Постанова № 43269025, 18.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р. Справа№ 910/27482/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Котовський С.О.

за участю представників:

від позивача: Шевчук А.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Рудюк Ю.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року

у справі № 910/27482/14 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до відповідача Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 153665,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення штрафу за Договором № 10430/01 від 30.05.2014 року в сумі 153665,12 грн. за порушення строків розрахунку за отриману електроенергію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить змінити оскаржуване рішення, а саме зменшити розмір штрафних санкцій за несвоєчасну оплату відповідачем позивачу за куповану електричну енергію за договором № 10430/01 від 30.05.2014 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" вважає його прийнятим на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скарга апелянта обґрунтована тим, що господарський суд міста Києва при винесенні оскаржуваного рішення не врахував, що заявлені до стягнення штрафні санкції надмірно великі, враховуючи відсутність збитків Позивача. Також не було взято до уваги ні ступінь виконання зобов'язання боржником (електроенергії оплачена в повному обсязі); ні тяжкий майновий стан Відповідача, ні інші інтереси Відповідача, що випливають із необхідності виконання статутних завдань та рішень органів державної влади у сфері паливо-, електро-, та тепло забезпечення, які безумовно заслуговують на увагу - чим порушив норми матеріального права, а саме статтю 614 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, а також не вірно застосував норму процесуального права- статтю 84 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для зміни рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.03.2015 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 17.03.2015 року запереченнями на апеляційну скаргу, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить суд у задоволені апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

30.05.2014 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 10430/01 (далі - Договір), за умовами якого Позивач зобов'язується продавати, а Відповідач купувати та оплачувати електричну енергію, придбану з метою її подальшого продажу суб'єктам електроенергетики, які здійснюють господарську діяльність на тимчасово окупованій території АРК та м. Севастополь з передачі електроенергії місцевими електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, відповідно до умов цього Договору.

Відповідач до 16:00 год. 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надає через уповноваженого представника Позивачу Повідомлення, яке повинно бути підписано Відповідачем і погоджено НЕК (форма Повідомлення в Додатку №2 до Договору). Повідомлення містить інформацію про заявлений Відповідачем обсяг купівлі електричної енергії на ОРЕ відповідно до умов цього Договору у розрахунковому місяці, Орієнтовну вартість електричної енергії за розрахунковий період.

На виконання вищеописаного п. 3.1 Договору Відповідачем було надано:

- повідомлення від 30.05.2014 року № 01 на заявлений обсяг купівлі електроенергії в ОРЕ в червні 2014 року;

- повідомлення від 18.07.2014 року № 03 на заявлений обсяг купівлі електроенергії в ОРЕ в серпні 2014 року.

Розмір оплати за електроенергію, обрахований у відповідності до п. 4.2 Договору, за червень та серпень місяці 2014 року, підтверджується залученими до справи копіями звітів про надходження коштів, з розшифровкою платіжних доручень поетапно, а факт купівлі-продажу електроенергії підтверджується залученими до справи копіями актів купівлі-продажу електроенергії.

Порядок (поетапність) внесення оплати погоджено сторонами в п. 4.3 Договору, з урахування внесених Додатковою угодою від 01.07.2014 змін.

У разі, якщо сума оплати, здійсненої Відповідачем за відповідний етап, менша за суму, визначену відповідно до п.п. 4.3.1 з урахуванням суми переплати за попередній(і) етап(и) розрахункового місяця, Позивач через 1 банківський день після закінчення відповідного етапу може виставити Відповідачу вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,05 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання Відповідачем письмової вимоги від Позивача (п. 4.4 Договору).

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - Відповідач) штрафу за Договором № 10430/01 від 30.05.2014 в сумі 153665,12 грн. за порушення строків розрахунку за отриману електроенергію.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що за порушення відповідачем умов п. 4.3.1 договору №10430/01 від 30.05.2014 року щодо поетапної оплати купованої електроенергії, підлягає стягненню 153665,12 грн. штрафу.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містяться у ст. 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порядок (поетапність) внесення оплати погоджено сторонами в п. 4.3 Договору, з урахування внесених Додатковою угодою від 01.07.2014 змін.

У разі, якщо сума оплати, здійсненої Відповідачем за відповідний етап, менша за суму, визначену відповідно до п.п. 4.3.1 з урахуванням суми переплати за попередній(і) етап(и) розрахункового місяця, Позивач через 1 банківський день після закінчення відповідного етапу може виставити Відповідачу вимогу про сплату штрафу у розмірі 0,05 % від недоплаченої суми. Штраф повинен бути сплачений в термін, не більший від 3-х банківських днів з моменту отримання Відповідачем письмової вимоги від Позивача (п. 4.4 Договору).

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані умови п. 4.3.1 договору №10430/01 від 30.05.2014 року щодо поетапної оплати купованої електроенергії позивач нарахував та пред'явив до стягнення штраф 153665,12 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умов Договору щодо здійснення своєчасної поетапної оплати отриманої електроенергії за червень та серпень місяці 2014 року, на підставі чого Позивачем відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору було виставлено Відповідачу претензії про сплату штрафу в розмірі 153665,12 грн. Докази виставлення претензій залучено до матеріалів справи, наведений у позові розрахунок суми штрафу судом перевірено та визнано арифметично правильним і обґрунтованим.

З урахуванням викладеного, з огляду на наведені положення п. 4.3.1 договору та діючого законодавства України, у відповідача наявний обов'язок сплатити штраф у розмірі 0,05 % від суми недоплаченої суми, що складає 153,665,12 грн.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що господарський суд міста Києва при винесенні оскаржуваного рішення не врахував, що заявлені до стягнення штрафні санкції надмірно великі, не взяв до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, тяжкий майновий стан Відповідача та інші інтереси Відповідача, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що нездійснення відповідачем своєчасної поетапної оплати отриманої електроенергії за червень та серпень місяці 2014 року негативно вплинуло на майновий стан позивача, а натомість розмір штрафу 0,05 % від недоплачених сум є співрозмірним порушеному зобов'язанню, тобто, не є занадто великим у порівнянні з розміром недоплачених сум.

З огляду на викладене позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/27482/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/27482/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/27482/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2015 року у справі № 910/27482/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/27482/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала