Постанова № 43266926, 12.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/7302/14

12 березня 2015 року 15год. 38хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шахунов В.П., Мудрян П.О.

відповідача: представник Язева Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське шахтопрохідницьке управління" до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014р. № №0000992200, 0001012200, та від 11.08.2014р. №№0001032200/9415, 0001042200/9416 -, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропільське шахтопрохідницьке управління" (далі по тексту постанови - позивач, ТОВ "Добропільське шахтопрохідницьке управління") - звернувся до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту постанови - відповідач, Добропільська ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.07.2014 № 0000992200, від 21.07.2014 № 0001012200, від 11.08.2014 № 0001032200/9415, від 11.08.2014 № 0001042200/9416.

Позовні вимоги обґрунтовані з покликанням на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що ТОВ "Добропільське шахтопрохідницьке управління" придбавало запасні частини в межах здійснення господарської діяльності, перевезення здійснювалося працівниками позивача, оскільки товар не був габаритним, а відтак позивачем правомірно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит. Розрахунки за придбані товари проведено. Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Позов просять задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що співпадають з позицією, викладеною в запереченнях, а зокрема пояснив, що оскільки позивачем до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт передачі ТОВ "Євроспецснаб", постачання та отримання позивачем запасних частин у липні-серпні 2013 року, а відтак, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити. При цьому суд виходив з такого.

Позивач - ТОВ "Добропільське шахтопрохідницьке управління" зареєстроване як юридична особа (а.с.13-15 том 1), є платником податку на додану вартість (а.с.12 том 1). Основним видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення.

В період з 20.05.2014 по 26.06.2014 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Добропільське шахтопрохідницьке управління" (податковий номер 36209829) з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Євроспецснаб" за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 та з 01.09.2013 по 31.12.2013, результати якої оформлено актом перевірки від 04.07.2014 № 353/22-1/36209829 (а.с.18-27 том 1).

Перевіркою встановлено, що в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) п. 2ст. 3 Закону України № 996-XIV, позивачем завищено суму податкового кредиту на додану вартість за період травень-червень, вересень-грудень 2013 року на суму 10326 грн.;

в порушення норм п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 51633 грн. та заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 9810,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014 року № 0000992200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12908,00 грн., з яких: 10326,00 грн. - за основним платежем, 2582,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001012200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 12263,00 грн., з яких: 9810,00 грн. - за основним платежем, 2453,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.51-54 том 1).

В період з 16.07.2014 по 18.07.2014 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Добропільське шахтопрохідницьке управління" (податковий номер 36209829) з питання повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Євроспецснаб" за період з 01.07.2013 по 31.08.2013, результати якої оформлено актом перевірки від 24.07.2014 № 384/22-0/36209829 (а.с.32-45 том 1).

Перевіркою встановлено, що в порушення норм п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України № 996-XIV, позивачем завищено суму податкового кредиту на додану вартість за період липень-серпень 2013 року на суму 3002,40 грн.;

в порушення норм п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 15012,00 грн. та заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 2852,28 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.08.2014 року № 0001042200/9416, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4503,00 грн., з яких: 3002,00 грн. - за основним платежем, 1501,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001032200/9415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4278,00 грн., з яких: 2852,00 грн. - за основним платежем, 1426,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.58-61 том 1).

Підставою для висновку про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та завищення податкового кредиту слугувало те, що позивач здійснював господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Євроспецснаб", які відповідач вважає такими, що не відбулися у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, а відтак, операції не мали реального товарного характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено розумних економічних або інших причин (ділової мети).

Даючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає таке.

Відповідно до п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України (тут і надалі - в редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8. статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Визначальним фактором для віднесення витрат до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Даючи оцінку господарським операціям позивача з ТОВ "Євроспецснаб" суд вважає за необхідне зазначити таке.

Між позивачем та ТОВ "Євроспецснаб" укладено договір поставки № 1 від 28.01.2013 (а.с.63 том 1).

За умовами вказаного договору ТОВ "Євроспецснаб" (постачальник) зобов'язується поставити продукцію відповідно до попередніх заявок отримувача (позивача в даній справі).

Протягом травня-грудня 2013 року позивач придбавав у ТОВ "Євроспецснаб" запасні частини, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, рахунків - фактур, витратних накладних (а.с.64-87 том 1).

Розрахунки між сторонами проведені в безготівковій формі (а.с.88-103 том 1).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, запасні частини отримувалися працівниками позивача у ТОВ "Євроспецснаб" згідно виданих довіреностей. Зважаючи, що придбані запасні частини невеликого розміру, перевезення здійснювалося безпосередньо працівниками, які отримали запасні частини.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії журналів обліку виданих довіреностей за період травень-грудень 2013 року, з яких вбачається, що позивачем видавалися довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Євроспецснаб" (а.с.43-50 том 1).

Суми ПДВ по господарських операціях позивач з ТОВ "Євроспецснаб" включено до податкового кредиту відповідних періодів, витрати на придбання запасних частин включено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач придбавав у ТОВ "Євроспецснаб" товари для використання в своїй господарській діяльності, а зокрема, для виконання ремонтно-налагоджувальних робіт для ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" (а.с.104-278 том 1, а.с.51-195 том 2).

Суд зазначає, що первинні документи позивача оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Відповідачем не заперечується, що ТОВ "Євроспецснаб" на момент здійснення господарської операції був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Доказів в підтвердження визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

А відтак, господарські операції позивача з ТОВ "Євроспецснаб" підтверджені відповідними первинними документами.

Щодо покликань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд зазначає наступне.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару. Крім того, суд враховує пояснення позивача про те, що придбані товарно-матеріальні цінності є малогабаритними і перевезення здійснювалися безпосередньо працівником, який отримував такі товарно-матеріальні цінності.

Щодо покликань відповідача на довідку Єнакієвської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 31.03.2014 № 24/05-11-22-02/37251735 щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "Євроспецснаб", суд зазначає таке.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права формування податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту сум витрат та ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

У справі "БУЛВЕС А.Д. проти Болгарії" (заява №399/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з сум ПДВ та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, витрат по господарських операціях з контрагентом ТОВ "Євроспецснаб", суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи.

З врахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014 № 0000992200, від 21.07.2014 № 0001012200, від 11.08.2014 № 0001032200/9415, від 11.08.2014 № 0001042200/9416 винесені без належних на те підстав, оскільки господарські операції позивача з названим контрагентом мали реальний характер. Податковий кредит та витрати пов'язані з господарською діяльністю позивача, що підтверджується належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського і податкового обліку. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку носить індивідуальний характер та не може бути перекладена на іншого платника податку.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.07.2014р. № 0000992200, №0001012200 та від 11.08.2014р. №0001032200/9415, №0001042200/9416.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропільське шахтопрохідницьке управління" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька