Ухвала суду № 43266307, 18.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 р. Справа № 821/75/15-а

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держземагенства у Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Херсонської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства у Херсонській області про:

- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення позивачу у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області.;

- зобов'язання ГУ Держземагенства у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року позов задоволений частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держземагенства у Херсонській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Зобов'язано Головне управління Держземагенства у Херсонській повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06.11.2014 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головного управління Держземагенства у Херсонської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства Українивважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що 06 листопада 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держземагенства у Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,0 га на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району.

Згідно відповіді Головного управління Держземагенства у Херсонській області від 11 грудня 2014 р. №19-21-0.102-2436/15-14-СГ, повідомлено, що на підставі ст. ст. 134 та 136 Земельного кодексу України та на виконання доручення віце-прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана від 08.10.2014 р. № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України від 14 жовтня 2014 року Наказом головного управління опрацьовано та затверджено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути сформовані як окремі лоти для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

До зазначеного переліку увійшла також земельна ділянка щодо якої подано клопотання. Враховуюче викладене, головне управління відмовило у задоволенні заяви ОСОБА_2

Запропоновано ОСОБА_2 прийняти участь у земельних торгах щодо продажу права оренди на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи позивачу в наданні права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, відповідач перешкоджає позивачу у реалізації законодавчо наданого йому права та дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у задоволенні заяви про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства .

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадянам для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення (п. "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЗК України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Ст. 116 ЗК України, зокрема ч. 1 передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (ст. 121 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або надати мотивовану відмову у його наданні, чого зроблено не було.

Крім того, ст. 118 ЗК України встановлено вимоги до заяви, яку подають громадяни з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та виключний перелік документів, які додаються до такої заяви.

До доводів апелянта з посиланням на ст. 136 ЗК України за якою земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися до завершення торгів, колегія суддів, як і суд першої інстанції відноситься критично, оскільки не узгоджуються із з'ясованими та встановленими обставинами справи.

Так, ч. 1 ст. 134 КАС України визначено земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого селянського господарства (абз. 16 ч. 2 ст. 134 ЗК України).

Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу ( ч. 2 ст. 135 ЗК України).

Таким чином, ЗК України встановлено винятки, коли продаж земельної ділянки проводитися не на аукціоні, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, а ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, а ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка включена до переліку земельних ділянок права, на які виставляються на земельні торги у формі аукціону.

Долучені ж до матеріалів справи у суді першої інстанції наказ ГУ Держземагенства у Херсонській області від 23.10.2014 року №21-81/19-14 «Про затвердження Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону», не дає підстав для визначення, що саме спірна земельна ділянка включена до вказаного у переліку, який взагалі не доданий, а тому не спростовують доводи позовних вимог.

Основним доводом в обґрунтування відмови є те, що спірна земельна ділянка включена Управлінням до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги, затвердженого наказом від 23.10.2014 р. № 21-81/19-14.

Проте, даний довід колегією суддів відхиляється, оскільки судом першої інстанції правильно прийнято до уваги те, що рішення про затвердження вказаного вище Переліку відповідачем прийнято 23.10.2014 р., у той час, як право користування земельною ділянкою припинено ОСОБА_4 04.11.2014 р., що підтверджується витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, земельна ділянка площею 1,0 га, яку позивач має намір отримати у власність, до 04.11.2014 р. належала на праві користування чоловіку позивача - ОСОБА_4.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Отже, вірно з'ясовано судом першої інстанції те, що з метою одержання саме безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернулася до відповідача з відповідною заявою, до якої додано передбачені ЗК України документи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог земельного законодавства, які регулюють порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо протиправності дій Головного управління Держземагенства у Херсонській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Разом з тим, апелянт при подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції не сплатив судовий збір у повному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подачу апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції апелянт повинен сплатити судовий збір у розмірі 36,54 грн. на рахунок № 31212206781008, отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Отже, виходячи із відсоткової ставки, встановленої Законом України "Про судовий збір", розмір судового збору, що має бути сплачений особою, яка подає апеляційну скаргу в межах даної справи, складає 36,54 грн.

Відтак, з апелянта підлягає стягненню судовий збір у розмірі 36,54 грн.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства у Херсонської області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2015 року без змін.

Стягнути з Головного управління Держземагенства у Херсонської області несплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 36,54 грн. на користь державного бюджету України на рахунок № 31212206781008, отримувач: ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, Код ЄДРПОУ суду 34380461.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції..

Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко