Постанова № 43268383, 03.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року о 14 год. 53 хв.Справа № 808/7049/14 Провадження №ДО/808/528/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Семененко М.О.

суддів Нестеренко Л.О., Прудивуса О.В.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - МВС України - Коваленко І.М.

представника відповідача - Красноармійського МВ (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) ГУМВС України в Донецькій області - Суліми Ю.І.

представника відповідача - ГУМВС України в Донецькій області - Какоркіної З.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач 1, МВС України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Красноармійський міській відділ (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, в якому позивач просив суд:

- визнати звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України протиправним;

- скасувати наказ МВС України №963 від 29.08.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дзержинського МВ, Добропільського МВ, Красноармійського МВ, УДАІ ГУМВС, НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці» в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ;

- скасувати наказ МВС України №1720 о/с від 29.08.2014 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в органах внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Красноармійського МВ з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 29.08.2014 до дня прийняття судом остаточного рішення;

- стягнути з МВС України на користь ОСОБА_1 кошти щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10 000 грн.;

- зобов'язати внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 щодо поновлення на посаді.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувані накази в частині, яка стосується притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, є безпідставними та протиправними. Мотиви, через які зазначені накази прийняті, є надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначив, що з 1998 року сумлінно працював в органах внутрішніх справ, неодноразово заохочувався за належне виконання службових обов'язків медалями та грамотами. Позивач зауважив, що ніколи не займав посаду першого заступника начальника Красноармійського МВ - начальника слідчого відділу, з якої його було звільнено, на день звільнення перебував на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Красноармійського МВ. Вважає, що оскаржувані накази підлягають скасуванню, а його має бути поновлено на займаній посаді.

В судовому засіданні 09.12.2014 ухвалою суду здійснено заміну процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі, та залучено Красноармійський міській відділ (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - Красноармійській МВ, відповідач 2) та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУМВС України в Донецькій області, відповідач 3) в якості співвідповідачів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2014 задоволено клопотання позивача про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 10 000 грн., позовну заяву в даній частині залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зокрема зазначивши, що наказ МВС України від 29.08.2014 №963 виданий безпідставно, оскільки вчинків, про які йдеться в наказі, позивач не вчиняв. Зазначив, що ані службовими особами МВС України, які у Красноармійському МВ проводили перевірку в серпні 2014 року, ані будь-якими іншими службовими особами органів внутрішніх справ за фактом скоєння позивачем вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, службове розслідування, яке повинно передувати прийняттю уповноваженою особою рішення про накладення на працівника органів внутрішніх справ будь-якого дисциплінарного стягнення, не проводилось. Позивач вказав, що чесно та сумлінно виконував свої службові обов'язки, будь-якої участі в заходах, направлених на порушення державної цілісності та конституційного ладу, сприянні незаконним формуванням не приймав, поглядів так званих «ДНР» та «ЛНР» не поділяв і не поділяє, навпаки, займав і займає активну проукраїнську позицію, жодних дискредитуючих проступків не вчиняв, завжди був вірним Присязі працівника органів внутрішніх справ України, ніколи не мав зв'язків з сепаратистсько-налаштованими громадянами. Зазначає, що одразу після отримання наказу від 29.08.2014 № 963, начальник Красноармійського МВ звернувся до ГУМВС України в Донецькій області з доповідною запискою, у якій вказав, що до ОСОБА_1 безпідставно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу у вигляді звільнення та запропонував залишити позивача в органах внутрішніх справ України. Також позивач зазначив, що фактично виконував покладені на нього обов'язки до 30.09.2014. З наведених підстав вважає оскаржувані накази неправомірними, а отже такими, що підлягають скасуванню. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує, зазначає, що оскаржувані накази видані з дотриманням вимог чинного законодавства України та Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Підставою для звільнення позивача з органів внутрішніх справ стали висновки службового розслідування, відповідно до яких були встановлені обставини безвідповідального ставлення працівників Красноармійського РВ, у тому числі ОСОБА_1, до виконання службових обов'язків. Так, за наданою окремими жителями (свої дані надавати відмовились) інформацією, ОСОБА_1 під час проведення проросійських акцій у м. Красноармійськ, явно і відкрито симпатизував представникам ДНР. За результатами опитування ОСОБА_1 з використанням поліграфа були отримані значні реакції на запитання співпраці з ополченцями ДНР та фактів здійснення корупційних діянь. Крім того, отримані реакції на запитання щодо вживання наркотичних речовин. Тим самим позивачем були порушені ст.65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5, ст.10 Закону України «Про міліцію» та Присяга працівника органів внутрішніх справ України. Щодо звільнення позивача з посади, на якій він не перебував, відповідач 1 послався на технічну помилку. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 проти задоволення позову заперечив, зазначив, що причини і підстави звільнення позивача з займаної посади не відомі, будь-якою інформацією не володіє, матеріали службового розслідування не надходили. Пояснив, що у період з 19.08.2014 до 28.08.2014 у Красноармійському МВ працювала робоча група МВС України, чи є оскаржувані накази наслідком цієї перевірки не відомо. Зазначив, що позивач дійсно виконував свої обов'язки до 30.09.2014 у зв'язку з тим, що будь-яких документів про його звільнення до того часу на адресу відповідача 2 не надходило. Виплатити грошове забезпечення за фактично відпрацьований час не було можливим у зв'язку з відсутністю відповідного погодження на проведення виплати від розпорядника коштів вищого рівня.

Відповідач 3 проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні. Зокрема зазначив, що проведеною перевіркою МВС України встановило, що ряд працівників, у тому числі позивач, стали свідомо на шлях зради інтересів служби, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, сприяли та співпрацювали з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угрупувань, найманцями інших держав, у зв'язку з чим МВС України мало достатньо підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ України. Вважає, що вимога про зобов'язання поновити позивача на займаній посаді є похідною від вимоги про скасування оскаржуваних наказів, та пов'язана з виконанням судового рішення, у зв'язку з чим є передчасною.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 1998 року працював в Красноармійському МВ на різних посадах, з 09.04.2014 по 29.08.2014 перебував на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Красноармійського МВ, має спеціальне звання підполковник міліції (М-084020) (а.с. 25-26, т.1).

У період з 19.08.2014 до 28.08.2014 працівниками МВС України проводилась перевірка діяльності Красноармійського МВ.

Наказом Міністра внутрішніх справ України № 889 від 29.08.2014 за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230, створено комісію, якій доручено провести за вказаним фактом службове розслідування (а.с. 4, т.2).

За результатами проведення службового розслідування 29.08.2014 складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці. (а.с. 5-13, т.2).

З даного висновку вбачається, що на виконання листа МВС України від 29.05.2014 № 10384/Чб «Про вжиття заходів реагування до порушників службової дисципліни» ГУМВС в Донецькій області було вивчено питання щодо працівників органів та підрозділів внутрішніх справ, які відмовляються виконувати вимоги свого керівництва через політичні переконання. Зокрема, під час проведення службової перевірки щодо функціонування Красноармійського МВ в умовах фактичного захоплення сепаратистами державної влади в окремих містах регіону, встановлено, що факту захоплення адміністративного приміщення Красноармійського МВ не було. Крім того, встановлено, що на території Красноармійського району Донецької області активні бойові дії не проводились, на територію району сепаратисти не заходили. Разом з тим, під час індивідуальних співбесід з місцевими мешканцями, було встановлено, що під час загострення ситуації місцеве керівництво МВ та переважна більшість особового складу діяло пасивно. При вивченні діяльності начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Красноармійського МВ, підполковника міліції ОСОБА_1, було встановлено, що за наданою окремими жителями (свої дані надавати відмовились) інформацією, ОСОБА_1 під час проведення проросійських акцій у м. Красноармійськ, явно і відкрито симпатизував представникам ДНР. За результатами опитування ОСОБА_1 з використанням поліграфа були отримані значні реакції на запитання співпраці з ополченцями ДНР та фактів здійснення корупційних діянь. Крім того, отримані реакції на запитання щодо вживання наркотичних речовин.

Згідно зазначеного висновку, службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області було закінчено, а відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, визнано такими, що підтвердилися.

За результатами службового розслідування комісія дійшла висновку, що за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м.Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, слід звільнити з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Суд звертає увагу, що згідно копії трудової книжки, біографічної довідки, які містяться в матеріалах справи, позивач ніколи не перебував на посаді першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м.Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с. 70, 75-76, т.1)

26.09.2014 до Красноармійського МВ каналами електронної пошти надійшов наказ Міністра внутрішніх справ України від 29.08.2014 №963 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Добропільського МВ, Красноармійського МВ, УДАІ ГУМВС, НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці» . Даний наказ зареєстрований за вх.№5 (а.с. 31-34, т.1).

З даного наказу вбачається, що окремими працівниками, крім іншого, Красноармійського МВ були допущені порушення положень Конституції України та законів України, відомчих нормативно-правових актів МВС України з питань дотримання особовим складом дисципліни, законності, недопущення злочинних та інших протиправних дій, а також Присяги працівника органів внутрішніх справ України, у тому числі першим заступником начальника Красноармійського міського відділу - начальником слідчого відділу Головного управління МВС України в Донецькій області підполковником міліції ОСОБА_1

Суд звертає увагу, що з матеріалів справи встановлено, що позивач ніколи не обіймав посаду першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу Головного управління МВС України в Донецькій області.

Згідно даного наказу за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення ст. 65 Конституції України, ч.3 ст.3, ч.1 ст.5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 №382, керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

З пояснень відповідача 2, проти яких не заперечує позивач, вбачається, що зміст наказу Міністра внутрішніх справ України від 29.08.2014 №963 в частині, що стосується позивача, до його відома під підпис не доводився.

За день до надходження вищезазначеного наказу до відповідача 2, 25.09.2014 начальник Красноармійського МВ направив на адресу ГУМВС України в Донецькій області доповідну записку за вих. № 19692, у якій зазначив про безпідставне включення окремих працівників Красноармійського МВ, в тому числі і позивача, до наказу від 29.08.2014 №963, та пропонував залишити, зокрема, позивача, в органах внутрішніх справ (а.с. 27, т.1).

27.09.2014 позивач звернувся до Красноармійського МВ з заявою про видачу документів, пов'язаних з роботою, у тому числі, копії наказу про звільнення. 30.09.2014 за вих.№20031 відповідачем 2 на адресу позивача були направлені запитувані документи, щодо копії наказу про звільнення його з органів внутрішніх справ зазначено, що буде направлена після її надходження до міськвідділу (а.с. 29, т.1).

30.09.2014 позивачем була отримана трудова книжка. З дати звільнення 29.08.2014 до цього дня позивач фактично виконував свої обов'язки, даний факт відповідачем 2 не заперечується.

06.10.2014 позивач звернувся до Красноармійського МВ із запитом про отримання публічної інформації, у якому, зокрема, просив повідомити: коли і ким проводилось відносно нього службове розслідування, за висновками якого прийнято рішення про його звільнення; що стало підставою для проведення такого службового розслідування, надати копію відповідного наказу про призначення службового розслідування; надати копію зазначеного службового розслідування або інформацію з нього, що його стосується; роз'яснити причини його необізнаності про проведення службового розслідування, не інформування позивача про нього, позбавлення права на участь у його проведенні, надання пояснень, доказів, що мали б значення для його об'єктивного проведення; ознайомити з наказом МВС України від 29.08.2014 № 1720о/с, надати його копію (а.с. 30, т.1).

09.10.2014 до Красноармійського МВ каналами електронної пошти надійшов наказ Міністра внутрішніх справ України від 29.08.2014 №1720 о/с «По особовому складу», згідно якого відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік): за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу): підполковника міліції ОСОБА_1 (М-084020). першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління МВС України в Донецькій області. Даний наказ зареєстрований за вх.№ 6 (а.с. 34,т.1).

Відповідач 2 листом № 20709 від 10.10.2014 «Про результати розгляду запиту на отримання публічної інформації» повідомив позивача, що Красноармійський МВ будь-якою інформацією щодо підстав і висновку службового розслідування за фактом порушень, що передували рішенню про звільнення позивача, та причин необізнаності позивача з цього приводу, не володіє, Красноармійським МВ службове розслідування відносно позивача ні самостійно ні за дорученням не проводилось, запит в даній частині спрямовано за належністю до МВС України. Також, на додаток до даної відповіді було надано витяги з наказів МВС України від 29.08.2014 № 963 та № 1720 о/с (а.с. 31-32, т.1).

Вважаючи протиправними накази № 963 та № 1720 о/с від 29.08.2014 в частині, що стосується його звільнення з органів внутрішніх справ України, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, їх права, обов'язки та відповідальність, у томі числі порядок звільнення зі служби, врегульовані Положенням про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення).

Відповідно до п.66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Як зазначено в наказі від 29.08.2014 №963, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ здійснено на підставі ст.ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами ч. 3 ст. 3 Закону України «Про міліцію» у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об'єднань громадян.

Частиною 1 ст. 5 зазначеного Закону визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

З тексту Присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягає з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ; мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Відповідно до положень ст.1 Дисциплінарного статуту поняттям службова дисципліна охоплюється дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст.2 Дисциплінарного статуту невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни визнається дисциплінарним проступком.

Аналізуючи викладене, недодержання працівником органів внутрішніх справ України наведених вище норм є безумовною підставою вважати цю особу такою, яка порушила службову дисципліну та скоїла дисциплінарний проступок.

Разом з тим, наявність такого проступку повинна бути доведена певними доказами, отриманими із дотриманням певної процедури, при цьому обов'язок доведення факту скоєння дисциплінарного проступку покладається на орган, який приймає рішення щодо притягнення працівника до відповідальності, визначеної законом.

В обґрунтування підстав для прийняття оскаржуваних наказів представник відповідача 1 послався на Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці від 29.08.2014, затверджений Міністром внутрішніх справ України (далі - Висновок службового розслідування). Зміст Висновку службового розслідування в частині, що стосується позивача, викладений раніше.

Суд звертає увагу, що наказ про призначення та проведення службового розслідування № 889, Висновок службового розслідування, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності № 963 та наказ по особовому складу про звільнення № 1720о/с складені та винесені в один день 29.08.2014.

Суд критично оцінює можливість призначення, проведення службового розслідування, складання Висновку службового розслідування та вирішення питання про звільнення особи за один день. Разом з тим, за відсутності інших доказів в обґрунтування обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, судом досліджено Висновок службового розслідування.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Статтею 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно із статтею 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження фактів, викладених у Висновку службового розслідування стосовно скоєння позивачем вчинків, які дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ.

Разом з тим, ухвалою про відкриття провадження у цій справі від 23.10.2014 (згідно зворотного поштового повідомлення копія ухвали отримана МВС України 27.10.2014) (а.с. 93, т.1), а так само й ухвалою від 06.11.2014 (згідно зворотного поштового повідомлення копія ухвали отримана МВС України 12.11.2014) (а.с. 119, т.1), суд витребував у відповідача 1 такі докази, зокрема, матеріали проведення службового розслідування стосовно позивача, проте, суду ці докази не надані.

28.01.2015 до суду надійшло клопотання представника відповідача 1 про витребування матеріалів службового розслідування, проведеного за фактами неправомірних дій окремих працівників Добропільського МВ ГУМВС України в Донецькій області, з Генеральної прокуратури України.

При цьому, в обґрунтування клопотання зазначив про направлення вказаних матеріалів на адресу Генеральної прокуратури України 23.12.2014 супровідним листом за вих.№27226/А6, яким надіслані матеріали службових розслідувань, проведених комісіями Міністерства за фактами порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці для прийняття рішення відповідно до законодавства.

З наведеного вбачається, що протягом періоду часу з 27.10.2014, тобто з моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою у відповідача 1 вперше судом були витребувані докази на підтвердження скоєння позивачем вчинку, за який його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено з органів внутрішніх справ, до 23.12.2014 такі докази без поважних причин не були надані суду.

Ухвалою суду від 28.01.2015 витребувано вищезазначені матеріали службової перевірки з Генеральної прокуратури України, а також втретє з Міністерства внутрішніх справ України (копію ухвали отримано 09.02.2015) (а.с. 109, т.2).

Згідно відповіді Генеральної прокуратури України від 11.02.2015 № 06/1-83вих-15 повідомлено, що Міністерство внутрішніх справ України надсилало до Генеральної прокуратури України лише копії матеріалів службової перевірки, а не їх оригінали (а.с. 110, т.2).

В судовому засіданні 03.03.2015 представник відповідача 1 повідомила суд, що станом на 03.03.2015 їй, як представнику МВС України, матеріали службового розслідування за фактом перевірки Красноармійського МВ надіслано не було, тому надати їх не має можливості.(а.с. 120, т.2).

З вищевикладеного вбачається, що судом вживались всі необхідні і достатні заходи для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Відповідачем 1 проігноровано обов'язок подання суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не зазначено про поважність причини не надання доказів для підтвердження обставин, на які він посилається, а відтак на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в ній доказів.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних наказів стали висновки проведеного службового розслідування, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідження обґрунтованості цих висновків.

Так, в основу висновку про скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання працівника органів внутрішніх справ, покладено інформацію, надану окремими жителями, які відмовились надавати свої дані, про те, що позивач під час проведення проросійських акцій у м. Красноармійськ, явно і відкрито симпатизував представникам ДНР. Також вказано про значні реакції за результатами опитування позивача з використанням поліграфа на запитання співпраці з ополченцями ДНР та фактів здійснення корупційних діянь, та отримання реакції на запитання щодо вживання наркотичних речовин.

Суд зазначає, що заяви, інформація та повідомлення осіб без зазначення авторства, є анонімними. Відомості, встановлені в результаті отримання такої інформація, можуть бути використані як докази певних обставин лише після їх попередньої ретельної перевірки. Сама по собі анонімна інформація в жодному разі не може вважатись самостійним належним доказом існування тих чи інших обставин.

Відповідачами не надано пояснень та відповідних доказів, які б підтверджували які саме дії та коли вчинені позивачем, що могли б свідчити про вираз симпатій до представників так званої «ДНР», не наведено жодних фактів з даного приводу.

Щодо отриманих реакцій позивача під час опитування з використанням поліграфу, суд зазначає, що за відсутності інших належних доказів, які б підтверджували існування таких фактів, даний доказ не може вважатись безсумнівним, а тому судом не приймається до уваги.

Крім того, суд звертає увагу, що належним доказом вчинення корупційного правопорушення відповідно до приписів Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є таке, що набрало законної сили, судове рішення про притягнення особи до кримінальної відповідальності, або до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення.

Також, позивачем до матеріалів справи надано сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду серія 12 ЯЯХ № 279230 від 17.12.2014, відповідно до якого у ОСОБА_1, наркологічних захворювань не виявлено (а.с. 113, т.2).

Отже, викладена у Висновку службового розслідування інформація щодо скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи, а відтак висновок щодо наявності підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ відповідно до п.66 Положення є необґрунтованим.

Щодо невірного зазначення в оскаржуваних наказах посади, яку займав позивач на момент звільнення, суд зазначає, що Висновок службового розслідування, окрім іншого, містить інформацію щодо особистих даних особи, стосовно якої таку перевірку проведено. Так, на сторінці 12 Висновку зазначено, що предметом дослідження була діяльність начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого відділу Красноармійського МВ, підполковника міліції ОСОБА_1, 1976 р.н. (а.с. 7, т.2). За таких обставин у суду відсутні підстави вважати, що службове розслідування проводилось стосовно іншої особи, а також, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ помилково. На думку суду, це може лише свідчити про неналежне оформлення оскаржуваних наказів та Висновку службової перевірки.

Крім вищевикладеного, суд зазначає наступне.

Пунктами 63-67 Положення визначені підстави для звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби.

Згідно п. 2 Положення позивач, перебуваючи у спеціальному званні підполковника міліції, відноситься до осіб старшого начальницького складу.

Відповідно до пп.«є» п.64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема, за порушення дисципліни.

Відповідно пункту 66 Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що скоєння вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, є самостійною підставою для звільнення осіб рядового і начальницького складу та не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, а отже така підстава для звільнення не може бути застосована в порядку притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи висновок суду про відсутність підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, суд вважає, що оскаржувані накази в частині, яка стосується позивача, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин, враховуючи приписи п. 24 Положення, позивач підлягає поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік. У зв'язку з чим, посилання відповідача 3 на передчасність позовних вимог про виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є безпідставним.

Судом встановлено, що позивач з моменту фактичного звільнення до дати постановлення рішення у цій справі ніде не працює, на обліку у центрі зайнятості не перебуває, а відтак на його користь повинна бути стягнута сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

При цьому суд зазначає, що обов'язок видання наказу про поновлення позивача на посаді лежить на особі, яку наділено повноваженням призначати на таку посаду працівника органів внутрішніх справ. Так, відповідно до переліку № 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України № 378 від 30.06.2011 «Про затвердження номенклатури посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ» (зі змінами та доповненнями) поновлення позивача на посаді відноситься до компетенції начальника ГУМСВ України в Донецькій області.

Визначаючи розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що при обчисленні належної до виплати суми застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995. (далі - Порядок № 100)

Так, згідно з вимогами п.2 Порядку № 100 обчислення середньомісячної заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до п.5.8 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З довідки Красноармійського МВ № 4036 від 26.02.2015 вбачається, що середньоденне грошове забезпечення позивача складає 160,68 грн., кількість днів вимушеного прогулу станом на 03.03.2015 становить 187 календарних днів. (а.с. 118, т.2).

Отже, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яку належить стягнути з на користь позивача, становить: 160,68 грн. * 187 робочих дні = 30 047,16 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з того, що відповідно до положень пп.1.5 та 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України № 499 від 31.12.2007, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Враховуючи, що позивач проходив службу в Красноармійському МВ, суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з відповідача 2.

Щодо позовних вимог про визнання звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ на підставі п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України протиправним, суд зазначає, що така вимога не є позовною у розумінні ч.3 ст.105 КАС України. Суть спору про поновлення на публічній службі може полягати у вимогах про визнання неправомірним рішення щодо припинення публічної служби та про поновлення на посаді та у вимогах про присудження заробітної плати, іншого грошового утримання, втраченого особою у зв'язку з неправомірним звільненням з посади. Звільнення зі служби здійснюється шляхом оформлення відповідного наказу, а отже правильним способом захисту порушеного права в даному випадку буде саме скасування наказу про звільнення. У зв'язку з чим в задоволенні даної вимоги належить відмовити.

З приводу вимог позивача про зобов'язання внести відповідні записи до трудової книжки позивача щодо поновлення на посаді, суд зазначає, що така вимога є передчасною, оскільки обов'язок внесення відповідних записів до трудової книжки позивача виникне у відповідача 3 лише після набрання законної сили судовим рішенням щодо поновлення позивача на попередній посаді. Тому, у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

З наведених вище підстав суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме в наведений вище частині.

За приписами ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З довідки Красноармійського МВ № 3/33 від 30.09.2014 вбачається, що за останні два місяці роботи перед звільненням, грошове забезпечення складало: 4 981,34 грн. в липні 2014 року, 4 981,34 грн. в серпні 2014 року.

З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4 981,34 грн. підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати протиправним звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з органів внутрішніх справ, на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України №963 від 29.08.2014 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Дзержинського МВ, Добропільського МВ, Красноармійського МВ, УДАІ ГУМВС, НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області та УМВС України на Донецькій залізниці», в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністра внутрішніх справ України №1720 о/с від 29.08.2014, в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1, першого заступника начальника Красноармійського міського відділу - начальника слідчого відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ у запас (із постановленням на військовий облік).

Поновити підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 29.08.2014.

Стягнути з Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійська та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2014 по 03.03.2015 у розмірі 30 047,16 грн. (тридцять тисяч сорок сім гривень 16 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду в частині поновлення підполковника міліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та в частині стягнення з Красноармійського міського відділу (з обслуговування м. Красноармійськ та Красноармійського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4981,34 грн. підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Суддя Л.О. Нестеренко

Суддя О.В. Прудивус