Рішення № 43265469, 19.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015Справа №910/4585/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний

завод";

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком";

про стягнення 187 340,70 грн.

Суддя О. В. Мандриченко

Представники:

Від заявника: Шевченко М. С., представник, довіреність № 152/101-05-117-05 від

03.02.2015 р.;

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 176 183,82 грн. заборгованості за договором найму нежилих приміщень № 171-У/21-6/214 від 01.05.2014 року, 1 095,43 грн. трьох процентів річних, 10 061,45 грн. пені, а також 3 746,81 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.03.2015 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.03.2015 р. позивач подав клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 6 878,82 грн. інфляційних втрат, 13 982,14 грн. пені та 1 397,03 грн. трьох процентів річних. У зв'язку зі зменшенням позовних вимог позивач також просить суд повернути йому судовий збір у сумі 1 919,81 грн.

Дослідивши вказану заяву, судом було прийнято її до розгляду.

Відповідно до п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

У судовому засіданні 19.03.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, що підтверджує факт отримання відповідачем ухвали господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.

З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (орендар) 01.05.2014 р. був укладений договір найму нежилих приміщень № 171-У/21-6/214 (далі - договір), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення АТС, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А/1, загальною площею 551,40 м2 (інв. № 10000478) (далі - майно).

Відповідно до п. 3.1 договору за користування майном орендар сплачує щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, орендодавцю орендну плату, сума якої складає 85 985,27 грн., згідно з розрахунком (додаток № 2 до договору).

Згідно з п. 4.1. договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату.

Цей договір набирає чинності з 01.05.2014 року і діє до 01.05.2015 року, а в частині

розрахунків - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. (п. 5.1. договору)

Відповідно до п. 5.2. договору майно передається в оренду строком на 12 місяців з моменту прийняття його орендарем по акту прийому-передачі, підписаному сторонами відповідно до пункту 2.1. цього договору.

На виконання умов договору 01.05.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення загальною площею 551,40 кв.м, розміщені за адресою: м. Миколаїв, вул. Артема, 62-А/1, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлових приміщень від 01.05.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 176 183,82 грн.

Договір найму нежилих приміщень № 171-У/21-6/214 від 01.05.2014 р. за своєю правовою природою договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.05.2014 р.) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за договором травня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.1. договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору, орендну плату за період жовтень - грудень 2014 р. здійснив не в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 176 183,32 грн., що також підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 17.03.2015 р. позивач подав клопотання про уточнення позовних, у якому зазначає про повне погашення відповідачем основної заборгованості за договором найму нежилих приміщень № 171-У/21-6/214 за спірний період. На підтвердження даного факту позивачем долучено до матеріалів справи виписку з особового рахунку.

Позивач за прострочення строків оплати орендних платежів, керуючись пунктом 6.1 договору та ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 13 982,14 грн. пені, 6 878,82 грн. інфляційних втрат та 1 397,03 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного перерахування орендної оплати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 13 982,14 грн. за визначений позивачем період.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 1 397,3 грн. та 6 878,82 грн. відповідно за визначений позивачем період.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод підлягають задоволенню повністю, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що судом була прийнята заява позивача про зменшення позовних вимог, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 1 919,81 грн. підлягає поверненню відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 49, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (54051, м. Миколаїв, проспект. Жовтневий, 471, код ЄДРПОУ 33133003) 13 982 (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 14 коп. пені, 6 878 (шість тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 1 397 (одну тисячу триста дев'яносто сім) грн. 03 коп. 3% річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (54051, м. Миколаїв, проспект. Жовтневий, 471, код ЄДРПОУ 33133003) 1 919 (одну тисячу дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 81 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 25.03.2015 р.