Постанова № 43265769, 25.03.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2015 року Справа № 904/9316/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Крутовських В.І.,

секретар судового засідання Валяр М.Г.

За участю представників сторін:

від позивача представник у судове засідання не з'явився;

від відповідача:Яковенко О.В., представник, довіреність № 27 від 01.12.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю « Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року у справі № 904/9316/14

за позовом Приватного підприємства «Євросервісплюс», м. Луцьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю « Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів», м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 777 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року (суддя Васильєв О.Ю.) позовні вимоги Приватного підприємства «Євросервісплюс» - задоволені.

Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» на користь позивача - Приватного підприємства "Євросервісплюс" 24 777 грн. заборгованості за договором та 1 827 грн. - витрат на сплату судового збору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю « Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи та не вірно застосував норми матеріального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував фінансово-економічну ситуацію в Україні, відсутність грошових коштів на рахунку відповідача, що унеможливлює виконання договору. Крім того, суд першої інстанції не дослідив договір, та не застосував положення ст.638 ЦК України.

Всі ці обставини, на думку відповідача, є підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2015 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 25 березня 2015 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові, а представник позивача в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розглядові справи на підставі наявних матеріалів..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.01.14р. між ПП "Євросервісплюс" ( виконавець) та ТОВ "Маестро А.Г. "Фабрика столярних виробів" ( замовник) укладено договір поставки №230114/2, за умовами якого Виконавець зобов'язався передати, а Замовник оплатити та прийняти в повне господарювання продукцію згідно документації, яка оформлена у відповідному порядку

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю « Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів» із позовом про стягнення 24 777 грн., позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 230114/2 в частині оплати за поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідач поставлену на його адресу продукцію за договором поставки № 230114/2 у встановлений договором строк не оплатив (сплачено лише - 11 034 грн. 60 коп.), у зв'язку з чим заборгованість в розмірі 24 777 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст.712 ЦК України ).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період березень-травень 2015 року поставив відповідачу товар на загальну суму 35 811 грн. 60 коп., що підтверджується відповідними накладними ( а.с. 8-12).

У відповідності із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.(ст.525 ЦК України).

В п.6.3. договору сторони погодили, що оплата за партію продукції , яка підлягає поставці відповідно до прийнятого постачальником до виконання замовлення покупця, здійснюється наступним чином: 100% вартості партії продукції сплачується покупцем протягом 30 календарних днів з дати отримання покупцем відповідної партії продукції.

Проте, у порушення умов договору, відповідач поставлену на його адресу продукцію у встановлений договором строк оплатив частково у сумі 11 034 грн. 60 коп., у зв'язку з чим господарський суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача заборгованість в розмірі 24 777, 00рн.

Доводи апелянта про не врахування судом першої інстанції фінансово-економічної кризи в України є безпідставними з огляду на те, що сторони є рівними в умовах цієї кризи, яка не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконане грошове зобов'язання.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на порушення судом норм матеріального права, зокрема, вимог ст. 638 ЦК України, оскільки апелянт не довів, яким чином, норми означеної статті впливають на його обов'язок виконати зобов'язання за укладеним договором.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції повно всебічно і об'єктивно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маестро А.Г. «Фабрика столярних виробів», м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2015 року у справі № 904/9316/14 - залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя В.І.Крутовських

(повний текст постанови складено 26.03.2015 року)