Ухвала суду № 43265630, 12.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 р. Справа № 108382/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в справі за позовом приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області від 18 листопада 2011 року № 0001792350, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток (за основним платежем - 42330,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 10583,00 грн.) та № 0001892350, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість (за основним платежем - 33864,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 8466,00 грн.).

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що факт придбання товарів підтверджується документами про оплату, накладними та іншими документами, які були пред'явлені до перевірки. Крім того, позивач вважає, що порушення вимог податкового законодавства його контрагентами не можуть створювати наслідків для нього, а результати перевірок його контрагентів не можуть бути підставою для висновків про заниження ПП «Інформаційно-аналітичний центр» податку на прибуток та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що контрагенти ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Перфектбуд»та ПП «Гравітон Інвест» фактично не могли поставляти ПП «Інформаційно-аналітичний центр» товарно-матеріальні цінності. Первинні документи від імені вказаних контрагентів підписані особами, що заперечують власну причетність до їх господарської діяльності. В підприємств-контрагентів відсутні основні засоби (складські та офісні приміщення, транспорт), що додатково свідчить про неможливість здійснення реальної господарської діяльності. Платник податку не надав належних доказів на підтвердження факту переміщення/транспортування товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого використання у господарській діяльності.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - приватним підприємством «Інформаційно-аналітичний центр», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивачем надано для документальної невиїзної перевірки ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області копії первинних документів, які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності, в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що з 18 по 24 жовтня 2011 року ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 вересня 2008 року по 31 серпня 2011 року по взаєморозрахунках з ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Гравітон Інвест», ПП «Перфектбуд» та ПП «Наша справа плюс», про що складено акт № 1101/230/30730220 від 31 жовтня 2011 року.

На підставі акта перевірки від 31 жовтня 2011 року орган ДПС прийняв податкове повідомлення-рішення № 0001802350 від 18 листопада 2011 року, відповідно до якого платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42330,00 грн., у т.ч. 33864,00 грн. за основним платежем, 8466,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0001792350 від 18 листопада 2011 року, згідно з яким платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 52913,00 грн., у т.ч. 42330,00 грн. за основним платежем, 10583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.4.1. цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Об'єктом оподаткування, згідно з приписами п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход в т.ч. включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). Не включаються до складу валового доходу в т.ч. суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 11.3.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

З урахуванням доводів органу ДПС про підстави прийняття оскаржуваних рішень, вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операцій між ПП «ІАЦ» та його контрагентами - ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Перфектбуд», ПП «Гравітон Інвест».

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 11 Глави перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Разом з тим, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Реальність господарських операцій з ПП «Перфектбуд» позивач доводить наступними доказами: накладні на відвантаження товару № МЦВВ-00085 від 05 жовтня 2009 року на суму 13476,11 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 2246,02 грн.; № МЦВВ-00086 від 12 жовтня 2009 року на загальну суму 331,92 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 55,32 грн.; № МЦВВ-00222 від 03 листопада 2009 року на суму 1967,17 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 327,86 грн.; № МЦВВ-00560 від 09 грудня 2009 року на суму 27614,02 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 4602,34 грн.; платіжні доручення. Податковий кредит звітного періоду за наслідками взаємовідносин з ПП «Перфектбуд»позивач сформував на підставі податкових накладних: № 0000000096 від 05 жовтня 2009 року, № 0000000097 від 12 жовтня 2009 року; № 0000000245 від 03 листопада 2009 року та № 0000000561 від 09 грудня 2009 року, у яких суми вартості придбаного товару та суми податку на додану вартість збігаються з тими, що зазначені у перелічених вище видаткових накладних.

Реальність господарських операцій з ПП «Спецпостачсервіс» позивач доводить наступними доказами: накладні на відвантаження товару: № МЦВВ-00223 від 01 вересня 2010 року на загальну суму 56469,52 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 9411,59 грн., № МЦВВ-00244 від 20 вересня 2010 року на загальну суму 18096,50 грн.. у т.ч. ПДВ в сумі 3016,08 грн., № МЦВВ-00390 від 01 жовтня 2010 року на загальну суму 2007,60 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 334,60 грн.; № МЦВВ-00402 від 04 жовтня 2010 року на суму 21793,12 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 3632,19 грн.; № МЦВВ-00660 від 02 листопада 2010 року на загальну суму 6804,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1134,00 грн. та № МЦВВ-00650 від 02 листопада 2010 року на загальну суму 43283,48 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 7213,91 грн.; платіжні документи; податкові накладні ПП «Спецпостачсервіс»: № 00223 від 01 вересня 2010 року; № 00244 від 20 вересня 2010 року; № 00390 від 01 жовтня 2010 року; № 00402 від 04 жовтня 2010 року; № 00650 від 02 листопада 2010 року та № 00660 від 02 листопада 2010 року.

Реальність господарських операцій з ПП «Гравітон Інвест» позивач доводить наступними доказами: видаткові накладні № МЦВВ-00139 від 02 червня 2010 року на загальну суму 8460,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1410,00 грн., та № МЦВВ-00118 від 04 червня 2010 року на загальну суму 11340,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 1890,00 грн.; платіжні доручення. На основі перелічених видаткових накладних на товар ПП «Гравітон Інвест» в особі його керівника видало позивачу податкові накладні від 02 червня 2010 року та від 04 червня 2010 року, у яких зазначено ті ж показники вартості придбаного товару та суми сплаченого в його ціні податку на додану вартість.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з вироком Сихівського районного суду м. Львова від 26 листопада 2014 року по справі № 464/9969/13-к, що набрав законної сили, встановлено, що підприємницька діяльність ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Перфектбуд», ПП «Гравітон Інвест» носила фіктивний характер та мала на меті безпідставне формування податкового кредиту іншими СПД і конвертацію безготівкових коштів в готівку.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобов'язань зі сторони посадових осіб ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Перфектбуд», ПП «Гравітон Інвест».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що контрагенти ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Перфектбуд» та ПП «Гравітон Інвест» фактично не могли поставляти ПП «Інформаційно-аналітичний центр» товарно-матеріальні цінності, оскільки у підприємств-контрагентів відсутні основні засоби (складські та офісні приміщення, транспорт), що додатково свідчить про неможливість здійснення реальної господарської діяльності.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Надаючи оцінку обставинам у даній справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що правочини, вчинені між ПП «Інформаційно-аналітичний центр» та ПП «Спецпостачсервіс», ПП «Перфектбуд», ПП «Гравітон Інвест» мали на меті отримання податкової вигоди. Такі правочини суперечать моральним засадам суспільства, порушують існуючий в державі публічний порядок та спрямовані на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в Пустомитівському районі Львівської області від 18 листопада 2011 року № 0001792350, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток (за основним платежем - 42330,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 10583,00 грн.) та № 0001892350, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість (за основним платежем - 33864,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 8466,00 грн.) - відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Інформаційно-аналітичний центр» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року в справі № 2а-13543/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей