Рішення № 43269957, 26.03.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.15р. Справа № 904/1399/15

За позовом Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" в особі Криворізької філії Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до 1936 окремого загону механізації 26 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 16011 на виконання проектно-кошторисної документації від 21.03.2012 у загальному розмірі 8 572 грн. 41 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Луценко С.В. - представник (довіреність № 03/350 від 08.12.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" в особі Криворізької філії Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з 1936 окремого загону механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (далі - відповідач) заборгованість за договором № 16011 на виконання проектно-кошторисної документації від 21.03.2012 у загальному розмірі 8 572 грн. 41 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 6 270 грн. 44 коп. - основний борг;

- 1 761 грн. 34 коп. - інфляційні втрати;

- 540 грн. 63 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 16011 на виконання проектно-кошторисної документації від 21.03.2012 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконання робочого проекту по об'єкту: "Капітальний ремонт внутрішніх приміщень будівлі № 50/26 (їдальня) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80" у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 6 270 грн. 44 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з квітня 2012 року січень 2015 року у сумі 1 761 грн. 34 коп. та 3% річних за період прострочення з 06.04.2012 по 18.02.2015 у сумі 540 грн. 63 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 11.03.2015.

Представник позивача у судове засідання 11.03.2015 не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 23.02.2015 документів не надав, але надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що позивачу необхідний час для витребування нових доказів, а також у зв'язку з перебуванням юрисконсульта на лікарняному.

Представник відповідача у судове засідання 11.03.2015 також не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 не виконав, при цьому, від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим що він не отримав поштою копію позовної заяви та доданих до неї документів від позивача, а отже просить суд зобов'язати позивача направити копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Так, ухвалою суду від 12.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.03.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також, зокрема, зобов'язано позивача в строк до 19.03.2015 направити відповідачу позовну заяву з додатком.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Так, у судовому засіданні 26.03.2015 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Вимоги ухвали суду були виконані позивачем у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, але електронною поштою надіслав заяву про відкладення розгляду справи (вдруге), яка мотивована тим, що копію позовної заяви відповідач отримав лише 23.03.2015, внаслідок чого він не встиг належним чином підготуватися до судового засідання, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 була отримана відповідачем 18.03.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994524326876 (5008308724076).

Так, в матеріалах справи міститься також заява відповідача про відкладення розгляду справи від 11.03.2015, а отже відповідачу було відомо про справу, що розглядається. Крім того, в описові частині ухвали суду від 12.03.2015 було описано суть спору у даній справі, що дозволяло відповідачу встановити ціну позову та причини виникнення спору. Крім того, у нього, як у сторони договору, наявні всі документи, які стосуються виконання спірного договору.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що інфляційні процеси в економіці держави негативним чином відображаються на його фінансовому стані, а затягування моменту прийняття рішення, з урахуванням вказаних обставин, порушує його права. Крім того, позивач зазначає, що ним направлялась позовна заява з додатком відповідачу ще до звернення із нею до суду, а отже твердження відповідача про неотримання позовної заяви можна сприймати критично. Крім того, відповідач не позбавлений права знайомитися з матеріалами справи. Так, позивач наголошував на тому, що обставини, що зазначені відповідачем у заяві від 25.03.2015 не можуть бути достатньою обставиною для відкладення розгляду справи. Крім того, у судовому засіданні позивач наголошував на тому, що матеріали справи містять всі необхідні докази та матеріали для прийняття обґрунтованого рішення у справі, а дії відповідача свідчать про затягування процесу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідач більше трьох років не погашає спірну заборгованість, а клопотання відповідача, з урахуванням попереднього затягування погашення заборгованості, можуть вважатися зловживанням своїми процесуальними правами, що в свою чергу, призводить до подальшого порушення прав позивача.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні заперечував проти відкладення розгляду справи, посилаючись, зокрема, на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 21.03.2012 між 1936 окремим загоном механізації 26 об'єднаного загону Державної спеціалізованої служби транспорту (далі - замовник, відповідач) та Державним підприємством "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" в особі Криворізької філії Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (далі - підрядник, позивач) було укладено договір № 16011 на виконання проектно-кошторисної документації (далі - договір) (а.с.10-12), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання проектно-кошторисної документації по об'єкту: "Капітальний ремонт внутрішніх приміщень будівлі № 50/26 (їдальня) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80". Технічні, економічні та інші вимоги до проектно-кошторисної документації, що є предметом договору № 16011, виконуються згідно нормативних документів (пункт 1.2. договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання обов'язків сторонами за договором (пункт 6.1. договору).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Зокрема, статтею 887 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 2.1. договору за виконану проектно-кошторисну документацію відповідно до договору, замовник перераховує виконавцю згідно з протоколом погодження про договірну ціну - 6 270 грн. 44 коп., в тому числі ПДВ 20% - 1 045 грн. 07 коп.

Протокол погодження договірної ціни проектно-кошторисної документації також підтверджує, що між сторонами досягнуто узгодження щодо розміру договірної ціни на створення (передачу) проектної документації в сумі 6 270 грн. 44 коп., в тому числі ПДВ 20% - 1 045 грн. 07 коп. (а.с.15).

У пункті 1.3. договору сторони погодили, що зміст і терміни виконання окремих робіт та основних етапів визначаються календарним планом, що є невід'ємною складовою частиною договору.

Так, у календарному плані робіт було сторонами погоджено, що робочий проект по об'єкту: "Капітальний ремонт внутрішніх приміщень будівлі № 50/26 (їдальня) за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80" (проектні роботи) - виконуються протягом 15 календарних днів після оформлення договору та надання всіх вихідних даних. Також додатково сторонами була визначена вартість робіт - 6 270 грн. 44 коп. (а.с.14).

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до пункту 1.4. договору приймання проектно-кошторисної документації здійснюється згідно з вимогами завдання на проектування або іншого документу на проведення робіт. Приймання проектно-кошторисної документації здійснюється згідно дефектного акту.

При завершенні робіт виконавець видає замовнику акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації та проектну документацію. Замовник зобов'язаний направити виконавцю підписаний акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації протягом 5 календарних днів від дня його одержання (пункти 3.2. та 3.3. договору).

Так, на виконання умов договору позивачем була проведена та передана відповідачу робота з виготовлення проектно-кошторисної документації по договору № 16011 від 21.03.2012 - Робочий проект по об'єкту: "Капітальний ремонт внутрішніх приміщень будівлі № 50/26 (їдальня) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80" та в належному порядку оформлена, що підтверджується актом № 42 від 30.03.2012 здачі-приймання проектно-кошторисної документації. Загальна вартість робіт з ПДВ, згідно вказаного акту складає 6 270 грн. 44 коп. Також в акті зазначено, що замовник претензій щодо якості виконаної проектно-кошторисної документації не має (а.с.16). Отже, виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без зауважень.

Відповідно до пункту 2.2. договору оплата проводиться не пізніше 10 календарних днів після підписання акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації.

Так, у строк, визначений у пункті 2.2. договору виконані позивачем роботи з виготовлення проектно-кошторисної документації по договору № 16011 відповідачем оплачені не були, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 6 270 грн. 44 коп. Так, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо вчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 6 270 грн. 44 коп., що і є причиною спору.

Так, судом встановлено, що робота виконана за вказаним вище актом у повній мірі відповідає роботі, що визначена умовами договору та за вартістю узгоджується із протоколом погодження договірної ціни проектно-кошторисної документації та, відповідно, умовами договору. Робота виконана позивачем у строк, передбачений календарним планом робіт.

Отже, позивач виконав роботу, а відповідач її прийняв на загальну суму 6 270 грн. 44 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 42 від 30.03.2012 здачі-приймання проектно-кошторисної документації, який підписаний та скріплений печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості виконання вказаної роботи. А також, з вищезазначеного акту вбачається, що акт підписаний без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Крім того, з урахуванням порушення відповідачем строків оплати виконаних проектно-кошторисних робіт, позивачем на адресу відповідача направлялись:

- вимога від 28.02.2013 № 113-1/1 (а.с.17-19);

- лист від 06.09.2013 № 558-1/1 про погашення заборгованості (а.с.20-21);

- лист від 08.11.2013 № 636-1/1 про погашення заборгованості (повторно) (а.с.22);

- претензія від 14.03.2014 № 154-1/1 (а.с.23-26);

- лист від 04.12.2014 № 635-1/1 про погашення заборгованості (а.с.27-28).

Як зазначає позивач, вказані його звернення були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 2.2. договору строк оплати виконаних позивачем робіт на суму 6 270 грн. 44 коп. є таким, що настав.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 6 270 грн. 44 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 6 270 грн. 44 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем робіт у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були розраховані інфляційні втрати за період з квітня 2012 по січень 2015 в сумі 1 761 грн. 34 коп. та 3% за період прострочення з 06.04.2012 по 18.02.2015 в сумі 540 грн. 63 коп., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

За змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, під час здійснення розрахунку інфляційних втрат позивачем не були враховані вказані положення, а отже розрахунок позивача визнаний судом таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом визначена сума, яка є більшою ніж заявлена позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 1 761 грн. 34 коп., а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, а також беручи до уваги пункт 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 1 761 грн. 34 коп. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в наведеній сумі.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 06.04.2012 по 18.02.2015 в сумі 540 грн. 63 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок 3% річних не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем невірно визначений період прострочення (його початок), а саме: з урахуванням пункту 2.2. договору та дати підписання акту № 42 здачі-приймання проектно-кошторисної документації, прострочення починається з 10.04.2012, а отже з цієї дати необхідно нараховувати 3% річних. Так, враховуючи визначений судом початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межу періоду, що визначена позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаним періодом, судом встановлено, що 3% річних за період 10.04.2012 по 18.02.2015 складають 538 грн. 57 коп., а отже позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 538 грн. 57 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з 1936 окремого загону механізації 26 Об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (50077, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 80; ідентифікаційний код 33179027) на користь Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна В.І. Леніна, 29; ідентифікаційний код 02497789) в особі Криворізької філії Державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 4; ідентифікаційний код 33613494) - 6 270 грн. 44 коп. - основного боргу, 1 761 грн. 34 коп. - інфляційних втрат, 538 грн. 57 коп. - 3% річних, 1 826 грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко