Ухвала суду № 43269911, 19.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 р. Справа № 876/9/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Михайленка Є.О., відповідача Юрчака Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/6990/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000422204 від 22.08.2014 р.

Постановою Львівського адміністративного суду від 09.12.2014р. позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2014р. №0000422204, винесене Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна консалтингова компанія» судовий збір в сумі 429,25 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема посилається на норми Податкового кодексу України та встановлені перевіркою обставини. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного розгляду замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на правонаступника Державну податкову інспекцію у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівської області, представник якої апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центральна консалтингова компанія» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Ворк Супорт» за січень 2014 року та з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 04.08.2014 року №296/22-04/32127093, яким встановлено наступні порушення: п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 171700 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати на суму 171700 грн. в т.ч. за січень 2014 р. на суму 28873 грн., березень 2014 р. на суму 142827 грн.

Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення 22.08.2014 р. №0000422204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 214625 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст. 2 КАС України принципів.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими,що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем в ході перевірки використано Акт №151/22-04/38326675 від 18.04.2014р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Ворк Супорт» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. та Акт №1440/26-59-22-03/37450960 від 16.06.2014р. ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управліня Міндоходів у Львівській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Брокбудкепітал» з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період вересень 2013, лютий 2014р.

Також встановлено, що 01 січня 2014 року між Позивачем (замовник) та ПП «Ворк Супорт» (виконавець) був укладений договір про надання послуг №01/01/2014. Виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послуги з придбання приміщень та прилеглої території, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Додатком №1 до даного договору визначено перелік та вартість робіт.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано наступні первинні документи: Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-1387 від 30.01.2014р.; податкова накладна №1387 від 30.01.2014 р.; виписки з банку.

Крім того, між Позивачем (замовник) та ТзОВ «Брокбудкепітал» (виконавець) 05.03.2014 року був укладений договір про надання послуг №02/03/2014. Виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послуги з очистки системи вентиляції, очистки системи каналізації та водопроводу, прибирання дрібного будівельного сміття, миття вікон: миття вікон з двох сторін, підвіконників, укосів та відливів, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Додатком №1 до даного договору визначено перелік та вартість робіт.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано наступні первинні документи: Акти №395 та №396 від 28.03.2014р.; податкові накладні №395 від 28.03.2014р., №396 від 28.03.2014р.; виписки з банку.

Також, між позивачем та Позивачем (замовник) та ТзОВ «Брокбудкепітал» (виконавець) 04.03.2014 року був укладений договір про надання послуг №01/03/2014. Виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в Договорі строку надати за плату послуги з придбання приміщень та прилеглої території, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Додатком №1 до даного договору визначено перелік та вартість робіт.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивачем надано наступні первинні документи: Акти №224 від 28.03.2014р.; податкові накладні №227 від 28.03.2014р., №224 від 28.03.2014р.; виписки з банку.

Послуги, які були предметом Договору, не обмежені в цивільному обороті України. Господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Представлені позивачем докази на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій документи є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими накладними, актами виконаних робіт та іншими письмовими документами.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 03.09.2007 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником нежитлових приміщень площею 28468,6 кв. метрів у м. Львові по вул. Зеленій, 301.

Згідно з обраним видом економічної діяльності (КВЕД) 68.20- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна позивач надає в оренду офісні та складські нежитлові приміщення. Позивачу для досягнення бажаного економічного результату у своїй господарській діяльності дане нерухоме майно необхідно утримувати в нормальному для експлуатації стані.

Доводи апелянта проте, що у актах не вказано де саме виконувались роботи, судом до уваги не беруться, оскільки представник позивача пояснив, що позивач є власником лише нежитлових приміщень у м. Львові по вул. Зеленій, 301 та саме у цьому приміщенні проводились роботи з прибирання, оскільки приміщення здаються в оренду.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару. За наслідком виконання робіт позивач отримав податкові накладні, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагенти позивача не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів суд не бере до уваги, так як чинним законодавством не передбачено право відповідача при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу про наявність порушень з боку першого. Крім цього, використана відповідачем при перевірці інформація без дослідження у контрагента відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не може свідчити про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та невідповідність правочинів вимогам законодавства.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено порушень позивачем податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки від 04.08.2014 року №296/22-04/32127093.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у адміністративній справі №813/6990/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 24.03.2014р.