Постанова № 43266221, 19.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19743/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0051091701 від 27 листопада 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 430 грн. 93 коп.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.10.2014 р. по 05.10.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Дарницькому районі») проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 р. по 31.08.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 8592/26-51-17-01/НОМЕР_2 від 11.11.2014р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 р. на суму 5 180 грн. 90 коп. та за серпень 2014 р. на суму 5 563 грн. 85 коп., що призвело до заниження позитивної різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 10 744 грн. 75 коп.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

У липні 2014 р. та серпні 2014 р. ФОП ОСОБА_3 включив до складу податкового кредиту 10 744 грн. 75 коп. на підставі податкових накладних виданих ТОВ «Анріон».

Разом з тим, згідно акту ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 1931/7/26-56-22-01-11 від 22.09.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Анріон» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про угоди, укладені позивачем з ТОВ «Анріон», не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ Дарницькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0051091701 від 27 листопада 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 13 430 грн. 93 коп., у тому числі 10 744 грн. 75 коп. за основним платежем та 2 686 грн. 18 коп. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів № 348 від 04.07.2014 р., № 373 від 09.07.2014 р., № 456 від 01.08.2014 р., № 508 від 15.08.2014 р.; рахунків-фактур № 348 від 04.07.2014 р., № 373 від 09.07.2014 р., № 456 від 01.08.2014 р., № 508 від 15.08.2014 р.; видаткових накладних № 294 від 09.07.2014 р., № 293 від 04.07.2014 р., № 390 від 01.08.2014 р., № 391 від 15.08.2014 р.; податкових накладних № 137 від 04.07.2014 р., № 138 від 09.07.2014 р., № 98 від 01.08.2014 р., № 99 від 15.08.2014 р.; банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТОВ «Анріон».

На думку колегії суддів, відмовляючи у задоволенні позову, окружний адміністративний суд необґрунтовано послався на те, що за платіжним дорученням від 06.08.2014 р. ФОП ОСОБА_2 здійснив оплату рахунку № 578, однак самого рахунку позивачем не надано.

Певні недоліки первинних документів, зокрема, неточність у призначенні платежу розрахункового документу, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності та для позбавлення його права на відображення у податковому обліку податкового кредиту.

Помилковим є посилання ДПІ у Дарницькому районі на те, що згідно акту контролюючого органу «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Анріон» здійснювало безтоварні операції з придбання товарів.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ТОВ «Анріон» та ТОВ «Дайджест Трейд», ТОВ «Гранд Крістал») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Анріон».

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0051091701 від 27 листопада 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 24 березня 2015 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.