Ухвала суду № 43265424, 17.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 р.Справа № 816/5092/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зеленського М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 816/5092/14

за позовом ОСОБА_3

до Генеральної прокуратури України третя особа Міністерство внутрішніх справ України

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом до Генеральної Прокуратури України, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України, в якому просив зобов'язати відповідача винести постанову про припинення розшуку позивача та вилучення його прізвища із інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України, як особи, яка знаходиться у розшуку та повідомити МВС України про необхідність внесення відповідних змін до вищевказаної інформаційної системи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року відмовлено позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності , що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції має виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Згідно з п. 14 ч. 1 статті 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №6-рп/2001 від 23.05.2001р. (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України) врегульована Кримінально-процесуальним кодексом України діяльність посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

З огляду на викладене, органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування, у межах якого позивача оголошено в розшук, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами слідчих органів своїх владних управлінських функцій, а є наслідком їх виконання функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Також, у рішенні Конституційного суду України від 14 грудня 2011 року№19-рп/2011 зазначено наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 20 КАС України).

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

13 квітня 2012 року прийнятий в новій редакції Кримінальний кодекс України, статтею 1 якого встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, цього кодексу та інших законів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що розгляд предмету позову про зобов'язання Генеральної прокуратури України винести постанову про припинення розшуку ОСОБА_3 та вилучення його прізвища із інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС України, як особи, яка знаходиться у розшуку та повідомити МВС України про необхідність внесення відновідних змін до вищевказаної інформаційної системи, виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 816/5092/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 23.03.2015 р.