Рішення № 43268071, 25.03.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2015 р. Справа № 903/242/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау"

про стягнення 131 881 062, 85 грн.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Купенко М.С., довір. №211 від 20.03.2015р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (м.Київ) звернулось до господарського суду Волинської області в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ"ВіЕйБі Банк" Славкіна М.А. з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" про стягнення 131 881 062,85 грн., в тому числі: 110 000 000 грн. - заборгованості за кредитним договором №13-2014 від 08.01.2014р., 15 495 232,88 грн. - заборгованості по процентам, 2 193 972,60 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 501 990,64 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 288 853,20 грн. - 3% річних, 2 767 741,86 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення боргу та 633 271,67 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав умов кредитного договору та додаткових до нього договорів щодо обов'язку повернути отримані 08.01.2014р. кредитні кошти в сумі 110 млн. грн. у строк до 06.01.2015р. та сплатити встановлені проценти за користування кредитом.

Ухвалою суду від 11.03.2015р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, якою зобов'язано сторони подати суду: позивача - докази надання відповідачу кредитних коштів, а відповідача - відзив та докази в обгрунтування.

Проте відповідач вимог ухвали суду не виконав, представник в судове засідання не з'явився.

Ухвала суду про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу ТзОВ "Едель-Бау": Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, буд.14 повернута суду поштовим відділенням з відміткою "за зазначеною адресою така організація ненайдена". Вказана адреса зазначена позивачем в позовній заяві.

Також на адресу суду повернулася ухвала від 16.03.2015р., якою було задоволено клопотання позивача про проведення 24.03.2015р. судового засідання по даній справі в режимі відеоконференції з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою така організація ненайдена".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача: Волинська обл., м. Луцьк, пр. Волі, буд.14.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене обов'язок суду щодо повідомлення відповідача про дату та час судового засідання є виконаним.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовані.

При цьому судом враховане наступне.

На виконання умов кредитного договору №13-2014 від 08.01.2014р. ПАТ"ВіЕйБі Банк" надав ТзОВ"Едель-Бау" кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в сумі 110 000 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 08.01.2014р. №246 114 та №246107, а також виписками по особовому рахунку бухгалтерського обліку ТзОВ"Едель-Бау" по Кредитному договору №13-2014 від 08.01.2014р., відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: №2062 "Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання".

Згідно п.1.1 кредитного договору відповідач зобов'язався повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим Договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

Статтею 2 кредитного договору сторони узгодили щомісячну сплату процентів за користування кредитом, розмір яких відповідно до ст.3 договору може корегуватися шляхом внесення змін до кредитного договору.

Як вбачається із договорів про внесення змін до кредитного договору (а.с.12-17) сторони в окремих періодах 2014р. корегували процентну ставку, а також строки сплати нарахованих процентів.

Однак, як зазначає позивач, відповідачем не виконанні взяті по договору зобов'язання, а направлена 20.02.2015р. Банком вимога про повернення кредитних коштів та сплати зазначених у позові банківських відсотків, також інших нарахувань в зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, залишена відповідачем без реагування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК У країни).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також в ч.1 ст.611, ч.2-4 ст. 612, ч.1,2 ст.220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України та умов договору (п.14.4 договору) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобов'язань.

Отже, нарахована позивачем пеня в сумі 2 193 972,60 грн. за несвоєчасне погашення кредиту та пеня в сумі 501 990,64 грн. за несвоєчасну сплату процентів по кредиту відповідає умовам договору та чинному законодавству.

Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно заявлені Банком до стягнення 288 853,20 грн. - 3% річних, 2 767 741,86 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення боргу та 633 271,67 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів ґрунтуються на зазначеній нормі ст. 625 ЦК України, а тому також підлягають стягненню як обґрунтовані.

Оскільки спір до суду доведено з вини відповідача, судовий збір по справі суд покладає на нього.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 509, 526, 551, 610, 611, 625, 626, 629, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" 131 881 062,85 грн., в тому числі: 110 000 000 грн. - заборгованості за кредитним договором №13-2014 від 08.01.2014р., 15 495 232,88 грн. - заборгованості по процентам, 2 193 972,60 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 501 990,64 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 288 853,20 грн. - 3% річних, 2 767 741,86 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення боргу та 633 271,67 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Едель-Бау" в дохід Державного бюджету України судовий збір по справі в сумі 73 080 грн.

Повний текст рішення складено

25.03.2015

Суддя В. Л. Слупко