Постанова № 43269482, 24.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року Справа № 912/4621/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Білецька Л.М. (зміна у складі колегії суддів на підставі розпорядження секретаря судової палати від 23.03.2015р.)

при секретарі: Петровській А.В.

Представники сторін:

позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 року по справі № 912/4621/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», м.Львів

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград

про стягнення 51 763,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 року у справі № 912/4621/14 (суддя Глушков М.С.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік», м.Львів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград про стягнення 51 763,50 грн. позов було задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 34 509,00 грн. основного боргу, 17 254,50 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору (а.с.104-106).

Рішення господарського суду Кіровоградської області мотивовано фактом невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого товару; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 549, 551, 625, 692, 712 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач по справі - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Кіровоград, посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, недоведеність обставин, які господарський суд визнав встановленими, зокрема:

- господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення не були взяті до уваги доводи відповідачки про те, що її підпис на оспорюваній накладній є сфальшованим, товар за спірним договором відповідачка не отримувала, з цього приводу господарським судом неправомірно відмовлено в задоволенні клопотання про призначенні судової почеркознавчої експертизи;

- також скаржник зазначає, що згідно висновку експерта № В-73 від 05.02.2015р. банан не є ані фруктом, ані овочем, відноситься до ягід, тому норми вказаного договору поставки від 29.01.2014р. не можуть застосовуватись до спірних відносин по одержанню товару за спірною накладною.

Одночасно з апеляційною скаргою скаржником - ФОП ОСОБА_1 подано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи її підпису на накладній № 118844 від 28.10.2014р. При цьому відповідачкою не заявлено клопотання про призначення такої ж судової експертизи її підпису та печатки на договорі від 29.01.2014р.

Позивач по справі правом надання відзиву на апеляційну скаргу (ст..96 ГПК України) не скористався, як не скористався правом участі в судовому засіданні (ст..22 ГПК України).

18.03.2015р. позивач по справі направив клопотання про подальше відкладення розгляду справи через неотримання копії апеляційної скарги. Зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки у відповідності до ст.95 ГПК України скаржником в додатку до апеляційної скарги подано оригінали доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу позивача у м.Київ. Крім цього, колегія суддів вважає, що позивач має право на ознайомлення з матеріалами справи у відповідності до ст.22 ГПК України.

Відповідач по справі - ФОП ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, про час та місце судового засідання була сповіщена належним чином за адресою місця проживання (а.с.23, 110). Докази такого сповіщення (з відмітками пошти про повернення рекомендованого листа суду апеляційної інстанції 15.03.2015р. через закінчення строку зберігання в зв"язку з неотриманням відповідачкою) містяться у матеріалах справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Кіровоградської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» м.Львів («постачальник» за договором, позивач по справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Кіровоград («покупець» за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір № 29/01/14, відповідно до предмету якого "постачальник" зобов`язався передати у власність «покупця» фрукти та овочі, відповідно до переданої «постачальником» комерційної пропозиції або замовлень «покупця» окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід»ємною частиною договору, а «покупець» зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених договором (п.п.1.1 р.1 договору (а.с.7-8)).

Пунктами 2.2.3 розділу 2 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється відповідно до узгоджених з «постачальником» замовлень «покупця», зроблених протягом строку дії договору; замовлення передається «постачальнику» у будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком, усно, тощо); про узгодження замовлення і можливість його виконання свідчить оформлення накладних (чи інших документів) про приймання-передачу товару; у накладних вказується найменування (предмет поставки), кількість та вартість товару.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.5 розділу 3 договору сторони передбачили, що товари відпускаються «постачальником» «покупцю» у відповідній тарі (упаковці) (згідно з вимогами державних стандартів), яка забезпечує збереження товару під час його транспортування та зберігання; право власності (а також ризик випадкового знищення чи пошкодження) на товар переходять до «покупця» з моменту підписання представниками сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання «покупцем» товару; «постачальник» передає «покупцеві» усі необхідні товаросупровідні документи; поставка товару здійснюється шляхом його самовивозу «покупцем» (або в іншому порядку, додатково погодженому сторонами).

Пунктами 4.1-4.4 р.4 договору сторони узгодили, що ціна товару визначається відповідно до домовленості сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару і вказується у накладній, яка є невід`ємною частиною договору; загальна вартість цього договору визначається сумарно - відповідно до усіх виконаних замовлень «покупця»; оплата товару «покупцем» здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом семи календарних днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості партії товару на розрахунковий рахунок «постачальника»; можлива також попередня оплата товару; датою поставки вважається дата одержання «покупцем» обумовленого даним договором товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання «покупцем» товару), підписаних та завірених сторонами.

Пунктом 6.2 р.6 договору сторони передбачили майнову відповідальність «покупця» за порушення строків оплати товару у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення; а за прострочення понад 20 календарних днів додаткове стягнення штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості.

Також п.9.1 р.9 договору сторони визначили, що спеціальний строк позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється у три роки. Тобто, штрафні санкції за цим договором не обмежуються строком, встановленим ч.6 ст.232 Господарського кодексу України та до них не застосовується спеціальний строк позовної давності, передбачений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України; кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутись до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах загального строку позовної давності, встановленого ст.257 ЦК України.

Пунктами 9.2, 9.3 р.9 договору сторони узгодили, що договір діє з моменту підписання та до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Пунктом 9.12 р.9 договору визначено, що останній укладений українською мовою у двох оригінальних примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу - по одному для кожної із сторін.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 29/01/14 від 29.01.2014р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

Факт укладення договору від 29.01.2014р. відповідачкою не спростовується жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України, як і не спростовується справжність підпису та печатки відповідачки на ньому. Оригінал договору долучено до матеріалів справи (а.с.77).

На виконання умов договору28.10.2014р. позивачем було поставлено відповідачу банани в кількості 3027,105 кг, за ціною 9,50 грн. за кг, на загальну суму 34 509,00 грн. (разом з ПДВ) відповідно до накладної № 118844, що підтверджується оригіналом накладної (а.с.78). Накладна підписана обома сторонами без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості товару, скріплена печатками підприємств; у накладній міститься посилання на договір укладений між сторонами від 29.01.2014р. Як зазначалось, оригінал накладної № 118844 долучено до матеріалів справи (а.с.78).

Відповідач свої договірні зобов`язання по повній та своєчасній оплаті товару не виконав, докази протилежного відсутні, тому 13.11.2014р. листом № б/н позивач звернувся до відповідачки з вимогою про сплату заборгованості за поставлений товар (а.с.10), яку отримано останньою 14.11.2014р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.11), не спростовано жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України. Відповіді на зазначену претензію скаржник не надав, докази протилежного відсутні, не надавались судам обох інстанцій відповідачем згідно зі ст.33 ГПК України.

27.01.2015р. до господарського суду Кіровоградської області відповідачкою було подано клопотання про витребування у позивача оригіналів спірного договору та накладної (а.с.34-35). В зазначеному клопотанні, зокрема, скаржниця пояснила, що в оспорюваному договорі при підписанні був зазначений інший розмір штрафу - не 50%, а 5%, але підтвердити дані твердження вона не мала можливості, оскільки через юридичну необізнаність не отримувала свій екземпляр договору; щодо накладної - вона зазначила, що у підприємства позивача були в наявності пусті бланки з печатками відповідачки, а на спірній накладній сфальсифікований її підпис; товар відповідачка не отримувала, оскільки знаходилась в м.Одесі в підтвердження чого надала товарно-транспортну накладну, і, взагалі, товар не замовляла.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідачка була лише замовником вантажоперевезення, а в м.Одеса був водій-експедитор Поплавський, що підтверджується двома оригіналами накладних від 28.10.2014р. (а.с.64-65).

Крім цього, зазначені накладні не містить будь-яких відомостей стосовно того, що саме відповідачка приймала до перевезення вантаж по накладним від 28.10.2014р. (а.с.64-65), зазначені накладні містять лише підписи водія-експедитора Поплавського в прийнятті вантажу. Тобто, факт перебування відповідачки в м.Одесі 28.10.2014р. не підтверджений останньою вищевказаними доказами.

На виконання вимог суду першої інстанції позивачем надані оригінал договору від 29.01.2014р. та накладної від 28.10.2014р. (а.с.77, 78) та зазначені докази долучено до справи.

12.02.2015р. відповідачем подано до господарського суду клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з метою встановлення ідентичності підпису відповідачки на накладній в зв`язку з її фальсифікацією, на її думку (а.с.99), та одночасно подано заяву про зменшення штрафних санкцій, в якій відповідачка визнає, що має прострочення в оплаті за спірним договором, але зазначає, що воно сталось внаслідок ДТП, псування товару, вказує на часткову оплату товару за договором від 29.01.2014р., зауважує, що позивачем не подано доказів про настання негативних наслідків через прострочення виконання зобов`язання (а.с.100).

Отже, враховуючи умови договору, відсутність оплати поставленого товару борг відповідача перед позивачем становить 34 509 грн. та 17 254,50 грн. штрафу.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 611 ЦК України регламентовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, факт відсутності оплати за поставлений товар, господарським судом обґрунтовано стягнуто з відповідача 34 509 грн. суми боргу за договором № 29/01/14 від 29.01.2014р., а також правомірно задоволено вимоги по стягненню штрафу, враховуючи умови договору (п.6.2 договору).

Щодо посилань відповідачки на наявність чистих бланків накладних з відтиском на них її печатки, то господарським судом встановлено та зазначено в рішенні, що відповідачка не зверталась до правоохоронних органів з заявою про неправомірне застосування та використання цих бланків, докази цього відсутні в матеріалах справи. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідальність за збереження печатки та бланків згідно з законом покладено безпосередньо на відповідачку, тому негативні наслідки неправомірного їх використання згідно з законом несе також вона.

Щодо посилань відповідачки на відсутність замовлення спірного товару, що суперечить умовам розділу 2 договору, то вони не приймаються, оскільки умовами договору визначений будь-який вид замовлення, зокрема, усно або телефоном; крім того, умовами договору визначено, що узгодженням замовлення є оформлення накладних на приймання-передачу товару, що і було зроблено в даному випадку.

Щодо висновку експерта № В-73 від 05.02.2015р. про те, що банани не відносяться до фруктів або овочів, тому норми спірного договору не можуть бути застосовані до поставки по накладній № 118844, то вони правомірно не прийняті господарським судом, оскільки в накладній міститься пряме посилання на договір № 29/01/14 від 29.01.2014р., укладений між сторонами на поставку продукції.

Також господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачкою не надано жодного доказу на обґрунтування зазначеної заяви, а також судом першої інстанції об`єктивно оцінено винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язання, поведінку винної сторони та інші важливі умови зменшення розміру штрафних санкцій згідно з п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами та доповненнями).

Щодо клопотання скаржника про призначення почеркознавчої експертизи, то воно не підлягає задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз`яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки відповідачкою визнаний факт отримання товару та сума заборгованості за договором від 29.01.2014р. у заяві про зменшення розміру штрафних санкцій (а.с.100), то підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні господарського суду від 12.02.2015р. відповідають вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою скасування або зміни постановленого судового рішення, правові підстави задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.ч. 3-5 ст.49, ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград про призначення судової почеркознавчої експертизи - відмовити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.02.2015 року у справі № 912/4621/14 - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Кіровоград - залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Кіровоградської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.М.Лисенко

Суддя Л.М.Білецька