Ухвала суду № 43268105, 24.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/50/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

24.03.2015 Справа № 908/1585/15-г

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (юридична адреса: 69065, м.Запоріжжя, вул. Шаслива, 2а; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: 69002, АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_1, фізична особа - підприємець - Виписка з ЄДР від 04.04.2012р. НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Ленінського району про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 основного боргу в сумі 7972,26 грн.

Обґрунтовуючи позовну вимогу позивач посилався на наступні обставини.

Пунктами 3, 4, 14 Правил користування тепловою енергією (затв. Постановою КМУ від 03.10.2007р. № 1198) та ст.ст. 1, 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачена можливість користування тепловою енергією на підставі укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією договору купівлі-продажу теплової енергії. Між позивачем та відповідачем такий договір купівлі-продажу теплової енергії не укладений. У відповідності до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007р. № 169 відключенню від мереж централізованого опалення підлягають лише окремі житлові будинки. Відключення окремих приміщеннь житлового будинку не передбачено законодавством. В період часу з жовтня 2011р. по грудень 2014р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 7972,26грн. Відповідач вартість відпущеної теплової енергії не сплатив, внаслідок чого станом на 19.01.2015р. борг відповідача складає суму 7972,26грн. Позивач зазначив, що оскільки теплова енергія була отримана відповідачем безпідставно, а повернення в натурі її є неможивим, то відповідач повинен у відповідності до ч.2 ст. 1213 ЦК України відшкодувати вартість безпідставно набутого майна.

Посилаючись на приписи норм ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1585/15-г, розгляд справи призначено на 24.03.2015 р.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у письмовому відзиві на позовну заяву у повному обсязі не погодився з її доводами. Посилаючись на Статут Концерну «МТМ» вказує, що позивач не є належним. Позивач не має відношення до внутрідомових теплових мереж, він постачає теплову енергію на межі будинку - гуртожитку по АДРЕСА_2. Ізольовані трубопроводи центрального опалення та стояки внутрідомової мережі теплопостачання належать ТОВ «Грааль». Система опалення приміщення відповідача є відокремленою від системи опалення ТОВ «Грааль» і у кожного з них встановлений свій прилад обліку теплової енергії, що підтверджується Актом обстеження від 05.04.2011р. та Актом обстеження від 10.11.2014р. Сторонами був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії від 01.09.2008р. № 102032. Листом від 25.07.2011р. № 11 відповідач заявив про припинення дії цього договору з 01.09.2011р. Позивач декілька разів заявляв вимоги про стягнення заборгованості, однак позовні заяви були залишені без розгляду. Як зазначив відповідач, між сторонами укладено договір № 100143, хоча позивач цей факт не визнає. Надані позивачем акти приймання - передачі теплової енергії не підписані з боку відповідача і не є належними доказами у розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України. Посилання позивача на ст.ст. 1212, 1213 ЦК України є необгрунтованим. Відповідач зазначив, що позов задоволенню не підлягає.

Позивач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 11.03.2015 р. щодо надання витребуваних судом документів не виконав, представник позивача до судового засідання 24.03.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останніми вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Направлена на адресу позивача ухвала суду від 11.03.2015 р. про призначення судового засідання на 24.03.2015р., до господарського суду не була повернута поштовим відділенням зв'язку.

Тобто, про час та місце судового розгляду даної справи позивач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні відповідача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні 24.03.2015р. прийнято ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду, з наступних підстав.

За змістом позовної заяви, поданої позивачем до суду, між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу теплової енергії не укладений. В період часу з жовтня 2011р. по грудень 2014р. позивач відпустив відповідачу теплову енергію на суму 7972,26грн. Відповідач вартість відпущеної теплової енергії не сплатив, внаслідок чого станом на 19.01.2015р. основний борг відповідача складає суму 7972,26грн. Позивач зазначив, що оскільки теплова енергія була отримана відповідачем безпідставно, а повернення в натурі її є неможивим, то відповідач повинен у відповідності до ч.2 ст. 1213 ЦК України відшкодувати вартість безпідставно набутого майна (теплової енергії).

Суд зазначає, що ухвалою суду від 11.03.2015 р. було порушено провадження у справі № 908/1585/15-г, розгляд якої призначено на 24.03.2015 р.

В порядку попередньої підготовки справи до розгляду вказаною ухвалою суд зобов'язав сторони надати документи (докази у справі), необхідні для вирішення спору. Зокрема, позивача було зобов'язано надати: оригінали документів, доданих до позовної заяви; довідку за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про розмір заборгованості відповідача за спірний період (станом на дату розгляду справи); листування з відповідачем по суті спору з доказами надсилання та/або вручення; довідку про платіжні банківські реквізити; докази повної або часткової сплати відповідачем суми заборгованості (за наявності); явка повноважного представника позивача визнана обов'язковою.

Однак, до судового засідання 24.03.2015 р. представник позивача витребуваних ухвалою господарського суду від 11.03.2015 р. документів не надав. Представник позивача до судового засідання 24.03.2015р. також не з'явився.

При цьому, витребувані судом документи і явка в судове засідання представника позивача мають істотне значення для вирішення спору по суті, оскільки лише за наявності

документального підтвердження факту поставки теплової енергії та її обсягу, є можливим для господарського суду встановити факт наявності (або відсутності) та розміру заборгованості відповідача перед позивачем.

Однак, до позовної заяви додано Акти приймання - передачі теплової енергії, які оформлені та підписані лише позивачем в односторонньому порядку і не містять підпису з боку відповідача.

Крім того, у якості предмету позову в позовній заяві вказано вимогу про стягнення суми 7972,26грн. основного боргу, в той час, як у підставі позову в позовній заяві вказано на ч.2 ст. 1213 ЦК України - відшкодування вартості безпідставно набутого майна.

Наявна суперечність не може бути усунута без участі представника позивача.

В той же час, відповідач заперечує проти факту отримання теплової енергії від позивача у справі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналіз загальних засад господарського судочинства і порядку оцінки доказів дає підстави дійти до висновку, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення (ухвали) навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Ненадання витребуваних судом документів (доказів) та неявка представника позивача не надає можливості розглянути справу № 908/1585/15-г по суті позовних вимог.

З огляду на викладене позов підлягає залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Суд додатково зазначає, що у відповідності з ч. 4 ст. 81 ГПК України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Керуючись п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Концерну «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району, м. Запоріжжя про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя основного боргу в сумі 7972,26 грн. - залишити без розгляду.

Суддя М.В. Мірошниченко