Постанова № 43265768, 23.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа№ 925/194/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Федорчука Р.В.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 23.03.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Строммаш» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015

у справі №925/194/15 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Строммаш»

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн-Магніт»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор плюс»

3) публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»

4) публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

5) товариства з обмеженою відповідальністю «Нікос»

про визнання кредитного договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 порушено провадження у справі №925/194/15 та відмовлено ТОВ «Завод «Строммаш» у застосуванні заходів забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ТОВ «Завод «Строммаш» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 в частині відмови позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити заяву ТОВ «Завод «Строммаш» про забезпечення позову.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції прийнято із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою від 25.02.2015 Київським апеляційним господарським судом поновлено ТОВ «Завод «Строммаш» строк на подання апеляційної скарги, прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №925/194/15 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник позивача брав участь у судових засіданнях та надавав свої пояснення, підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 в частині відмови ТОВ «Завод «Строммаш» в задоволенні заяви про забезпечення позову та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову.

Представники відповідачів-1,-3 брали участь у судовому засіданні 23.03.2015, в якому надавали свої пояснення та просили апеляційну скаргу ТОВ «Завод «Строммаш» залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 - без змін.

Представник відповідача-4 брав участь у судових засіданнях, в яких надавав свої пояснення, заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити ТОВ «Завод «Строммаш» у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 залишити без змін

В судові засідання апеляційної інстанції відповідачі-2,-5 повноважних представників не направили, своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, не скористалися. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка учасників судового процесу без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів-2,-5.

Щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Судочинство в Україні ґрунтується на основних засадах, визначених частиною третьою статті 129 Конституції України, зокрема рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункти 2, 4, 8). Щодо господарського судочинства зазначені засади своє втілення і розвиток дістали у розділах I, XII та XII-1 Господарського процесуального кодексу. Принципи рівності перед законом і судом та змагальності визначені у статтях 42, 43 розділу I «Загальні положення» Кодексу, є загальними і застосовуються у всіх інстанціях господарського судочинства. Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, закріплений у розділах XII, XII-1 Кодексу, якими врегульовано процедуру перегляду рішень господарських судів в апеляційному та касаційному порядку. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях від 27.01.2010 № 3-рп/2010 та від 02.11.2011 № 13-рп/2011, положення пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом.

У ч. 1 ст. 106 ГПК закріплено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду, зокрема, ухвали про забезпечення позову, скасування забезпечення позову. За правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012 зміст ст. 106 зазначеного Кодексу не містить заборони стосовно апеляційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Таким чином, відсутність у ч. 1 ст. 106 Кодексу норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову сама по собі не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на таку ухвалу. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, ухвала про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову підлягає оскарженню в апеляційному порядку на загальних підставах.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2015 року ТОВ «Завод «Строммаш» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ «Сатурн-Магніт», ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», ПАТ «Аграрний комерційний банк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «Нікос» про визнання недійсним кредитного договору №010/Р1-01-05-1-0/005-13 від 28.02.2013 укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Завод «Строммаш» з дати його укладення - 28.02.2013.

04.02.2015 разом із позовною заявою до господарського суду Черкаської області надійшла заява ТОВ «Завод «Строммаш» про забезпечення позову, в якій з метою забезпечення позову позивач просить суд:

- заборонити ТОВ «Сатурн-Магніт» та іншим особам вчиняти дії, направлені на відчуження майна, а саме: адміністративно-побутовий комплекс, літера Б-3, площею 5 451,6 кв.м; службове приміщення, літера В; пилорама, літера Г; центральна прохідна, літера Ж-3, площею 929,9 кв. м; господарчий корпус теплиці з підвалом, літера 3-2, з, загальною площею 253,2 кв. м; теплиця, літера 31; їдальня з підвалом, літера № за планом земельної ділянки И-2, и1 ,и2, загальною площею 2 175,9 кв. м; головний корпус, літера К, к1 , к2 , загальною площею 34 996,9 кв. м; допоміжний корпус №1 з підвалом, літера Л-І, л, загальною площею 2 357,6 кв. м; допоміжний корпус №2, літера М-2, загальною площею 601,3 кв. м; гараж, літера Н,М, л1; градирня, літера Н1; ПММ, літера О; склади, літера П, Т, Т 1, Р, Ф; киснева станція , літера С; навіс, літера У; пожежна станція, літера Ф1; прохідна, літера Ж; охоронний пункт, літера Z; газорозподільний пункт, літера S; огорожа, літера 1-2; залізнична колія, літера 3; замощення, літера І; очисна споруда, літера 4; очисна споруда, літера 5; автовагова, літера Ю, ю1; розподільчий пункт, літера Я; перехід, літера И3; склади, літера Ц,Ш,Ш 1; склад, літера Щ, щ 1;станція нейтралізації, літера Ч, ч1. Літери вищеназваних об'єктів нерухомого майна визначені відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1276070 від 15.03.2013. Вищеназване майно знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8;

- утриматись Державній реєстраційній службі України в особі структурних підрозділів, в тому числі - Реєстраційній службі Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, її посадовим особам і державним реєстраторам, а також державним і приватним нотаріусам як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, від проведення державної реєстрації прав, зокрема права власності, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь - які записи (в тому числі скасувати існуючі записи та вносити до них зміни), щодо вищезазначеного нерухомого майна.

В обґрунтування зазначеної заяви, позивач зазначає, що відповідно до п. 4.1. кредитного договору №010/Р1-01-05-1-0/005-13 від 28.02.2013 виконання зобов'язань ТОВ «Завод «Строммаш» забезпечується іпотекою нерухомого майна, нежитлових будівель та споруд, що належать ТОВ «Завод «Строммаш» у відповідності до договору іпотеки №010/05-02/033-08 від 07.05.2008, укладеного між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Завод «Строммаш». Тому, у разі невжиття заходів по забезпеченню позову, право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки №010/05-02/033-08 від 07.05.2008 може перейти до ТОВ «Сатурн-Магніт» і позивач, як іпотекодавець, буде позбавлений предмета іпотеки.

При прийнятті оскаржуваної ухвали суду, місцевий господарський суд дійшов висновку, що викладені позивачем у заяві заходи забезпечення позову не мають ніякого зв'язку з предметом спору у даній справі та запропоновані заходи забезпечення позову ніяким чином не забезпечуватимуть фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 №16 особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 вказаної Постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є визнання кредитного договору недійсним, а предметом заяви про забезпечення позову - вжиття заходів шляхом заборони вчиняти будь-які дії відносно майна, що знаходиться в іпотеці за договором іпотеки №010/05-02/033-08 від 07.05.2008, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Завод «Строммаш».

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Предметом спору у справі №925/194/15 є визнання кредитного договору недійсним, а заява про забезпечення позову стосується заборони вчиняти дії, пов'язані з відчуженням майна та його реєстрацією.

Тобто, викладені позивачем у заяві заходи забезпечення позову не пов'язані з предметом спору у даній справі, тому незастосування заходів забезпечення позову ніяким чином не утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 у справі №2-11/2258-2010.

Отже, з огляду на вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови ТОВ «Завод «Строммаш» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Стосовно посилань скаржника на те, що господарський суд Черкаської області неправомірно вирішив питання про відмову у вжитті заходів по забезпеченню позову до вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст. 86 цього Кодексу.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду, а саме вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду має, зокрема, містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство та висновки з розглянутих питань.

В мотивувальній частині ухвали господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 про порушення провадження у справі першочергово було розглянуто питання про прийняття позовної заяви, а потім розглянуто заяву щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Зазначення в резолютивній частині ухвали суду спочатку про відмову у застосуванні заходів забезпечення позову, не свідчить про незаконність даної ухвали і ніяким чином не впливає на прийняття рішення щодо відмови у застосуванні заходів забезпечення позову.

Крім того, нормами чинного ГПК України не передбачено заборони щодо вирішення в ухвалі про порушення провадження питання про розгляд заяви про забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Завод «Строммаш» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Строммаш» на ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 06.02.2015 у справі №925/194/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/194/15 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Р.В. Федорчук

О.І. Лобань