Рішення № 43265510, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015№910/2370/15-гЗа позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова

компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди у розмірі 63 242,53 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА страхування" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди 63 242,53 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в тому числі пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/2370/15-г та призначено розгляд справи на 25.02.2015.

Ухвалою від 25.02.2015 відкладено розгляд справи на 16.03.2015.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

23.08.2012 між ПАТ "СК "АХА Страхування" (далі - позивач, страховик) та Катеринич С.П. (далі - страхувальник) укладений Договір страхування наземного транспорту №3623153 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль "Toyota Camry" державний номер ВІ0404ВА.

Строк дії Договору встановлено з 28.08.2012 по 27.08.2013.

13.06.2013 на в м. Полтава по вул. Леніна, 52, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Toyota Camry" державний номер ВІ0404ВА під керуванням Катеринич О.В. та транспортного засобу марки "ВАЗ 2108", державний номер ВІ6270ВА під керуванням Самойленко І.І.

Відповідно до звіту №6/11 від 21.06.2013, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля складає 84 768,83 грн. Згідно рахунку №0000002247 від 26.06.2013, вартість відновлювального ренту автомобіля "Toyota Camry" державний номер ВІ0404ВА становила 82 511,84 грн. та згідно рахунку №0000002418 від 23.07.2013 - 2 142,00 грн.

Страховими актами № 1.002.13.07734/VESKO24057 від 14.06.2013, № 1.002.13.07734/ VESKO26747 пошкодження транспортного засобу марки "Toyota Camry" державний номер ВІ0404ВА внаслідок ДТП, яка відбулася 13.06.2013, визнано позивачем страховим випадком.

14.06.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі Договору № 3623153 від 23.08.2012 заяви страхувальника від 14.06.2013, страхових актів № 1.002.13.07734/VESKO24057 від 14.06.2013, № 1.002.13.07734/ VESKO26747, рахунку №0000002247 від 26.06.2013, №0000002418 від 23.07.2013, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 84 653,84 грн., про що свідчить платіжне доручення №47 915 від 30.07.2013 та №43 759 від 10.07.2013.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 84 653,84 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації транспортного засобу марки "ВАЗ 2108", державний номер ВІ6270ВА під керуванням Самойленко І.І. відповідно до постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 09.08.2013.

Вищезазначеною постановою районного суду Самойденка І.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

На момент скоєння даної ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "ВАЗ 2108", державний номер ВІ6270ВА, була застрахована у ВАТ "НАСК "Оранта" (відповідача) на підставі договору (полісу) №АВ9224162 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 00,00 грн.).

Отже, відповідач є особою на яку полісом № АВ9224162 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації транспортного засобу марки "ВАЗ 2108", державний номер ВІ6270ВА на час спірної ДТП.

Позивач при визначенні ціни позову вірно врахував, ліміт відповідальності та розмір франшизи за страховим полісом відповідача, та заявив до стягнення 50 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині суми основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач заявив до стягнення пеню - 6 508,22 грн., 3 % річних - 772,60 грн. та інфляційні - 5 961,71 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Заперечення відповідача щодо заявлених вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних, судом визнані необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно пункту 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

З урахуванням норм пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивачем, як особою, яка має право на отримання страхового відшкодування, були правомірно нарахована пеня, 3 річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи те, що вимога №2598/26/ЦВ/У від 03.04.2014 була отримана відповідачем 08.04.2014, у останнього виник обов'язок щодо оплати виконаних робіт не пізніше 07.07.2014, а прострочення виконання обов'язку з оплати виникло 08.07.2014.

Згідно розрахунку позивач здійснив нарахування пені за період з 09.07.2014 по 09.01.2015, однак правомірним є до 08.01.2015.

Отже, суд здійснив перерахунок пені з урахуванням вищенаведеного, задоволенню підлягають у розмірі 6 469,86 грн.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних доданий до позовної заяви та перевірений судом, є обґрунтованим та вірним. Тому 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 772,60 грн. та інфляційних втрат - 5 961,71 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково: сума основного боргу у розмірі 50 000,00 грн. , пеня - 6 469,86 грн., 3 % річних - 772,60 грн., інфляційні втрати - 5 961,71 грн.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) кошти у розмірі 50 000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.), пеню - 6 469,86 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дев'ять гривень 86 коп.), 3 % річних - 772,60 грн. (сімсот сімдесят дві гривні 60 коп.), інфляційні - 5 961,71 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 71 коп.) та 1 825,89 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять п'ять гривень 89 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 23.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова