Ухвала суду № 43269877, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19032/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 37/16/4-ЛК від 10 листопада 2014 року про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10 листопада 2014 року відповідачем - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було винесено постанову №37/16/4-ЛК про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг

Відповідно до вказаної Постанови №37/16/4-ЛК від 10 листопада 2014 року позивачем було порушено пункт 7.3. розділу VII Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27.11.2012 року, згідно якого об'єкт нагляду зобов'язаний у визначений у письмовій вимозі Нацкомфінпослуг строк надати інспекційній групі всі перелічені у вимозі документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) та інформацію, скріплені печаткою об'єкта нагляду, або повідомити про причини відмови.

За допущені правопорушення до товариства застосовано штрафну санкцію у розмірі 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) грн на підставі п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідача № 37/16/4-ЛК від 10 листопада 2014 року, вважаючи її протиправною та такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг регулюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, відповідно до п.1 ч. 1 ст. вказаного Закону, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів;

Крім того, приписами п. 7 ч. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону визначено, що учасники ринку фінансових послуг - це особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

11) факторинг;

111) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;

12) управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» є лізинговою компанією та надає, в тому числі, послуги фінансового лізингу. Також, згідно довідки від 11.09.2012 року №ФЛ №486 позивача взято на облік Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

А тому, висновок суду першої інстанції про те, що позивач є фінансовою установою в розумінні ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і на нього поширюються всі вимоги законодавства, що стосуються фінансових установ є вірним та обґрунтованим.

З матеріалів справи також вбачається, що 01.11.2013 року між позивачем та гр. ОСОБА_3 укладено договір фінансового лізингу №008804.

Листом від 14.08.2014 року до відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг скеровано на розгляд звернення ОСОБА_3 від 12.08.2014 року щодо неналежного виконання умов договору фінансового лізингу від 01.11.2013 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс».

На підставі зазначеного звернення, 11.09.2014 року відповідачем направлено на адресу позивача лист № 9783/16-8 «Щодо надання документів», у якому містилася вимога надати документи згідно переліку у строк до 23.09.2014 року.

Проте, листом від 22.09.2014 р. № 653 товариство направило відповідачу пояснення щодо звернення та копії документів згідно переліку.

На підставі отриманих документів, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг складено акт про правопорушення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» законодавства про фінансові послуги від 17.10.2014 року №56/16-4-ап, згідно якого встановлено, що товариством не було надано частини інформації згідно листа від 11.09.2014 року №9783/16-8 «Щодо надання документів», а саме: виписок банку (з відміткою банку), по яких товариством були повернуті грошові кошти громадянці ОСОБА_3 у зв'язку з односторонньою відмовою від договору з боку лізингоодержувача, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам, на яких відображено взаємовідносини із громадянкою ОСОБА_3, без мотивів відмови.

На підставі вказаного акту, відповідачем винесено оскаржувану постанову про порушення вимог законодавства у сфері надання фінансових послуг України, а саме: п. 7.3 р. VII Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27.11.2012 року № 2422, згідно якого об'єкт нагляду зобов'язаний у визначений у письмовій вимозі Нацкомфінпослуг строк надати інспекційній групі всі перелічені у вимозі документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) та інформацію, скріплені печаткою об'єкта нагляду, або повідомити про причини відмови.

Виходячи з вимог ст. 20 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом, зокрема й нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), застосування уповноваженими державними органами заходів впливу.

Статтею 21 вказаного Закону передбачено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Згідно п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг); у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.

Згідно ст. 30 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має право проводити в межах своїх повноважень перевірку (інспекцію) діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), їх афілійованих та споріднених осіб.

Разом з тим, згідно п. 7.1 Правил проведення перевірок (інспекцій) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затверджених розпорядженням Нацкомфінпослуг від 27.11.2012 року №2422, при підготовці та проведенні безвиїзної перевірки Нацкомфінпослуг за письмовою вимогою може отримувати від об'єктів нагляду документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів), інформацію, що стосуються їх діяльності у сфері надання фінансових послуг та (або) показників їх фінансового стану.

Відповідно до п. 7.3 зазначених Правил, об'єкт нагляду зобов'язаний у визначений в письмовій вимозі Нацкомфінпослуг строк надати інспекційній групі всі перелічені у вимозі документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) та інформацію, скріплені печаткою об'єкта нагляду.

У разі відмови об'єкта нагляду надати інспекційній групі необхідну інформацію та всі перелічені у вимозі Нацкомфінпослуг документи або належним чином засвідчені копії документів (витяги з документів) або несвоєчасного їх надання інспекційній групі керівник об'єкта нагляду або особа, що виконує його обов'язки, має право письмово викласти мотиви відмови від надання такої інформації та документів або належним чином засвідчених копій документів (витягів з документів) або несвоєчасного їх надання інспекційній групі.

Згідно ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Статтею 41 вказаного Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: 2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ст. 42 даного Закону України передбачено, що штрафи, передбачені статтею 41 цього Закону, накладаються Головою, іншими членами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також уповноваженими комісією посадовими особами після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.

Отже, підсумовуючи зазначене, та враховуючи те, що Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що позивачем не надано комісії виписок банку (з відміткою банку), по яких товариством були повернуті грошові кошти громадянці ОСОБА_3. у зв'язку з односторонньою відмовою від договору з боку лізингоодержувача, оборотно-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам, на яких відображено взаємовідносини із громадянкою ОСОБА_3., оскаржувана постанова винесена Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2015 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.