Постанова № 43268231, 26.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2015 року Справа № 912/3440/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Сусла Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М. головний юрисконсульт Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту, довіреність №14-89 від 18.04.2014 року;

від відповідача: не з'явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" м. Новомиргород Новомиргородського району Кіровоградської області

про стягнення 88 492,07 грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом, в якому просило стягнути з Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" суму основного боргу у розмірі 46 788,51 грн., суму, на яку змінилась сума боргу внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 7 114,85 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 6 477,21 грн., пеню у розмірі 28 111,50 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволений частково:

- припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 46 788,51 грн.;

- стягнуто з Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у сумі 13 743,38 грн., 3% річних у розмірі 6 322,52 грн., збитки від інфляції у розмірі 5 871,28 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн.;

- в іншій частині позовних вимог відмолено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю заборгованості Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" за договором на купівлю-продаж природного газу №13/3586-БО-18 від 28.12.2012 року за поставлений природний газ за грудень 2013 року у сумі 46 788,51 грн., яку відповідачем сплачено після порушення провадження у справі, що стало підставою для припинення провадження у справі в цій частині.

Місцевим господарським судом здійснений перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання за січень - квітень та жовтень - грудень 2013 року з урахуванням приписів пунктів 1.9, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме: дні фактичної оплати відповідачем заборгованості виключені з періоду, за який здійснювалось нарахування; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначено виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

За результатами здійсненого перерахунку розмір 3% річних склав 6 322,52 грн., втрати від інфляції - 5 871,28 грн., пеня 27 486,77 грн.

Врахувавши збитковість підприємства відповідача, наявність заборгованості перед відповідачем споживачів комунальних послуг, якими є і населення, а також вчинення відповідачем дій з метою здійснення розрахунку за отриманий природний газ, у тому числі повною оплатою основного боргу за спірні місяці постачання природного газу, місцевий господарський суд на підставі статті 233 Господарського кодексу України, частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та пункту третього частини першої статті 83 Господарського процесуального України зменшив визначений ним за результатами перевірки розрахунку позивача та самостійно здійсненого перерахунку розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 50 %.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14 в частині відмови у стягненні 13 743,38 грн. пені;

- в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" 13 743,38 грн. у стягненні якої було відмовлено;

- в іншій частині рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14 залишити без змін;

- судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення в частині зменшення розміру пені не враховані доводи про те, що позивач є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом; не враховано, що за спірним договором постачався імпортований природний газ, який позивач закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, які, в свою чергу, встановлюють чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків. Позивач зазначає, що бюджетом України та фінансовим планом позивача, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Як стверджує позивач, внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками (20-24% річних), при цьому єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників неустойки у розмірі, передбаченому умовами договорів. Однак, за доводами позивача, загальна сума заявленої неустойки не компенсує повністю його збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами. Крім того, як стверджує позивач, місцевому господарському суду було повідомлено, що позивач у відповідності до звіту про фінансові результати за 2013 рік поніс значний збиток, сума якого складає понад 12,5 млрд. грн. Даний збиток виник через невиконання або неналежне виконання зобов'язань контрагентами, в даному випадку такими, як відповідач. Позивач вважає, що не надавши зазначеній інформації про скрутний стан позивача належної оцінки, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про можливість зменшення стягуваної з відповідача неустойки. Зменшення судом розміру неустойки спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу у подальшому безкарно порушувати договірні умови. Окрім того, позивач не погоджується з тим, що у спірних відносинах мала місце винятковість випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач), судді: Березкіна О.В., Чус О.В., розгляд справи призначений на 25.02.2015 року.

25.02.2015 року в.о. керівника апарату суду прийнято розпорядження №26/15 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", яким на підставі п.3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматичний розподіл справи №912/3440/14.

Автоматизованою системою документообігу суду в результаті повторного автоматичного розподілу справу №912/3440/14 передано на розгляд головуючому судді - доповідачу Пархоменко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 26.03.2015 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.03.2015 року представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її в повному обсязі.

Комунальне підприємство "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі", у відзиві на апеляційну скаргу (вих. №71 від 19.02.2015 року), проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити в силі рішення господарського суду Кіровоградської області у справі №912/3440/14 без змін. Відповідач зазначає, що суму основного боргу ним погашено до прийняття рішення у справі та, посилаючись на скрутне фінансове становище та наявність боргу населення, бюджетних установ та промислових споживачів, збитковість підприємства подано до господарського суду клопотання про зменшення розміру пені, яке частково задоволено рішенням суду. Відповідач зазначає, що порушення зобов'язання з оплати за поставлений природний газ виникло не з його вини. Наявність заборгованості споживачів перед відповідачем, збитковість підприємства, яка за 9 місяців 2014 року склала 1 039 тис. грн., свідчить про реальну загрозу банкрутства та неможливість належної підготовки до опалювального сезону 2014 - 2015 років. Відповідач вважає, що на підтвердження клопотання про зменшення пені надав належні та допустимі докази, у зв'язку з чим вважає апеляційну скаргу безпідставною.

25.03.2015 року від Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" надійшло (факсом) клопотання (вих. №237 від 25.03.2015 року) про розгляд справи без участі його представника за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 26.03.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13/3586-БО-18, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 575,0 тис. м3, у тому числі: у січні - 120,0 тис. м3, у лютому - 95,0 тис. м3, у березні - 90,0 тис. м3, у квітні - 25,0 тис. м3, у жовтні - 45,0 тис. м3, у листопаді - 90,0 тис. м3, у грудні - 110,0 тис. м3.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4 договору).

На виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу №13/3586-БО-18 від 28.12.2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснило поставку Комунальному підприємству "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" природного газу на загальну суму 1 471 878,97 грн., про що складені акти приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2013 року (за січень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 70,867 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 330 363,25 грн. (а.с. 19);

- від 28.02.2013 року (за лютий 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 53,863 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 251 095,08 грн. (а.с. 20);

- від 31.03.2013 року (за березень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 59,240 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 276 161,23 грн. (а.с. 21);

- від 30.04.2013 року (за квітень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 13,683 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 63 786,52 грн. (а.с. 22);

- від 31.10.2013 року (за жовтень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 27,627 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 126 767,49 грн. (а.с. 23);

- від 30.11.2013 року (за листопад 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 32,625 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 149 700,98 грн. (а.с. 24);

- від 31.12.2013 року (за грудень 2013 року) про передачу природного газу у обсязі 59,715 тис. м3 на загальну суму з урахуванням його транспортування 274 004,42 грн. (а.с. 25).

Вказані акти підписані без зауважень постачальником, покупцем, а також газорозподільною організацією.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Комунальне підприємство "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" здійснило часткову оплати за поставлений природний газ у сумі 1 471 878,97 грн., заборгованість за поставлений природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу №13/3586-БО-18 від 28.12.2012 року на час звершення позивача з позовом до суду складала 46 788,51 грн.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за поставлений природний газ за договором на купівлю-продаж природного газу №13/3586-БО-18 від 28.12.2012 року у сумі 46 788,51 грн. за поставлений природний газ у грудні 2013 року.

З огляду на положення п. 6.1 договору строк оплати відповідачем природного газу за грудень 2013 року у сумі 46 788,51 грн. є таким, що настав.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №5 від 18.12.2014 року відповідач погасив заборгованість за договором на купівлю-продаж природного газу №13/3586-БО-18 від 28.12.2012 року у сумі 46 788,51 грн.

Оскільки сплата суми основного боргу відбулася після звернення з позовом до суду є правомірним висновок місцевого господарського про припинення провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3 договору).

Відповідно до пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 Господарського кодексу України).

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (пункт 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

За несвоєчасну оплату природного газу позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 28 111,50 грн. за загальний період з 14.02.2013 року по 13.07.2014 року (за прострочення оплати природного газу за січень-квітень та жовтень-грудень 2013 року - по кожному акту окремо).

Місцевим господарським судом здійснений перерахунок пені з урахуванням приписів пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з яким погоджується апеляційний господарський суд, за результатами якого сума пені за період з 14.02.2013 року по 13.07.2014 року склала 27 486,77 грн.

Комунальне підприємство "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" подало до господарського суду клопотання про зменшення розміру пені на 99 %.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Санкції за прострочку виконання грошових зобов`язань передбачені статтями 217, 230, 231 Господарського кодексу України. При цьому, частина 1 статті 229 Господарського кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 218 Господарського кодексу України та статті 614 Цивільного кодексу України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій або бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи рівень виконання відповідачем свого зобов'язання, зокрема і те, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач в повному обсязі розрахувався за одержаний природний газ; незначні прострочення сплати боргу; ті обставини, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії, що є збитковим, і причиною неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором є невідповідність затверджених НКРЕ тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання (про що, зокрема, свідчить наданий відповідачем договір № 1241/30 про організацію взаєморозрахунків від 11.12.2014 року); відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасну оплату населенням та бюджетними установами заборгованості за теплопостачання, місцевий господарський суд дійшов до висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% від належної до стягнення, та стягнув пеню у сумі 13 743,38 грн.

Позивач вважає таке зменшення розміру пені необґрунтованим та просить скасувати рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.09.2014 року та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 року збитки Комунального підприємства "Новомиргородські муніципальні інженерні мережі" за 9 місяців 2014 року склали 1 039 тис. грн.

Окрім того, відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є надання послуг з теплопостачання.

Наведені обставини підтверджують скрутний фінансовий стан відповідача.

Разом з тим, незважаючи на наведене, відповідач вживав заходи щодо погашення заборгованості за договором за спірні періоди споживання природного газу.

Апеляційний господарський суд враховує ті обставини, що період прострочення оплати за переданий природний газ є незначним, а заборгованість з оплати природного газу за договором за спірні періоди на час прийняття рішення у справі відсутня.

Апеляційний господарський суд враховує доводи і позивача щодо необхідності придбання ним природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання позивачем строків розрахунків за придбаний природний газ, відповідно, враховує інтереси обох сторін, які заслуговують на увагу, зокрема і майновий стан позивача, однак при цьому вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав жодних належних доказів в підтвердження тих обставин, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором з оплати придбаного природного газу спричинило позивачу збитки, у тому числі внаслідок залучення кредитних коштів, не підтвердив розмір таких збитків.

Таким чином, враховуючи ті обставини, що несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором виникло, зокрема, з причин скрутного фінансового становища відповідача, спричиненого, у тому числі, несвоєчасністю розрахунків за поставлену ним теплову енергію, для виробництва якої використовується одержаний природний газ, а також враховуючи незначний період прострочення оплати за переданий природний газ, повну оплату відповідачем придбаного природного газу, вжиття відповідачем заходів з погашення заборгованості, зокрема за рахунок субвенцій з державного бюджету, та відсутність такої заборгованості за спірним договором на час прийняття рішення у справі, недоведеність позивачем наявності збитків, які були б спричинені простроченням відповідача, враховуючи положення статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, як того вимагає стаття 43 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вбачає підстави дійти висновку, що місцевий господарський суд обґрунтовано скористався наданим йому процесуальним законом правом та зменшив розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, стягнувши з відповідача на користь позивача 50 відсотків правомірно заявленої до стягнення пені у сумі 13 743,38 грн. та відмовивши позивачу в стягненні решти.

За наведеного, доводи Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про неправомірність прийнятого судового рішення в частині зменшення розміру пені на 50% є необґрунтованими, підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відсутні.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 14.02.2013 року по 31.07.2014 року у сумі 6 477,21 грн. та втрати від інфляції за період з листопада 2013 року по червень 2014 року у сумі 7 114,85 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погоджується апеляційний господарський суд, здійснив перерахунок 3% річних з урахуванням приписів пункту 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за результатами якого 3% річних за період з 14.02.2013 року по 31.07.2014 року підлягає стягненню у сумі 6 322,52 грн.

Відповідно до пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 року №39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Апеляційний господарський суд погоджується із перерахунком місцевого господарського суду втрат від інфляції, зробленого з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за результатами якого сума від інфляції складає 5 871,28 грн.

За викладеного, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 25 937,18 грн. (13 743,38 грн. - пені + 6 322,52 грн. - 3% річних + 5 871,28 грн. - втрати від інфляції).

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн. покладається на позивача.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.12.2014 року у справі №912/3440/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 26.03.2015 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко