єтнам.

Позивач, - на підставі Угоди між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02.04.81 р., - в 1989 р. прибув на роботу в м.Полтаву, УРСР.

В 1995 році позивач переїхав до м. Харкова з метою навчання та подальшого працевлаштування. Згодом позивач залишився на постійне проживання в Україні, в м.Харкові.

У 1998 р. Позивачеві було присвоєно ідентифікаційний номер. 06.05.03 р. ВГІРФО УМВС України в Харківській області відповідно до абз.4 п.4 розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» на підставі свого ж рішення від 06.05.03 р., позивачу було оформлено і видано посвідку на постійне Проживання в Україні серії НОМЕР_3.

02.12.04 р. позивачеві ВГІРФО УМВС України в Харківській області на підставі висновку від 02.12.04 р. удруге оформив та видав посвідку на постійне проживання в Україні, серія ХР номер 12005 (далі-посвідка). Перед оформленням і видачею посвідки законність перебування позивача в Україні була перевірена ВГІРФО УМВС України в Харківській області.

Одночасно в паспорт позивача було поставлено штамп: «Дозволено постійне проживання в Україні» .

ОСОБА_2 з 2003 р. займається на території України підприємницькою діяльністю, у зв'язку з чим у позивача є постійний стабільний дохід.

20.10.14 р. у зв'язку із досягненням позивачем 45-річного віку, останнім через свого представника було подано до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області заяву від 15.10.14 р. про обмін посвідки, що передбачено п.9 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне Проживання та посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251. Заяву було подано з усіма необхідними документами, фотокартками, квитанціями.

Відповідачем запропоновано з'явитися до нього для з'ясування необхідних питань за його участю.

25.12.14 р. позивач з'явився до Головного спеціаліста Головного управління Державної Державної міграційної служби України в Харківській області Кушнір Н.В., після чого необхідні питання було з'ясовано.

09.02.15 р. позивачем вів відповідача було отримано копію висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_2 . Одночасно посвідку на постійне проживання в Україні у позивача було вилучено.

Згідно зазначеного висновку гр. СРВ ОСОБА_2 , визнано таким, що не мав дозволу на імміграцію в Україну, посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_4 від 02.12.2004 визнано виданою з порушенням вимог законодавства України, тобто Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001 р., визнано недійсними та такими, що підлягають вилученню, скасовано реєстрацію місця проживання громадянки СРВ ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, приведено облікові документи у відповідність до вимог чинного законодавства, які зберігаються у житлових установах, а також у адресно-довідковому відділу ГУ ДМС України в Харківській області. Крім того, анульовано відмітку про наявність дозволу на постійне місце проживання в Україні у паспортному документі громадянина СРВ ОСОБА_2 вжито інших щодо приведення статусу перебування його як іноземця відповідно до чинного законодавства.

Висновок обґрунтований тим, що громадянка СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Хай Фонг СРВ документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 терміном дії - безстроково. На підставі матеріалів особистої справи №14764 про залишення на постійне проживання в Україні громадянки СРВ ОСОБА_2 прибула в 1989 році м.,Полтаву, колишній СРСР, роботу, цей факт підтверджується довідкою №1321 ВАТ «Демітекс» від 20.08.2002 р. та довідкою Посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам від 23.01.2003 р. В 1995 році ф-ка СРВ ОСОБА_2 переїхала до м. Харкова з метою навчання та подальшого працевлаштування.

Керівництвом УГІРФО ГУМВС України в Харківській області - 06.05.2003 на підставі заяви вказаного іноземця було прийнято рішення щодо документування його посвідкою на постійне проживання відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" .

Як вбачається зі змісту прийнятого Відповідачем рішення, посвідку на постійне проживання іноземцю Відповідач видав відповідно до п. 4 Розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію - не виявлено. В зв 'язку з закінченням терміну дії вищевказаної посвідки громадянка СРВ ОСОБА_2 02.12.2004 документована ВГІРФО УМВС України в Харківській області новою посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_4 терміном дії - безстроково.

У справі про залишення на постійне проживання в Україні відносно громадянки СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заява про документування її посвідкою на постійне проживання в Україні була надана 20.03.2003, тобто після шести місяців з дня набрання чинності вищевказаного положення Закону Україні «Про імміграцію» від 07.06.2001 р.

Згідно Висновку про розгляд матеріалів щодо оформлення Посвідки на постійне проживання в Україні від 03.06.2013 р. у матеріалах особової справи ОСОБА_2 наявні відомості про прибуття в Україну для працевлаштування, за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення та прийнятгя в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 02 квітня 1981 року.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання за відомо неправдивих відомостей або підроблених документів; 5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання); 6) інших випадках, передбачених законами.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі за текстом - Закон №2491) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

В силу приписів пунктів 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (у редакції, чинній на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення), дозвіл на імміграцію скасовується органом за місцем його видачі. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу за місцем прийняття рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Пунктом 25 цього Порядку визначено, що рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов'язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Указом Президента України від 06.04.2011 р., № 405/2011 "Питання Державної міграційної служби України" (далі по тексту - Указ № 405/2011) було затверджено Положення про Державну міграційну службу України.

У п.п. 8 п. 4 Указу № 405/2011 визначено, що ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює оформлення і видачу іноземцям та особам без громадянства запрошень для в'їзду в Україну, документів для тимчасового перебування або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, студентських квитків студентам із числа іноземців та осіб без громадянства, вилучає ці документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в'їзду в Україну в передбачених законодавством випадках.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (надалі по тексту - Порядок) в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно п. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Отже, суд звертає увагу на те, що Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області в своєму висновку від 03.06.2013 року жодних з вищезазначених підстав не вказало.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбаченіКонституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що при наданні відмови позивачу в обміні посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку із досягненням ним 45-річного віку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв неправомірно, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Для відновлення прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби в Харківській області здійснити обмін посвідки громадянки ОСОБА_2.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,128,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 03.06.13 р. щодо правомірності оформлення посвідки на постійне проживання в Україні громадянці СРВ ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1

Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідки на постійне проживання, НОМЕР_2, у зв'язку із досягненням 45-річного віку.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 березня 2015 року.

Суддя Панов М.М.