Постанова № 43265262, 27.04.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 року Справа № 2а-0870/1850/11

16 год. 50 хв.

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

при секретарі Запара О.І.

за участю представника позивача Шайтанова А.С.

представників відповідача Андросович Г.Є., Сергеєвій Ю.В.

прокурора Красних О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» звернулось з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2006 № 0000271313/0, № 0000281313/0, № 0000251313/0, від 20.11.2006 № 0000271313/1, № 0000281313/1, № 0000251313/1, від 23.01.2007 № 0000271313/2, № 0000281313/2, № 0000251313/2 та від 26.03.2007 № 0000271313/3, № 0000281313/3 та № 0000251313/3.

Постановою господарського суду Запорізької області від 21.08.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008, позов задоволено, зазначені податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.03.2011 постанова господарського суду Запорізької області від 21.08.2007 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 скасовані в частини визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000251313/0 від 01.11.2006, № 0000251313/1 від 20.11.2006, № 0000251313/2 від 23.01.2007 та № 0000251313/3 від 26.03.2007. У цій частини справа направлена на новий судовий розгляд. В решті постанова господарського суду Запорізької області від 21.08.2007 та ухвала Дніпропетровського апеляційного суду від 02.07.2008 залишені без змін.

Позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000251313/0 від 01.11.2006, № 0000251313/1 від 20.11.2006, № 0000251313/2 від 23.01.2007 та № 0000251313/3 від 26.03.2007, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 89654 грн. 61 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 65647 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями у сумі 240007 грн. 48 коп., обґрунтовані тим, що висновки перевірки про завищення позивачем валових витрат, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити та дав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали у повному обсязі, просили у його задоволенні відмовити, вважали прийняті рішення законними та обґрунтованими.

Прокурор також вважав, що позов не підлягає задоволенню.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі у період з 01.09.206 по 12.10.2006 проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2006, за наслідками якої складено акт від 19.10.2006 № 36/08-03/32573524.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлені порушення п.1.32 ст. 1; п.5.1; п.п.5.2.1 п. 5.2; п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5; п.18.3 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на 65647 грн. 13 коп. у тому числі по періодам:

у другому кварталі 2005 року на суму 523 грн. 75 коп.

у четвертому кварталі 2005 року на суму 41562 грн. 13 коп.

у першому кварталі 2006 року на суму 23561 грн. 25 коп.

Висновки про заниження податку на прибуток обґрунтовані включенням позивачем до валових витрат підприємства:

вартості інформаційно-консультаційних послуг у сумі 2095 грн.;

відсотків по кредиту, який було надано позивачеві компанією «Берінжер Інтерпрайзіз ЛТД» (Кіпр) за договором від 16.08.2004 № 175/08-04, у повному обсязі;

агентської винагороди у сумі 166248 грн. 51 коп. (без ПДВ), яку було сплачено ВАТ «ЗАлК» за реалізацію товару позивача на загальну суму 1994982 грн. 09 коп., виплата якої призвела до збитковості господарської операції з продажу цього товару.

На підставі зазначених висновків прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006, яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 89654 грн. 61 коп., у тому числі за основним платежем у сумі 65647 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями у сумі 240007 грн. 48 коп., а також похідні він нього податкові повідомлення-рішення № 0000251313/1 від 20.11.2006, № 0000251313/2 від 23.01.2007 та № 0000251313/3 від 26.03.2007, які є предметом оскарження.

Висновки акту перевірки щодо завищення позивачем у четвертому кварталі 2005 року валових витрат на суму 166248 грн. 51 коп. у зв'язку із віднесенням до їх складу витрат по виплаті агентської винагороди у сумі 166248 грн. 51 коп. (без ПДВ), яку було сплачено ВАТ «ЗАлК» за реалізацію товару позивача на загальну суму 1994982 грн. 09 коп. за збитковою операцією, на підставі яких ВАТ «Запоріжалюмінторг» визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 16624 грн. 85 коп., суд вважає таким, що не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення про визначення податкових зобов'язань в цій частини є протиправними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Як зазначено в акті перевірки, у четвертому кварталі 2005 року ТОВ «Запоріжалюмінторг» реалізувало товари (насос, устаткування для тонування, машину для литва, додаткову піч, комплект запасних частин, охолоджувальну ванну, площадку для обслуговування машин, пристрій для засуву печі, пресформи у комплекті, оброблюючий комплект з ЧПУ, електричну піч ІАТ-04-08№14) ТОВ «Арлан-Мет» на загальну суму 1994982 грн. 09 коп. Реалізація здійснена за агентським договором № 1536 Д (2005) від 29.11.2005, який був укладений з ВАТ «ЗАлК», відповідно до якого останнє здійснює реалізацію товару за агентську винагороду у розмірі 10 % від загальної суми продажу. Розмір агентської винагороди, отриманої ВАТ «ЗАлК» за наслідками виконання договору склав 199498 грн. 21 коп. з ПДВ. Негативний фінансовий результат від здійснення такої операції для позивача становить (-)199475 грн. 40 коп.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За визначенням пункту 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною, та суттєвою. Під без посередньою її участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Необхідною умовою для включення витрат на оплату послуг до валових витрат підприємства є, зокрема, належне документальне підтвердження факту надання таких послуг (позаяк наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції відповідно до їх економічного змісту) та отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного і розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Відповідно до агентського договору № 1536 (Д) від 29.11.2005 Комерційний агент в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним в Україні законодавством, за агентську винагороду зобов'язується надати послуги Принципалу із сприянням у вчиненні від імені та за рахунок Принципала угоди купівлі-продажу обладнання.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»:

5.2 до складу валових витрат включаються:

5.2.1 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охоронною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виконання Агентської угоди було умовою здійснення господарської діяльності платника податку з отримання доходу від продажу на території України, про що свідчать в відповідні документи. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, товар було продано через тривалий термін після його придбання та за ціною вищою від ціни закупівлі.

У зв'язку з чим, не можна визнати обґрунтованим посилання податкового органу на відсутність зв'язку витрат на послуг агентських послуг з господарською діяльністю ТОВ «Запоріжалюмінгорг», оскільки господарська операція платника у межах його діяльності не обов'язково має бути прибутковою, позаяк економічна вигода від здійснення операції може полягати у необхідності мінімізації збитків підприємства.

У даному разі податковим органом не доведено відсутності розумної мети у позивача під час реалізації товару із залученням ВАТ «ЗАлК» як агента. А відтак виключення СДПІ зі складу валових витрат позивача вартості агентських послуг не є правомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення в частини визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними санкціями на суму 16624 грн. 85 коп. підлягають скасуванню.

Висновки акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат у першому кварталі 2006 року на суму 94245 грн. у зв'язку із віднесенням до їх складу процентів за угодою з нерезидентом, на підставі яких визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 23561 грн. та штрафними санкціями у сумі 7068 грн. 38 коп., та про завищення валових витрат у другому кварталі 2005 року на суму 2095 грн. у зв'язку із віднесенням до їх складу витрат на оплату вартості інформаційно-консультаційних послуг у вказаному розмірі, які не пов'язані із господарською діяльністю, на підставі яких визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 523 грн. 75 коп. та штрафними санкціям у сумі 314 грн. 25 коп., суд вважає обґрунтованими, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень в цій частини не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що у серпні 2004 року між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та компанією «Берінжер Інетрпарйзіз Лтд» (Кіпр) укладений договір № 175/08-04 від 16.08.2004 на запозичення грошових коштів на загальну суму 4800000 дол. США, відсоткова ставка для позивача 9,8 % річних (фіксована). Нарахування і сплата відсотків здійснювалась ТОВ «Запоріжалюмінторг» згідно з умовами договору у першому кварталі 2005 року у сумі 570041 грн. 41 коп. (на валові витрати віднесено 100%), у другому кварталі 2005 року у сумі 549945 грн. 82 коп. (на валові витрати віднесено 100%), у третьому кварталі 2005 року у сумі 534058 грн. 73 коп. (на валові витрати віднесено 85 %), але у першому кварталі 2006 року підприємством додатково віднесено на валові витрати суму 94245 грн. (відсотки за кредитом, що складають 15 % не віднесеної суми в третьому кварталі 2005 року).

Відповідно до пункту 18.3 статті 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85 відсотків від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

До переліку офшорних зон, визначених у додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 77-р (у редакції, що діяла у третьому кварталі 2005 року) включено Кіпр. А відтак, до валових витрат у вказаному податковому періоді позивач повинен був включити лише 85 % процентів за користування кредитними коштами, наданими компанією «Берінжер Інтерпрайзіз Лтд» (Кіпр), і віднесення до складу валових витрат відсотків за кредит, що становить 15 % не віднесеної суми в третьому кварталі 2005 року, свідчить про завищення позивачем валових витрат.

Суд також вважає необґрунтованими посилання позивача про правомірність включення до валових витрат у другому кварталі 2005 року вартості інформаційно-консультаційних послуг у сумі 2095 грн., які надані ПП «Фінансовий радник».

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

На підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості наданих послуг позивачем надано акт прийому-передачі робіт (послуг) від 20.06.2005, у якому зазначено, що послуги надані відповідно до договору від 26.05.2005.

Інші документи, які підтверджують факт наданих послуг відсутні.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що письмовий договір про надання інформаційно-консультаційних послуг між ТОВ «Запоріжалюмінторг» та ПП «Фінансовий радник» не укладався, договір на підставі якого надані послуги, був усний.

Відповідно до п. 3 статті 180 Господарського Кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у буді - якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із п.1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З акту прийому-передачі робіт(послуг) від 20.06.2005, на який посилається позивач, не вбачається характер, зміст та обсяг наданих послуг, обґрунтування вартості наданих послуг.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено зв'язок наданих послуг з підготовкою, організацією та веденням виробництва, взагалі їх використання у власній господарський діяльності, та в якому обсязі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень підлягають частковому задоволенню, і оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванні в частини визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16624 грн. 85 коп.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Прийняті Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі податкові повідомлення-рішення № 0000251313/0 від 01.11.2006, № 0000251313/1 від 20.11.2006, № 0000251313/2 від 23.01.2007 та № 0000251313/3 від 26.03.2007 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41562 грн. 13 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16624 грн. 85 коп. скасувати.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша

Постанова виготовлена у повному обсязі 04 травня 2011 року.