Постанова № 43269019, 17.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 910/24585/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від позивача: Надієнко І.М.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.12.2014р.

у справі №910/24585/14 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс"

про стягнення 9 395,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" (далі - відповідач) заборгованості за договором №10878418 від 15.12.2009р. про постачання електричної енергії у розмірі 9 395,28 грн. (з них: 7 893,26 грн. - основний борг, 844,82 грн. - пеня, 530,04 грн. - інфляційні втрати, 127,16 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/24585/14 від 19.12.2014р. позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 893,26 грн. основного боргу, 127,16 грн. 3% річних, 530,04 грн. збитків від інфляції та 1 662,72 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24585/14 від 19.12.2014р. в частині відмови щодо стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 844,82 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача основного боргу, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем було порушено строк оплати вартості наданих позивачем послуг, а різновидом відповідальності за порушення зобов'язань з оплати є пеня, яка нараховується відповідно до ст. ст. 549, 611 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230, 232 Господарського кодексу України, тоді як згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2015р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

В судове засідання 23.02.2015р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 17.03.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судовому засіданні 17.03.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24585/14 від 19.12.2014р. в частині відмови щодо стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 844,82 грн.

Представник відповідача в судове засідання 17.03.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.03.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

15.12.2009р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, було укладено договір на постачання електричної енергії №10878418 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 160,0 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору. Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (том справи - 1, аркуші справи - 13-22).

Згідно з п.2.2 Договору постачальник зобов'язується: виконувати умови цього Договору; продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик; повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію.

Відповідно до п.2.3.1-2.3.4 Договору споживач зобов'язався: виконувати умови цього Договору; дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку №6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами Додатку №5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії».

Відповідальність споживача передбачена сторонами в п.4.2 Договору, згідно з п.4.2.1 якого за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3-2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених в Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків погоджені сторонами в розділі 7 Договору, згідно з п.7.2 якого у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком № 8 "Розрахунок втрат електричної енергії в межах споживача".

В Додатку №4 до Договору встановлено порядок розрахунків за активну електроенергію, згідно з п.п.1, 2.1 якого розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця. Порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду (том справи - 1, аркуші справи - 23-24).

Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку наведена в Додатку №6 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 25-27), згідно з п.п.1, 7 якого покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годин на дату закінчення розрахункового періоду. Споживач зобов'язаний протягом 12 годин з моменту зняття показів лічильників довести їх значення до постачальника електричної енергії за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б.

В п.9.4 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2009р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

На даний час Договір є чинним. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

З метою встановлення обсягу електричної енергії, яку споживатиме відповідач, останньому було встановлено розрахунковий прилад обліку (Електролічильник) типу НІК 2301 АК1 №0225838 з початковими показниками 000002, про що зазначено в таблицях 7.1, 7.2 Додатку №7 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 30-31).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було здійснено перевірку приладів обліку відповідача і встановлено, що показники електролічильника залишилися незмінними.

Позивач виставив відповідачу до сплати рахунки за активні втрати в трансформаторі струму і за період з травня 2013 року по серпень 2014 року за розрахунками позивача у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 893,26 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 844,82 грн. пені, 530,04 грн. інфляційних втрат та 127,16 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд задовольнив позов частково, присудивши до стягнення з відповідача на користь позивача 7 893,26 грн. основного боргу, 127,16 грн. 3% річних та 530,04 грн. збитків від інфляції. В іншій частині позовні вимоги були визнані судом необґрунтованими та документально непідтвердженими, у зв'язку з чим в їх задоволенні відмовлено.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду з'ясовано, що відповідачу було встановлено розрахунковий прилад обліку (електролічильник) типу НІК 2301 АК1 №0225838 з початковими показниками 000002.

Позивачем було проведено перевірку показників вищезгаданого розрахункового приладу обліку електричної енергії, в ході якої виявлено, що показники електролічильника типу НІК 2301 АК1 №0225838 є незмінними з дня його встановлення і становлять 00002.

Позивач здійснив нарахування відповідачу за активні втрати в трансформаторі струму. При цьому позивач здійснював нарахування в мережах відповідача згідно з Методичними рекомендаціями визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджених Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №399 від 21.06.2013р., Додатком №8 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах Споживача" та Додатком №5.1 "Вихідні дані для розрахунку втрат електроенергії - характеристика ділянок (елементів) мережі у табличній формі". Названими документами передбачено, що на балансі відповідача знаходиться трансформаторна підстанція ТП-2094 160кВА, втрати по якій нараховуються відповідачу в обсязі 100%.

Приналежність відповідачу трансформаторної підстанції ТП-2094 160 кВА підтверджується наявними в матеріалах справи Актом державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 02.12.2009р., Актом підтвердження готовності до роботи електроустановки №544 від 17.11.2009р. та Актом обстеження №03/103/09 від 27.11.2009р. (том справи - 1, аркуші справи - 36-41).

Господарським судом міста Києва розглядалася справа №910/12402/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" про стягнення заборгованості за договором №10878418 від 15.12.2009р. про постачання електричної енергії у розмірі 13 276,91 грн.

За розрахунком позивача загальна сума заборгованості відповідача за Договором становила 19 413,15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі №910/12402/13 було встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за період з 01.04.2010р. по 01.05.2013р. в розмірі 11 519,89 грн. і присуджено до стягнення з відповідача вказану суму заборгованості.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі №910/12402/13 набрало законної сили.

Згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в судовому порядку встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №10878418 від 15.12.2009р. про постачання електричної енергії за період з квітня 2010 року по травень 2013 року. Вказані обставини не потребують доведення під час розгляду справи №910/24585/14.

Предметом розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за період з травня 2013 року по серпень 2014 року.

За вирахуванням суми боргу, стягнутої за рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2013р. у справі №910/12402/13 у сумі 11 519,89 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 893,26 грн.

Належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення розрахунків з позивачем в порядку та строки, встановлені в Договорі, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Заяви (клопотання) про від'єднання належної відповідачу трансформаторної підстанції до позивача не надходило.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 7 893,26 грн. основного боргу.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3-2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених в Додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню 844,82 грн. пені, 127,16 грн. 3% річних та 530,04 грн. інфляційних втрат.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, укладеним з позивачем, нарахування 3% річних та інфляційної складової заборгованості є обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з арифметичною правильністю розрахунку позивача та місцевого господарського суду відносно стягнення з відповідача 530,04 грн. інфляційних втрат та 127,16 грн. 3% річних, у зв'язку з чим в цій частині вимог позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегією суддів було встановлено наступне.

Згідно з положеннями ст. ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, у разі якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", ст. 36 Закону України "Про телекомунікації", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбачений в ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом (аналогічна правова позиція наведена в п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в даному конкретному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми, встановлені у Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення пені за несплату споживачем (відповідачем) заборгованості по оплаті витрат за активні втрати в трансформаторі струму.

Колегією суддів враховано посилання позивача у позові та в апеляційній скарзі на п.4.2.1 Договору. Однак названим пунктом Договору передбачено сплату споживачем пені за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.3, 2.3.4 цього договору з порушенням термінів, визначених в додатку №4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію".

Натомість в межах даної справи розглядається вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з витрат за активні втрати в трансформаторі струму.

Розрахунок втрат електричної енергії (у трансформаторах та у лініях електропередач) в мережах споживача (відповідача) врегульовані Додатком №8 до Договору. При чому, ані названим Додатком №8, ані умовами Договору не передбачено відповідальності сторін у вигляді нарахування пені за несплату відповідачем заборгованості щодо витрат за активні втрати в трансформаторі струму.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 844,82 грн. пені є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Однак позивач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2014р. у справі №910/24585/14 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київобленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2014р. у справі №910/24585/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/24585/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков