Постанова № 43269489, 23.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа№ 910/24217/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.12.2014

у справі №910/24217/14 (суддя - Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг", Тернопільська обл., с. Васильківці,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Микола Іванович, м. Київ,

2) Відділ Державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області, Тернопільська обл., смт Гусятин,

3) Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, м. Тернопіль,

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Максимченко І.В. - представник (довіреність № 23-12/14-3 від 23.12.2014);

третя особа 1: не з'явився;

третя особа 2: не з'явився;

третя особа 3: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (надалі - ТОВ «Мрія-Лізинг», позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (надалі - ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», відповідач) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження від 06.11.2014 у справі № 910/24217/14 до участі в ній було залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколу Івановича та відділ Державної виконавчої служби Гусятинського районного управління юстиції у Тернопільській області, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 - відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2014 у справі № 910/24217/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним і неповним дослідженням доказів, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

У зв'язку з перебуванням судді Сухового В.Г. на лікарняному, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 на підставі розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015, апеляційну скаргу у справі № 910/24217/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Руденко М.А. та призначено розгляд справи на 23.02.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 у зв'язку з виходом судді Сухового В.Г. з лікарняного для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Суховий В.Г.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 23.02.2015 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 23.03.2015 у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників позивача та третіх осіб.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Скаржник свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, про дату, місце та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення даній особі поштового відправлення.

Вислухавши думку представника відповідача щодо можливості розгляду апеляційної скарги без участі уповноважених представників скаржника та третіх осіб, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, за відсутності вищевказаних осіб.

23.03.2015 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (в тексті договору - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" (в тексті договору -лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №LC5778-09/11 (надалі - договір), за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в Специфікації (додаток № 2 до договору), (надалі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 1.7. договору сторони погодили, що строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.

Вартість предмета лізингу на момент підписання договору становить 1 300 818,24 грн і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу лізингоодержувачу та здійснення всіх розрахунків за договором купівлі-продажу (пункт 2.1. договору).

Згідно пункту 4.1. договору лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Як встановлено пунктом 4.2. договору, лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR 3M плюс 7% від всієї суми заборгованості. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку в гривню за курсом продажу.

Відповідно до пункту 4.3. договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей договір та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів (підпункт 6.1.2. пункту 6.1. договору).

Відповідно до пункту 6.2. договору, у випадку настання обставин зазначених, зокрема, в підпункті 6.1.2. даного договору, лізингодавець письмово повідомляє про це лізингоодержувача з зазначенням строку для усунення такого порушення. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуває вчинене порушення, лізингодавець має право, зокрема, вилучити предмет лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду (підпункт 6.2.2. пункту 6.2. договору).

Пунктом 8.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.

Сторонами 01.09.2011 до договору також були підписані Додатки № 1, №2, №3, № 4, якими останні погодили Графік розрахунку заборгованості, Специфікацію, Акт приймання-передачі предмета лізингу та Загальні умови фінансового лізингу.

Пунктом 5.3. Загальних умов фінансового лізингу встановлено, що лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місця з урахуванням пункту 5.4. цих Загальних умов на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.

У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.

Як передбачено пунктом 10.2. Загальних умов фінансового лізингу договір припиняється достроково в останній день місяця, в якому має місце одна з наведених у даному пункті обставин, зокрема, направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору (підпункт 10.2.1. пункту 10.2. договору).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив правову природу відносин укладеного сторонами договору, вказавши, що такий є договором фінансового лізингу, правовідносини за яким регулюються Цивільним кодексом України та спеціальним Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору відповідач придбав та передав у користування позивачеві предмет лізингу - Трактор колісний марки JOHN DEERE 7930 MR, заводський номер 1RW7930ALBA037798, 2011 року випуску, реєстраційний номер № 53565АА, загальною вартістю 1 300 818,24 грн.

Проте, всупереч умов договору позивач лізингові платежі своєчасно та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з червня по вересень 2014 року.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем направлявся на адресу позивача лист від 15.08.2014 за вих. №1094-08/11 з вимогою погасити прострочену заборгованість з одночасним попередженням про те, що у разі непогашення заборгованості він має намір відмовитись від договору в односторонньому порядку та вимагати повернення предмету лізингу, відправлення якого підтверджується доданим до матеріалів справи описом вкладення в цінний лист з відміткою УДППЗ «Укрпошта».

Аналогічні письмові повідомлення були направлені позивачеві, крім того, кур'єрською службою ТОВ «ТЕКС Україна» та Спеціальним зв'язком листами з описами вкладення, проте були повернуті відповідачеві у зв'язку з відмовою адресата від їх отримання (т.2 а.с. 58, 68-71).

Також, відповідачем на адресу позивача направлялась телеграма від 22.08.2014 з вимогою погашення простроченої заборгованості за договорами фінансового лізингу з одночасним попередженням про односторонню відмову від договорів фінансового лізингу у разі несплати простроченої заборгованості. Як свідчать наявні у справі матеріали, вказана телеграма позивачеві вручена не була у зв'язку з відмовою останнього від її отримання, про що зазначається в електронному повідомленні відділення зв'язку за № 612 від 27.08.2014 (т.2 а.с. 72-73).

Разом з тим судом встановлено, що через наявну у позивача з червня 2014 року заборгованість зі сплати поточних лізингових платежів, строк прострочення якої станом на вересень 2014 року перевищив 30 (тридцять) днів, відповідачем на адресу позивача було направлено цінним листом із описом вкладення повідомлення за вих. № 1284-09/14 від 15.09.2014 про односторонню відмову від договору (т.2 а.с. 96-97).

Із долученої до матеріалів справи довідки відділення поштового зв'язку Васильківці Центру поштового зв'язку №5 Тернопільської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 16.09.2014 вбачається, що позивач був належним чином повідомлений працівниками УДППЗ «Укрпошта» про надходження поштової кореспонденції, але вказані поштові відправлення останнім не отримані за його ініціативою (т.2 а.с. 99).

Крім того, лист аналогічного змісту відповідачем був направлений на адресу позивача службою кур'єрської доставки ТОВ «ТЕКС Україна» та телеграфом №103020, 103021, 103004, 103005 від 15.09.2014, проте також не був отриманий останнім з підстав відмови в їх отриманні (а.с. 102-109).

З метою повідомлення ТОВ «Мрія-Лізинг» про односторонню відмову від договору та негайне повернення предмету лізингу відповідачем було опубліковано відповідне оголошення в газеті «Урядовий Кур'єр» від 16 вересня 2014 року, №169 (т. 2 а.с. 110).

Таким чином, суд першої інстанції надав належну оцінку вищенаведеним обставинам та дійшов правильного висновку про вжиття відповідачем заходів щодо належного сповіщення ТОВ «Мрія-Лізинг» про наявність у останнього простроченої заборгованості, а також про прийняте ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» рішення про односторонню відмову від договору фінансового лізингу та вимогу про повернення предмету лізингу.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратенка Миколи Івановича з заявою від 24.09.2014 № 1348-09/14, в якій просив вчинити виконавчий напис на підставі договору фінансового лізингу від 01.09.2011 №LC5778-09/11 для повернення предмету лізингу в безспірному порядку.

29.09.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем (далі - третя особа 1) дана заява була розглянута шляхом вчинення виконавчого напису № 1533 про повернення лізингоодержувачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" об'єкта фінансового лізингу, яким є: Трактор колісний марки JOHN DEERE 7930 MR, заводський номер 1RW7930ALBA037798, номер двигуна PE6068B830227, 2011 року випуску, реєстраційний номер № 53565АА, загальною вартістю 1 300 818,24 грн, що був переданий в користування лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу №LC5778-09/11 від 01.09.2011, укладеного між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Мрія-Лізинг".

Вищезазначений об'єкт фінансового лізингу підлягає вилученню та поверненню лізингодавцю за прострочену, згідно узгодженого графіку лізингових платежів, заборгованість у розмірі 20 198,11 грн, яка включає в себе комісію лізингодавця в сумі 19 943,70 грн та пеню в сумі 254,41 грн.

Як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі позивач наголошував на тому, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І. було порушено порядок вчинення нотаріальних дій при вчиненні виконавчого напису, зокрема, щодо ідентифікації предмета лізингу, який підлягав поверненню.

Скаржник зазначає, що виконавчий напис був вчинений без належних підстав, адже станом на дату звернення до суду позивач не отримував жодних повідомлень в порушення пункту 6.2. договору, а тому, на думку останнього, нотаріус повинен був відмовити у вчиненні нотаріальної дії через неподання відповідачем відомостей (інформації) та документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. Крім того, апелянт вказує, що відповідач звернувся за вчиненням виконавчого напису всупереч умовам договору фінансового лізингу, оскільки, строк повернення предмета лізингу згідно умов договору не настав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач оплату лізингових платежів за спірним договором здійснив не в повному обсязі, у зв'язку з чим має заборгованість перед відповідачем зі сплати лізингових платежів понад 30 днів у розмірі 20 198,11 грн, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за період з 01.10.2006 до 06.06.2014 (т. 2, а.с. 192-234)

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Враховуючи приписи наведеної норми закону та встановлені судом обставини, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про вчинення нотаріусом виконавчого напису з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки матеріалами справи підтверджується факт відмови відповідача від договору до моменту вчинення нотаріусом виконавчого напису, а звернення відповідача до третьої особи 1 із заявою про вчинення виконавчого напису не суперечить законодавству України чи умовам договору.

Статтею 87 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Згідно частини 1 статті 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Пунктом 3.2. глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.

Відповідно до пункту 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, необхідно подати: оригінал договору лізингу; засвідчену лізингодавцем копію рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.

Як вбачається із заяви ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про вчинення виконавчого напису від 24.09.2014 № 1348-09/14 і додатків до неї, відповідачем було дотримано вимог закону та умов договору для отримання виконавчого напису про повернення предмету лізингу у безспірному порядку.

На переконання колегії суддів, нотаріальна дія була вчинена третьою особою 1 правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та умов договору фінансового лізингу, а тому доводи скаржника про вчинення останнім виконавчого напису з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій є необґрунтованими та недоведеними.

Варто зазначити, що місцевий господарський суд обгрунтовано відхилив твердження позивача про неможливість ідентифікації предмета лізингу, зважаючи на те, що характеристика предмету лізингу, що вказана в оспорюваному виконавчому написі ідентична тій, що зазначена у Специфікації до договору: Трактор JOHN DEERE 7930 MR, заводський номер 1RW7930ALBA037798, 2011 року випуску, загальною вартістю 1 300 818,24 грн.

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про безпідставність доводів скаржника стосовно того, що строк повернення предмета лізингу згідно умов договору не настав, оскільки повернення предмету лізингу було здійснено відповідачем на підставі пункту 6.2.2. договору та частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" у зв'язку з простроченням оплати позивачем лізингових платежів.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, заінтересована особа, заявляючи про існування певних фактів, в обґрунтування пов'язаних з цим обставин має подати відповідні докази.

Позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі №910/24217/14 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ТОВ «Мрія-Лізинг» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Лізинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року у справі №910/24217/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 року у справі №910/24217/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/24217/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

В.Г. Суховий