Ухвала суду № 43269531, 26.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20684/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Дяченко Юлії Вікторівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваний акт та податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки ТОВ «Мак Хаус» не порушувало вимог п. 185.1. ст. 185, п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.4., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами, а також підтверджують протиправність висновків податкового органу, зафіксованих в оскаржуваному акті перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року задоволено вказаний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2014 року № 181726552210. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - Дяченко Юлія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

23 березня 2015 року позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що сторони досягли примирення шляхом досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 51 КАС України сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 194 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Згідно з п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно з п. 11 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Предметом адміністративного позову є податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2014 року № 181726552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1190610,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 595305,00 грн.

Таким чином, до податкових зобов'язань, нарахованих спірними податковими повідомленнями-рішеннями, може бути застосована процедура податкового компромісу.

Згідно з п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до п. 2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з платіжним дорученням № 439 від 13 березня 2015 року, наявним в матеріалах справи, позивачем сплачено 5 відсотків суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток у спірних правовідносинах.

Відповідно до п. 3.14 Методичних рекомендацій щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України № 13 від 17 січня 2015 року, у разі подання заяви про компроміс по ППР під час процедури судового оскарження до моменту набрання законної сили рішенням суду (винесення рішення судом апеляційної інстанції незалежно від факту оскарження до Вищого адміністративного суду України) після досягнення податкового компромісу відповідний орган ДФС подає до суду першої або апеляційної інстанції, який розглядає справу, вмотивоване письмове клопотання із дотриманням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України вимог щодо затвердження примирення сторін у справі у зв'язку із досягненням такими сторонами податкового компромісу.

13 березня 2015 року відповідачем прийнято рішення про застосування податкового компромісу до спірних правовідносин з позивачем.

Крім цього, відповідно до листа № 20341/10/26-55-22-10 від 24 березня 2015 року відповідачем підтверджено погодження застосування податкового компромісу до спірних правовідносин.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що умови примирення не суперечать вимогам закону, не порушують чиїх-небудь прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Згідно з ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а обставина, яка є підставою для закриття провадження у справі, виникла після її ухвалення, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає визнанню нечинною, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 113, 157, 160, 194, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2015 року - визнати нечинною.

Провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак Хаус» до Державної податкової інспекції в Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 26.03.2015 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.