Рішення № 43265489, 16.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2015Справа №910/2043/15-г

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕМП-3000"

до: державного підприємства "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД"

про: стягнення 389.522,18 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Галя Є.С. - за довіреністю від 07.06.2014 № б/н;

відповідача: Костяний О.Ю. - за довіреністю від 10.01.2015 № 057/30.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕМП-3000" звернулося до господарського суду із позовом до державного підприємства "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" про стягнення з останнього 389.522,18 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 21.08.2013 № б/н. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 389.522,18 грн.

Таким чином, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 21.08.2013 № б/н в сумі 389.522,18 грн, з яких: основна заборгованість складає 305.800,00 грн; 3 % річних в сумі 8.495,38 грн та інфляційних втрат в сумі 75.226,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2043/15-г.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До господарського суду 04.03.2015 надійшла заява відповідача про зменшення штрафних санкцій.

В судовому засіданні 16.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕМП-3000", як постачальником, (далі - позивач) та державним підприємством "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 21.08.2013 № б/н (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача тканини (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Положеннями п. 3.2. Договору визначено, що відвантаження товару після сплати попередньої оплати 50% здійснюється на протязі 10 днів. Датою поставки товару вважається дата підписання відповідачем видаткової накладної. На отриманий товар позивач повинен видати відповідачу довіреність.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата товару здійснюється відповідачем в сумі 50% попередньої оплати у відповідності з рахунком-фактурою на товар та 50% з відстрочкою платежу двадцять банківських днів.

Відповідно до п. 5.2 Договору датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку відповідача за банківськими реквізитами позивача.

На кожну партію товару, що постачається позивач повинен надати відповідачу разом із товаром товаросупровідні документи, зокрема, видаткову накладну (п. 6.1 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач на підставі Договору поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 690.300,00 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними: від 17.10.2013 № РН-0000189 на суму 46.012,50 грн, від 25.10.2013 № РН-0000195 на суму 66.487,50 грн, від 05.11.2013 № РН-0000201 на суму 225.765,00 грн, від 10.12.2013 № РН-0000226 на суму 225.967,50 грн та від 13.01.2014 № РН-0000001 на суму 126.067,50 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін (засвідчені копії наявні в матеріалах справи). Наведені первинні бухгалтерські документи підписані з боку відповідача особою, яка згідно довіреностей від 17.10.2013 № 897, від 04.11.2013 № 996, від 26.11.2013 № 1104 та від 13.01.2014 № 9 уповноважена на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей за вказаними вище видатковими накладними (засвідчені копії вказаних довіреностей наявні в матеріалах справи).

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку з оплати товару, який закріплений у п. 5.1 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача сплатив частково в розмірі 384.500,00 грн, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 305.800,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 75.226,80 грн та 3 % річних у розмірі 8.495,38 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 305.800,00 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 305.800,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 75.226,80 грн. та 3 % річних у розмірі 8.495,38 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем не заявлені вимоги про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) тому останні не можуть бути зменшені судом в порядку, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" (02093, місто Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А; ідентифікаційний код 14302667, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕМП-3000" (01033, м. Київ, вул. вул. Жилянська, буд. 45; ідентифікаційний код 31778043, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 305.800 (триста п'ять тисяч вісімсот) грн 00 коп.; інфляційні втрати в розмірі 75.226 (сімдесят п'ять тисяч двісті двадцять шість) грн. 80 коп.; 3 % річних в сумі 8.495 (вісім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн 38 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 7.790 (сім тисяч сімсот дев'яносто) грн 44 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23 березня 2015 року.

Суддя С.В. Балац