Рішення № 43267836, 23.03.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2015 р. Справа № 923/250/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні, м. Херсон

до Управління освіти Херсонської міської ради, м. Херсон

про стягнення 917 грн. 77 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Глущенко А.П., представник за довіреністю № 36/10 від 05.01.2015 р.;

від відповідача - Бескоровайний В.О., представник за довіреністю № 314/01-40 від 03.03.2015 р., Баран О.М., представник за довіреністю № 313/01-40 від 03.03.2015 р.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Управління освіти Херсонської міської ради (відповідач) про стягнення завданої шкоди у розмірі 917 грн. 77 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12 Господарського процесуального кодексу України, ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою суду від 18.02.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.03.2015 р. Ухвалами суду від 04.03.2015 р. та від 16.03.2015 р. розгляд справи відкладався.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов та письмових запереченнях на додаткові пояснення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 № 25-2 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 "Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за №1000/9599 (далі - Постанова № 7-6), та постанови правління Пенсійного фонду України від 05 листопада 2009 року № 26-1 "Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за № 1136/17152 (далі - Постанова №26-1).

Відповідно до положень, Постанови № 7-6 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком повинен був подати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Водночас, якщо застрахована особа зверталась за призначенням (перерахунком) пенсії протягом поточного року (до терміну подання річної звітності) для додаткового обліку даних про застраховану особу за період, що минув після останнього звіту, в комплекті документів, необхідних для призначення пенсії, страхувальник повинен був надати територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації усі відсутні у СПОВ відомості про застраховану особу-заявника за період роботи у страхувальника до дати формування заяви на призначення пенсії.

У разі виявлення недостовірних відомостей, які подані та/або накопичені в електронних базах даних персоніфікованого обліку, страхувальник подає до відповідного територіального органу Пенсійного фонду необхідні коригуючі або скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних звітів про застраховану особу.

На підставі поданого документа з позначкою "коригуюча" у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості, що подані страхувальником у документі з позначкою "коригуюча".

На підставі поданого документа з позначкою "скасовуюча" недостовірні відомості облікової картки вилучаються із переліку актуальних для використання, але залишаються у електронному архіві для збереження історії звітування. Скасування відомостей здійснюється, якщо некоректними виявились такі ключові реквізити первинного звіту, як код страхувальника, звітний рік, номер облікової картки застрахованої особи, код категорії застрахованої особи, код підстави для спеціального стажу.

На обліку в управлінні Пенсійного фонду в місті Херсоні перебуває Тіщенко С.М. (далі - Пенсіонер) та отримує пенсію за віком з 03.01.2003.

При призначенні пенсії Пенсіонеру підприємством 24.02.2003 до Фонду надано індивідуальні відомості про застраховану особу за період 01.01.2003 по 28.02.2003 рр.

Відповідно до чинного законодавства підприємством 09.03.2004 подано індивідуальні дані за 2003 рік з позначкою "Початкова" за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 рр.

При перерахунку пенсії за заявою пенсіонера від 17.03.2010 р. відповідно до ст. 42 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" було враховано заробітну плату за період з 01.03.2001 по 31.07.2007 за даними, що містилися в Центральному сховищі бази даних персоніфікованого обліку відомостей ПФУ.

Всі дані про заробітну плату застрахованих осіб, поданих страхувальниками зберігаються у Центральному сховищі ПФУ. За умови співпадання основних реквізитів індивідуальних відомостей на застраховану особу у системі персоніфікованого обліку відбувається технологічна заміна попередньо накопичених відомостей в обліковій картці особи на актуальні відомості. Така заміна відбувається тільки на центральному рівні. У випадку, коли основні реквізити індивідуальних відомостей на застраховану особу не співпадають, у Центральному сховищі ПФУ залишаються актуальними обидва документи, що призводить до недостовірного відображення розміру заробітної плати застрахованої особи, а саме задвоєнню заробітної плати за період співпадання по обох звітах з позначками "Призначення пенсії" та "Початкового".

У вересні 2014 року управлінням ПФУ за заявою страхувальника проведено позапланову перевірку на підприємстві щодо правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) на застраховану особу по даному пенсіонеру. При перевірці правильності формування відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованої особи, встановлено, що було двічі подано Індивідуальні відомості про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2003 рік по Тищенко С.М. (реєстраційний номер облікової картки платника податків 1753402186), а саме:

- платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Призначення пенсії " з кодом типу ставки 1 за період з 01.01.2003 по 28.02.2003 на загальну суму 918,59 грн;

- платником подано Індивідуальну відомість по працівнику з типом форми "Початкова" з кодом типу ставки 1 за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 на загальну суму 6540,63 грн., ;

В свою чергу, страхувальником в Індивідуальних відомостях про застраховану особу з типом форми "Призначення пенсії" зазначено, що дані про спецстаж відсутні, а у відомості з типом форми "Початкова" заповнено відомості про спецстаж, що й призвело до задвоєння сум заробітної плати за даний період

Лише після перевірки, 09.09.2014 р. підприємством було надано Індивідуальну відомість про застраховану особу з типом форми "Скасовуюча" для правильного відкоригування даних.

У зв'язку з цим, встановлено факт переплати пенсії в сумі 917 грн. 77 коп. за період з 01.06.2010 по 31.07.2014 рр. Таким чином, дана переплата виникла у зв'язку з тим, що при перерахунку пенсії та в подальшому при автоматичних перерахунках пенсії, які проводилися відповідно до Законів України про Держбюджет на відповідний рік автоматично було враховано подвійні суми заробітної плати при розрахунку розміру пенсії даному Пенсіонеру.

Відповідно до ч.1 ст.101 Закону України "Про пенсійне забезпечення» підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу не достовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, завдяки діям відповідача внаслідок подання некоректної звітності до управління ПФУ та несвоєчасного її коригування, без достатньої правової підстави пенсійні кошти отримала Тіщенко С.М. в сумі 917 грн. 77 коп., чим завдано матеріальну шкоду державі в особі Пенсійного фонду України.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 917 грн. 77 коп. завданої шкоди.

Заперечення відповідача проти позовних вимог спростовуються вищенаведеним.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Комунарів, 15, ідентифікаційний номер 02146713) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Херсоні (73027, м. Херсон, вул. Комкова 76-а, код ЄДРПОУ 37960171) - 917 грн. 77 коп. завданої шкоди.

3.Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (73000, м. Херсон, вул. Комунарів, 15, ідентифікаційний номер 02146713) на користь держави в доход Державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код ЄДРПОУ 37959779, одержувач УДКСУ у місті Херсоні, призначення платежу: судовий збір код 03500045, - 1827 грн. судового збору. Стягувач: ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області (73008, м. Херсон, вул. І.Кулика, 143-а, код ЄДРПОУ 38697233).

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова