Постанова № 43267914, 24.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 15-23/9-10-54Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Ліпчанської Н.В.

Суддів Лисенко В.А., Ярош А.І.

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

Від ДВС - Шевченко Д.В., по дов. № 3-14/4.1/1353 від 29.12.14р.

Інші представники в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2015р.

у справі № 15-23/9-10-54

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вадіта"

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

за позовом Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" в особі відділення „Одеська регіональна дирекція" ПАТ „ВТБ Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог на суму 72.748.875,78 грн., -

Встановив:

В січні 2010 року Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення „Одеська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк (Далі - Банк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта" (Далі - ТОВ «Вадіта»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р. у справі № 15-23/9-10-54 позов ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення „Одеська регіональна дирекція" було задоволено повністю: звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим Криворотенко Л.І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.06.2008 р. за реєстровим номером 4803, а саме: комплекс будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 6013578, заставна вартість - 1368825,00 грн.; базу відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, база відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2" (курортний район „Центральний"), реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6012303, заставна вартість - 39069103,00 грн.; земельну ділянку, загальною площею 0,4451га, яка знаходиться в АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0047, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2", заставна вартість - 7382132,00 грн., що належать на праві власності ТОВ „Вадіта", шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог Банку за кредитним договором № 13.83-41/08СК від 09.06.2008 р. в сумі 72748875,78 грн., що еквівалентно 9178626,50 дол. США, з яких 6750000 дол. США - сума кредиту, яка підлягає поверненню за кредитним договором, 1741397,92 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору, 255.281,41 дол. США - сума інфляційних нарахувань, що еквівалентно 2023334,94 грн., 431947,17 дол. США - сума пені, що еквівалентно 3423570,07 грн.; також стягнуто з ТОВ „Вадіта" на користь ПАТ "ВТБ Банк" в особі відділення „Одеська регіональна дирекція" витрати по сплаті державного мита в розмірі 25500,00 грн., витрати по сплаті послуг на ІТЗ судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 27.09.2010 р. у справі № 15-23/9-10-54 залишено без змін.

22.12.2010 р. на виконання вказаного рішення суду від 27.09.2010р. господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

30.10.2014 р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга ТОВ „Вадіта" в особі голови ліквідаційної комісії Товариства на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на наступне.

В обґрунтування своїх доводів скаржник вказує, що на примусовому виконанні у Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебуває наказ господарського суду Одеської області від 22.12.12010 р. у даній справі № 15-23/9-10-54 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 09.06.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І. від 09.06.2008 р; за реєстровим №4803, а саме на: комплекс будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний № в реєстрі прав на нерухоме майно: 6013578; база відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_2" (курортний район „Центральний"), реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6012303; земельну ділянку загальною площею -,4451 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0047, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2"; що належить на праві власності ТОВ „Вадіта" шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог ПАТ „ВТБ Банк" в особі відділення „Одеська регіональна дирекція" ПАТ „ВТБ Банк" за кредитним договором № 13.83-41/08-СК від 09.06.2008 р. в сумі 9178626,50 доларів США, що еквівалентно 72748875,78 грн. за курсом гривні до долару США, встановленому НБУ на 20.04.2010 р. (виконавче провадження № 23638991). Постановою державного виконавця від 15 серпня 2014 року було поновлено вищевказане виконавче провадження з підстав припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Вадіта". Однак, як вказує скаржник, загальними зборами засновників ТОВ „Вадіта" від 08 вересня 2014 року прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ „Вадіта" як юридичної особи. При цьому відомості про перебування юридичної особи ТОВ „Вадіта" у процесі припинення за рішенням засновників внесено до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 12 вересня 2014 року, що підтверджується витягом з вказаного реєстру. Також 18 вересня 2014 року реєстраційні відомості про перебування ТОВ „Вадіта" у процесі припинення за рішенням засновників розміщено в офіційному загальнодержавному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації „Бюлетень державної реєстрації".

Скаржник зазначає, що враховуючи вимоги ст. 67 Закону України „Про виконавче провадження", ст.36 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", ліквідаційною комісією 17 жовтня 2014 року було направлено державному виконавцю заяву - вимогу про закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчих документів до ліквідаційної комісії для вирішення питання про виплату грошових сум кредиторам юридичної особи в порядку черговості, встановленому статтею 112 Цивільного кодексу України. До цього часу державний виконавець не виконав будь - яких дій, пов'язаних з виконанням заяви - вимоги ліквідаційної комісії ТОВ „Вадіта", виконавче провадження не закінчив та виконавчий документ до ліквідаційної комісії ТОВ „Вадіта" не направив, жодної письмової відповіді не надав, чим вчинив неправомірну бездіяльність. Вказаний факт підтверджується роздруківкою офіційної інформації про виконавче провадження з сайту Міністерства юстиції України від 29.10.2014 р. Відтак, скаржник зазначає, що бездіяльність державного виконавця, яка полягає у непередачі виконавчого документа ліквідаційній комісії ТОВ „Вадіта" та незакінченні виконавчого провадження, є підставою для захисту прав скаржника в судовому порядку та визнання бездіяльності виконавця незаконною. При цьому скаржник просить суд зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України направити до ліквідаційної комісії ТОВ „Вадіта" наказ суду від 22.12.2010 р. у даній справі та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 23638991.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2014 року у справі № 15-23/9-10-54 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято до провадження та провадження по вказаній скарзі зупинено до вирішення Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову ОАГС та повернення справи № 15-23/9-10-54 до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.01.2015 р. у справі № 15-23/9-10-54 провадженні по скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта" поновлено та розгляд скарги призначено в засіданні суду.

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України проти задоволення скарги заперечує з підстав, зазначених у відзиві на скаргу (а.с. 12 т. 4), посилаючись при цьому на те, що при здійсненні ліквідації юридичної особи за рішенням власника в порядку, передбаченому ст. 110 Цивільного кодексу України дія мораторію чинним законодавством не передбачена, а тому виконавче провадження зупиненню та закінченню не підлягає. Наразі Відділ вважає, що виконавчі дії повинні були здійснюватися до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження", а саме ліквідації юридичної особи до дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України. Як вказує Відділ, вказана правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого господарського суду України, зокрема постановою ВГСУ у справі № 26/140 (10) від 18.07.2012 р. Таким чином, на думку Відділу, діючим законодавством не передбачено завершення виконавчого провадження з підстав направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії боржника, про що ТОВ „Вадіта" повідомлено листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 02.10.2014 р.№14-0-34-5721/6178/2-9.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2015р., винесеною суддею Петровим В.С. скаргу ТОВ «Вадіта» на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо ненаправлення до ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю „Вадіта" наказу господарського суду Одеської області по справі № 15-23/9-10-54 від 22.12.2010 р. у виконавчому провадженні № 23638991 та зобов'язано вказаний Відділ направити зазначений наказ суду до ліквідаційної комісії ТОВ „Вадіта".

У задоволенні решти частини вимог в скарзі ТОВ „Вадіта" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою господарського суду ДВС України звернулась до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій вважає ухвалу необґрунтованою, незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ДВС України зазначає, що станом на день подачі скарги, боржник - ТОВ «Вадіта» не було припиненим (ліквідованим), оскільки надана державному виконавцю та суду копія витягу з ЄДР, в якому міститься запис, про те, що юридична особа ТОВ «Вадіта» перебуває у стані припинення, не свідчить про припинення юридичної особи в результаті ліквідації, а лише сам процес такого припинення (ліквідації).

23.03.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду від представника ПАТ «ВТБ Банк» надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку його неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 24.03.2015р..

Судова колегія розглянувши дане клопотання, відхиляє його з підстав необґрунтованості та зазначає що, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги повинно містити роз'яснення причин, на які заявник посилається, в даному випадку щодо неможливості прибуття в судове засідання.

Обґрунтовуючи дане клопотання представник ПАТ «ВТБ Банк» посилається на те, що він не має можливості прийняти участь у розгляді даної справи, яке відбудеться 24.03.2015р..

Враховуючи вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що лише факт подання представником ПАТ «ВТБ Банк» клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відкласти розгляд справи, оскільки клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з огляду на приписи частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин щодо неможливості прибуття в судове засідання.

23.03.2015р. до Одеського апеляційного господарського суду від голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення апеляційної скарги ДВС України без розгляду. Обґрунтовуючи дане клопотання, заявник зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів від 21 січня 2015 року №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» ліквідовано Державну виконавчу службу та утворено комісію з ліквідації.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що вона підписана представником ДВС України - Шевченко Д.В., однак зазначена особа не є повноважним представником ліквідаційної комісії ДВС України.

Судова колегія розглянувши дане клопотання, відхиляє його з огляду на наступне.

Згідно наданої до суду апеляційної інстанції копії постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015р. №17, вбачається, що ліквідовано Державну виконавчу службу, із покладенням на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Пунктом 2 даної постанови зазначено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

Згідно положень частини 2 статті 104 Цивільного Кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія зазначає, що відповідні дані, що такий запис внесено в єдиний державний реєстр щодо ДВС України в матеріалах справи відсутні, а тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника ДВС України, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що ухвалу господарського суду Одеської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Як з'ясовано місцевим господарським судом, Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 06.01.2011 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 23638991 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області у справі № 15-23/9-10-54 від 22.12.2010 р. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим ОСОБА_7 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.06.2008 р. за реєстровим номером 4803, а саме: комплекс будівель та споруд бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 6013578, заставна вартість - 1368825,00 грн.; базу відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, база відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2" (курортний район „Центральний"), реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 6012303, заставна вартість - 39069103,00 грн.; земельну ділянку, загальною площею 0,4451га, яка знаходиться в АДРЕСА_2, кадастровий номер: 5110300000:02:028:0047, цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування бази відпочинку „ІНФОРМАЦІЯ_2", заставна вартість - 7382132,00 грн., що належать на праві власності ТОВ „Вадіта", шляхом продажу на публічних торгах з метою задоволення вимог Банку за кредитним договором № 13.83-41/08СК від 09.06.2008 р. в сумі 72748875,78 грн., що еквівалентно 9178626,50 дол. США, з яких 6750000 дол. США - сума кредиту, яка підлягає поверненню за кредитним договором, 1741397,92 дол. США - сума процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору, 255 281,41 дол. США - сума інфляційних нарахувань, що еквівалентно 2023334,94 грн., 431947,17 дол. США - сума пені, що еквівалентно 3423570,07 грн.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.08.2014 р. виконавче провадження № 23638991 було поновлено з підстав припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Вадіта".

08 вересня 2014 року, загальними зборами засновників ТОВ „Вадіта" було прийнято рішення про припинення діяльності ТОВ „Вадіта" як юридичної особи.

Відповідний запис про рішення засновників товариства щодо припинення юридичної особи було внесено 12.09.2014 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить витяг з вказаного реєстру за № 19284230 (а.с. 146-150 т. 3).

Також, за ствердженнями скаржника, відомості про перебування ТОВ „Вадіта" у процесі припинення за рішенням засновників розміщено 18 вересня 2014 року в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації у „Бюлетені державної реєстрації".

У зв'язку з ліквідацією ТОВ „Вадіта" було направлено державному виконавцю заяву-вимогу від 14.10.2014 р. про направлення виконавчих документів до ліквідаційної комісії (а.с. 168-169 т. 3), в якій заявник просив терміново направити до ліквідаційної комісії Товариства оригінал наказу від 22.12.2010 р. у справі № 15-23/9-10-54 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначену заяву було отримано Відділом примусового виконання рішень 17.10.2014 р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 170 т. 3).

Вказуючи на неправомірну бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України, що полягає у непередачі виконавчого документа ліквідаційній комісії ТОВ „Вадіта" та незакінченні виконавчого провадження, скаржник звернувся до суду з поданою скаргою

Згідно ч. 2, 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно абз. 3 п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (із змін. і доповн.), якщо ж обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено законом, але строк її вчинення не зазначений, то бездіяльність даного органу може бути оскаржена в будь-який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває в часі.

Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Приписами статті 89 Господарського Кодексу України визначено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Частиною 1 статті 59 Господарського кодексу України передбачено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Статтею 94 Господарського кодексу України визначено, що припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу. Ліквідація господарського товариства провадиться ліквідаційною комісією, призначеною його вищим органом, а у разі припинення товариства за рішенням суду - ліквідаційною комісією, сформованою відповідно до рішення суду. З дня утворення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами господарського товариства. Ліквідаційна комісія у триденний строк з моменту її утворення публікує інформацію про ліквідацію господарського товариства і здійснює інші дії відповідно до вимог статей 58-61 цього Кодексу та інших законів. Ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням власника (власників), в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому статтями 111, 112 Цивільного кодексу України і статтями 60, 61 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, стосовно того, що передача виконавчого документу ліквідаційній комісії з моменту прийняття рішення про відкриття ліквідаційної процедури забезпечує дотримання прав та інтересів кредиторів - стягувачів по виконавчому провадженню та відповідає меті проведення ліквідаційної процедури та створенню реєстру кредиторів.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами.

Тобто у випадку ліквідації підприємства за ініціативою власника, подальше виконання рішення суду здійснюватиметься шляхом внесення вимог стягувача до реєстру кредиторів та визначення черговості задоволення заявлених вимог.

Разом з тим судова колегія вважає, що у випадку ліквідації юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, що має місце під час ліквідації ТОВ „Вадіта", держвиконавець з початку відправляє виконавчі документи відповідно до вимог частини 2 статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" ліквідаційній комісії і лише після отримання нею документів на підставі пункту 3 ч. 1 ст. 49 даного Закону закінчує виконавче провадження. В цьому випадку виконавчі документи не направляються відповідно до частини 2 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" до суду або іншого органу, адже вони до закінчення виконавчого провадження, відповідно до ч. 2, 3 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження", повинні знаходитись в ліквідаційній комісії підприємства, яка згідно зі статтями 60, 61 Господарського кодексу України, статтями 104, 105, 110, 111, 112 Цивільного кодексу України повинна здійснювати ліквідацію суб'єкта господарювання.

Судова колегія не приймає до уваги доводи ДВС України про те, що виконавчі дії повинні здійснюватися до настання обставини, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження", а саме ліквідації юридичної особи - до дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується відповідно до закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Господарського кодексу України, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання. який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Тобто, у разі якщо майновий та фінансовий стан боржника не дозволятиме останньому самостійно ліквідувати борг перед своїми кредиторами, у такому випадку погашення заборгованості має відбуватися не інакше, як через процедуру ліквідації відповідно до норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 11 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (із змінами та доповненнями в редакції, чинній з 18.01.2013 р.) встановлено, що господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.

Отже, у разі якщо б було порушено господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника за заявою будь-якого кредитора в порідку, встановленому діючим законодавством, закінчення виконавчого провадження можливе лише у випадку передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", тобто після визнання боржника банкрутом.

Застосування чинного законодавства у випадках ліквідації на стадії виконавчого провадження юридичних осіб-боржників щодо порядку надсилання ліквідаційним комісіям виконавчих документів підтримується Вищим господарським судом України (постанова від 31.01.2012 року у справі № 2-777/08, від 03.06.2013 р. у справі № 5023/1509/2012), згідно з якою направлення виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у відповідності до вимог статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" можливе у разі ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що бездіяльність органу державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду у даній справі (непередача виконавчого документу на виконання до ліквідаційної комісії) є неправомірною, а тому вимоги скаржника в цій частині є обґрунтованими.

Щодо вимог скаржника про зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України направити до ліквідаційної комісії ТОВ „Вадіта" наказ суду від 22.12.2010 р. у даній справі та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 23638991 судова колегія зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. У той же час відповідно до положень статті 121-2 ГПК представляти в судах державну виконавчу службу мають органи, зазначені у статті 3 названого Закону.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги встановлення судом обставин неправомірного ненаправлення держвиконавцем наказу суду у даній справі ліквідаційній комісії, судова колегія вважає за можливе зобов'язати орган ДВС направити до ліквідаційної комісії вказаний наказ у виконавчому провадженні № 23638991. При цьому вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 23638991 не можуть бути задоволені, оскільки відповідний обов'язок покладено на орган ДВС згідно із Законом України „Про виконавче провадження" та має бути здійснено відповідно до встановленого цим Законом порядку закінчення виконавчого провадження у разі ліквідації боржника - юридичної особи.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-106; 121-2

ГПК України суд, -

Постановив:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 09.02.2015р. по справі № 15-23/9-10-54 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 25.03.2015р.

Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.

Суддя Лисенко В.А.

Суддя Ярош А.І.