Постанова № 43268364, 22.12.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. Справа № 804/18148/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТулянцевої І.В. при секретаріЛомідзе Д.Г., за участю: представника позивача представника відповідача Дяченко В.О., Осипової Є.М., Фадєєва Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» до податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.14 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі- відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- від 17.06.2014 року № 0008661703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн.;

- від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн.;

- від 20.06.2014 року № 0000962201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 434625,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що висновки ДПІ викладені в акті перевірки від 05.06.2014 р. № 1555/04-62-22-1-9/35863053 щодо завищення валових витрат за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року в сумі 1830000,00 грн., є безпідставними, оскільки придбаний у ТОВ «Агрофармахім» товар (кукурудза третього класу) було реалізовано на експорт на адресу VA Intertraiding Aktiengesellschaft за ціною, вищою ніж ціна придбання, у зв'язку із чим, підприємством був отриманий прибуток з якого сплачений податок на прибуток. Крім того, вважають, що необґрунтованим є висновок відповідача щодо завищення в рядку 05.1 СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в сумі 884127,00 грн., в т.ч. за 2013 рік, оскільки така сума витрат взагалі не ґрунтується на досліджених в ході перевірки первинних бухгалтерських документах. Також вважають помилковими висновки ДПІ щодо встановлення факту надання додаткового блага найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків - найманими працівниками на загальну суму 18614,00 грн. в квітні і червні 2013 року, оскільки в зазначений період таких операцій позивач не здійснював. З урахуванням наведеного вважають винесені податкові повідомлення - рішення про донарахування сум грошових зобов'язань протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити із викладених у позові підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів позову (а.с. 159-165). Представник відповідача суду пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені з урахуванням висновків перевірки, якою встановлено завищення валових витрат по операціям з реалізації продукції (кукурудза третього класу) за цінами нижчими ніж ціна придбання та вартості харчування (додаткове благо надане найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків - найманими працівникам), є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд при прийнятті рішення виходить з наступного.

Судом встановлено, що в період з 14.04.2014 року по 29.05.2014 року Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі наказу ДПІ від 01.04.14 р. №461, відповідно до ст.77 Податкового кодексу України та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2014 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агральп Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року. Результати перевірки оформлені актом від 05.06.2014 р. № 1555/04-62-22-1-9/35863053 (а.с. 25-82).

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток приватних підприємств на суму 347700,00 грн., в т.ч. за 2013 рік на суму 347700,00 грн.;

- п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, п. 18.1 ст. 18, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в зв'язку з наданням додаткових благ працівнику підприємства без нарахування та перерахування податку з доходів фізичних осіб за результатами перевірки додатково нараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в розмірі 2792,1 грн., в т.ч. за квітень 2013 року в сумі - 1440,00 грн., за червень 2013 року в сумі - 1352,1 грн.;

- п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, абз. 1 п. 46.1 ст. 46, п. 49.1 та п. 49.2, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - порушено термін подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 2 квартал 2013 року.

Враховуючи висновки проведеної відносно позивача перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 17.06.2014 року № 0008661703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн.;

- від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн.;

- від 20.06.2014 року № 0000962201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 434625,00 грн. (а.с. 83-85).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Як свідчить з матеріалів справи, відповідно до висновків Акта перевірки від 05.06.2014 р. №1555/04-62-22-1-9/35863053, в ході перевірки було встановлено, що в порушення п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Агральп Україна» завищено собівартість реалізованих товарів, а саме, у рядку 05.1 СВ Декларацій з податку на прибуток приватних підприємств «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) всього в сумі 1830000,00 грн., в т.ч. за 2013 рік на 1830000,00 грн. (с. 7-10 акта перевірки).

Сума завищеного показника валових витрат (1830000,00 грн.), на думку контролюючого органу, складається із суми 945873,00 грн. - збитки від господарських операцій з реалізації товару (кукурудза 3 класу) та суми 884127,00 грн. - розбіжності між даними бухгалтерського та даними податкового обліку, задекларованими у податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (85182034,00 грн. (сума витрат, задекларована позивачем в податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік) - 84297907,00 грн. (сума витрат, яка підлягає віднесенню до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік за даними перевірки = 884127,00 грн.).

Так, з таблиці № 1 на с. 9 Акта перевірки від 05.06.2014 р. №1555/04-62-22-1-9/35863053 свідчить, що товар (кукурудза 3 класу) придбаний позивачем 01.10.2013 року у ТОВ «ОЛАМ Україна» в кількості 1066,667 т на суму 2000000,00 грн. по ціні 1875,00 грн. (без ПДВ) за одну тону (видаткова накладна SS57-KI), було реалізовано на експорт на адресу VA Intertraiding Aktiengesellschaft згідно з умовами Контракта № С58/13 від 16.09.2013 р. у кількості 994,24 т на суму 1347006,25 грн. по ціні 1354,81 грн. (без ПДВ) за одну тону, а товар (кукурудза 3 класу) придбаний 25.10.2013 року у ТОВ «ОЛАМ Україна» в кількості 533,333 т на суму 999999,38 грн. по ціні 1875,00 грн. за одну тону (без ПДВ) (видаткова накладна SS65-KI), було реалізовано на адресу ТОВ «Фірма «Триплекс» у кількості 603,773 т на суму 703395,55 грн. по ціні 1165,00 грн. (без ПДВ) за одну тону, що призвело до збитків у зазначених операціях на суму 945873,00 грн. (а.с. 33-34).

Як було встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами, на підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Агральп Україна» з ТОВ «Агрофармахім», ТОВ «Агрофірма Дніпропетровська», ПАТ «Полтавська птахофабрика», ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА», ТОВ «Фірма «Триплекс» та VA Intertraiding Aktiengesellschaft та правомірності формування валових витрат по операціям з придбання та реалізації на товару (кукурудза 3 класу) позивачем в ході перевірки посадовим особам податкового органу були надані: 1) Договір купівлі - продажу від 03.12.2013 року № 4673 згідно з умовами якого ПАТ «Полтавська птахофабрика» (Продавець) зобов'язується поставити товар (кукурудзу 3 класу врожаю 2013 року), а ТОВ «Агральп Україна» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість; видаткову накладну № 9024 від 04.12.2013 р. на суму 2071000,00 грн. (а.с. 86-88); 2) Договір купівлі - продажу від 03.12.2013 року № 4672 згідно з умовами якого ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» (Продавець) зобов'язується поставити товар (кукурудзу 3 класу), а ТОВ «Агральп Україна» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість; видаткову накладну № 6029 від 04.12.2013 р. на суму 948696,76 грн. (а.с. 89-91); 3) Договір купівлі - продажу від 24.12.2013 року № 4715 згідно з умовами якого ТОВ «Агральп Україна» (Продавець) зобов'язується поставити товар (кукурудзу 3 класу), а ТОВ «Триплекс» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість; видаткову накладну № 1503 від 25.12.2013 р. на суму 3226183,24 грн. (а.с. 92-94); 4) Договір купівлі - продажу від 14.06.2013 року № 097/13П згідно з умовами якого ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (Продавець) зобов'язується поставити товар (кукурудзу 3 класу врожаю 2012 року), а ТОВ «Агральп Україна» (Покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість; Додаткову угоду від 30.07.2013 року (а.с. 109-112); видаткову накладну № SS57-KI від 01.10.2013 р. на суму 2000000,00 грн.; видаткову накладну № SS65-KI від 25.10.2013 р. на суму 1000000,00 грн. (а.с. 140-141); 5) Договір зберігання № 1406/13 від 14.06.2013 р. згідно з умовами якого ТОВ «Агрофармахім» (Зберігач) зобов'язується приймати та зберігати товари, що передаються Поклажедавецем (ТОВ «Агральп Україна») та повертати аналогічні товари за першою вимогою Поклажедавця (а.с. 104-106); акти приймання - передачі (а.с. 107-108); 6) Договір купівлі - продажу від 02.10.2013 року № 4617 згідно з умовами якого ТОВ «Агрофармахім», що діє на підставі договору про СД від 29.03.2011 р. № 2 (Продавець) зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ТОВ «Агральп Україна») товар (зерно кукурудзи 3 класу), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість (а.с. 113-114); видаткові накладні № 52 - 55, 60 (а.с. 144-146); 7) Контракт № С58/13 від 16.09.2013 р. згідно з умовами якого ТОВ «Агральп Україна» (Продавець) зобов'язується поставити на адресу VA Intertraiding Aktiengesellschaft (Покупець) товар (кукурудза врожаю 2013 року), а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом та на умовах CPT згідно ІНКОТЕРМС 2010 - Одеський морський торгівельний порт (а.с. 115-127); залізничні накладні (а.с. 128-139); митні декларації № 500060703/2014/000057 від 03.01.2014 р., №500060703/2013/007234 від 17.12.2013 р., № 500060703/2013/0010337 від 11.12.2013 р. (а.с. 95-100); банківські виписки (а.с. 183-186).

З пояснень, наданих в судовому засіданні представниками позивача, свідчить, що товар (кукурудза 3 класу), придбаний у ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» (видаткові накладні SS57-KI від 01.10.2013 р. і SS65-KI від 25.10.2013 р.) не була реалізована на адресу VA Intertraiding Aktiengesellschaft і ТОВ «Триплекс» в грудні 2013 року, а зберігалась на складі за адресою: Чернігівська обл., смт Талалаєвка, вул. Кірова, 5 відповідно до умов Договору зберігання № 1406/13 від 14.06.2013 р. з ТОВ «Агрофармахім», що підтверджується актами приймання - передачі від 01.10.2013 р. і 25.10.2013 р. (а.с. 107-108).

Крім того, в судовому засіданні було з'ясовано, що товар (кукурудза 3 класу), який було реалізовано на експорт на адресу VA Intertraiding Aktiengesellschaft у кількості 1181,14 т був придбаний у ТОВ «Агрофармахім», як уповноваженої особи за Договором про СД № 2 від 29.03.2011 р. на підставі Договору купівлі - продажу № 4617 від 02.10.2013 року за ціною 1000,00 грн. (без ПДВ) за одну тону (а.с. 113-114), а реалізований за ціною 1345,81 грн. та 1165,00 грн. за одну тону (без ПДВ), що підтверджується залізничними накладними та митними деклараціями № 500060703/2014/000057 від 03.01.2014 р., №500060703/2013/007234 від 17.12.2013 р., № 500060703/2013/0010337 від 11.12.2013 р. (а.с. 95-100).

Судом також встановлено, що товар (кукурудза 3 класу) придбаний у ПАТ «Полтавська птахофабрика» відповідно до Договору купівлі - продажу № 4673 від 03.12.2013 р. за видатковою накладною № 9024 від 04.12.2013 р. (а.с. 88) та у ТОВ «Агрофірма «Дніпропетровська» відповідно до Договору купівлі - продажу № 4672 від 03.12.2013 р. за видатковою накладною № 6029 від 04.12.2013 р. (а.с. 91) у загальній кількості 2770,364 т. на загальну суму 3019696,76 грн. була поставлена на склад за адресою: Кіровоградська область, Онуфрієвський район, смт Павлиш, вул. 40 років Перемоги, 68. Ця партія товару була продана позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Фірма «Триплекс» на підставі Договору купівлі - продажу № 4715 від 24.12.2013 р. (а.с. 92-93), що підтверджується видатковою накладною № 1503 від 25.12.2013 р. (а.с. 94) з умовами поставки - Кіровоградська область, Онуфрієвський район, смт Павлиш, вул. 40 років Перемоги, 68.

Тобто, зазначені операції з придбання та реалізації товару (кукурудза 3 класу) в грудні 2013 року не свідчать про те, що реалізація товару була здійснена за цінами нижчими, ніж ціна придбання.

Правовідносини з приводу визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в період, що перевірявся були врегульовані Розділом III Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів - витрати, що прямо пов'язані з придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням розділу про податок на прибуток підприємств ПК України.

Згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послугу цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 138.4 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Положеннями ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закону України № 996-XIV) передбачено, що, зокрема податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підстави наведених законодавчих положень суд доходить до висновку, що при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання товарів повинні бути в наявності первинні документи, що підтверджують здійснення платником податку витрат на такі товари, отримання позивачем таких товарів, використання їх у господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, до перевірки позивачем були надані усі первинні документи на підтвердження здійснених та задекларованих позивачем витрат звітного періоду, в тому числі на суму 945873,00 грн. Будь-яких зауважень щодо їх змісту, наявності під час перевірки, їх достовірності в акті перевірки не зазначено. Таким чином, оскільки у позивача наявні усі первинні документи на підтвердження витрат з придбання товару, а у податкового органу відсутні аргументи та докази щодо їх недійсності - 945873,00 грн. правомірно віднесені позивачем до складу витрат.

Отже, виключення зі складу витрат суми в розмірі 945873 грн., яку Відповідач визнав як збитки, та донарахування на цю суму податку на прибуток є безпідставним та суперечить чинному податковому законодавству.

Щодо суми 884127 грн. - розбіжності між даними бухгалтерського та даними податкового обліку, задекларованими у податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік (85182034,00 грн. (сума витрат, задекларована позивачем в податковій декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік) - 84297907,00 грн. (сума витрат, яка підлягає віднесенню до декларації з податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік за даними перевірки = 884127,00 грн.), суд зазначає наступне.

Як свідчить з матеріалів справи, висновки відповідача щодо завищення собівартості реалізованих товарів на суму 884127 грн. ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку Дт та Кт рахунках 902 і 791 (с. 10 Акта перевірки), між тим, на підставі чого зроблені такі висновки, в Акті перевірки від 05.06.2014 р. №1555/04-62-22-1-9/35863053, ДПІ не зазначено.

Відповідно до Вимог до складення Акта (довідки) про результати проведення перевірки платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованої(их) операції(й), затверджених Наказом Міністерством доходів і зборів України № 843 від 24.12.2013 року, акт про результати перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованої(их) операції(й). За результатами перевірки в акті про результати перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованої(их) операції(й), завищення бюджетного відшкодування, від'ємного значення суми податку на додану вартість або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток. Факти виявлених порушень податкового законодавства з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованої(их) операції(и) викладаються в акті про результати перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, інші документи, пов'язані зі сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, або отримані від підприємств, установ, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте в порушення зазначених вимог, Відповідач в акті не зазначив ні в чому саме полягало порушення з визначення суми витрат, ні з чого він виходив розраховуючи суму витрат в розмірі 84 297 907 грн. та якими доказами це підтверджується.

В судовому засіданні представником відповідача також не було надано обґрунтованих пояснень з приводу розрахунку суми заниження собівартості реалізованих товарів та якими доказами це підтверджується.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до бухгалтерської довідки від 08.12.2014 р., за результатами діяльності підприємства в 2013 році за даними бухгалтерського обліку по рахунку 902 «собівартість реалізованих покупних запасів» складає 85190670,33 грн., а за даними податкового обліку - 85182034,48 грн. Розбіжності між бухгалтерським та податковим обліком по рахунку 902 «собівартість реалізованих покупних запасів» складає 8 635,85 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять п'ять грн. 85 коп.). Розбіжності з'явилися за рахунок безоплатно отриманих запасів, які не були включені до складу витрат (а.с. 181-182).

Тобто, вказані суми витрат в розмірі 85182034,48 грн. були правомірно відображені позивачем в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (а.с. 196-200).

З урахуванням наведено, суд зазначає, що податкове повідомлення - рішення від 20.06.2014 року № 0000962201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 434625,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень - рішень від 17.06.2014 року №0008661703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн. та від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до Акту перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Агральп Україна» не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з додаткового блага, наданого найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків - найманими працівниками в розмірі 2792,1 грн. Вказані висновки відповідача базуються на тому, що підприємство надало додаткове благо найманим робітникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків - найманими робітниками на загальну суму 18 614, 0 грн. (з урахуванням ПДВ та збільшуючого коефіцієнту), яке не підпадає під безоплатне харчування, яке надається працедавцем платнику податку відповідно до ЗУ «Про охорону праці» №2694-ХП від 14.10.92р. в т. ч. по періодам: квітень 2013р. в сумі - 9 600,0 грн.;червень 2013 р. в сумі - 9 014,0 грн. (с. 28-29 Акта перевірки).

Крім того, відповідачем зазначено, що ТОВ «Агральп Україна» своєчасно не подано Податковий розрахунок за 2 квартал 2013 року ф. № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку по наданому додатковому благу на суму 18614,00 грн., що тягне за собою застосування штрафних санкцій (с. 30 Акта перевірки).

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача суд зазначає, що з матеріалів акта перевірки від 05.06.2014 р. №1555/04-62-22-1-9/35863053, взагалі є незрозумілим які первинні документи були досліджені ДПІ, що надавало підстави для вищенаведених висновків про завищення суми валових витрат у розмірі 18614,00 грн. Не було надано зрозумілих пояснень з цього приводу відповідачем і в ході розгляду справи та не надано достовірних доказів з приводу правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд зазначає, що згідно з п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно - правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами Розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 164.1 ст.164 Податкового кодексу України, встановлено, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм свідчить, що обов'язковою вимогою є саме індивідуальна призначеність для платника податку наданого додаткового блага.

В судовому засіданні представниками позивача були надані пояснення з приводу того, що надання послуг з безоплатного харчування для працівників підприємства не мало індивідуально призначеного характеру, крім того, неможливо встановити в якому обсязі за період, що перевірявся, було надано зазначене додаткове благо конкретному працівникові.

Між тим, суд зазначає, що норми абз. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПК України, які на думку контролюючого органу були порушені позивачем, встановлюють правило визначення оподатковуваного доходу платника податку (працівника) до складу якого входить додаткове благо, яке є персоніфікованим доходом конкретного працівника. Аналогічна правова позиція викладена і в Листі Державної податкової адміністрації України від 26.08.2004 р. N 7335/6/17-3116 (а.с. 209-210).

В судовому засіданні відповідачем не було надано достовірних доказів того, що надання безоплатного харчування працівникам підприємства в квітні та червні 2013 року є доходом конкретних працівників, у зв'язку із чим, суд вважає, що висновки ДПІ щодо того, що ТОВ «Агральп Україна» не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з додаткового блага, наданого найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків- найманими працівниками в розмірі 2792,1 грн., є безпідставними і спростовуються встановленими в ході розгляду справи обставинами.

З наведених підстав підлягає скасуванню податкове повідомлення - рішення від 17.06.2014 року №0008661703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн.

Суд також зазначає, що оскільки в ході розгляду справи не було встановлено порушень з боку позивача щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з додаткового блага, наданого найманим працівникам у вигляді вартості харчування, безоплатно отриманого платниками податків- найманими працівниками, у позивача був відсутній обов'язок щодо подання контролюючому органу Податкового розрахунку за 2 квартал 2013 року ф. № 1ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку по наданому додатковому благу на суму 18614,00 грн., у зв'язку із чим, штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. застосовані протиправно, а податкове повідомлення-рішення №0008691703 від 17.06.2014 року, підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи не було надано достовірних доказів та обґрунтованих пояснень правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.06.2014 року № 000866170 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 3490,13 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.06.2014 року № 0008691703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на суму 510,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 20.06.2014 року № 0000962201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 434625,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агральп Україна» (код ЄДРПОУ 35863053; 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва, б. 8) витрати по оплаті судового збору в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева