Ухвала суду № 43265002, 23.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 березня 2015 року Справа № 918/1593/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панова І.Ю.,суддів:Білошкап О.В., Запорощенка М.Д. - доповідач,перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014та ухвалугосподарського суду Рівненської області від 04.03.2014у справі№ 918/1593/13 господарського суду Рівненської областіза заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю-фірма "РВК" провизнання банкрутом, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області № 918/1593/13 від 04.03.2014 (описку виправлено ухвалою від 25.03.2014) задоволено заяву приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" про визнання грошових вимог кредитора до боржника частково. Визнано грошові вимоги приватного акціонерного товариств "Всеукраїнський акціонерний банк" до товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" на суму 131 452 037 грн. 47 коп. - основного боргу, як вимоги четвертої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, 11 807 967 грн. 30 коп. - неустойка (пеня, штраф), як вимоги шостої черги із включенням їх до реєстру вимог кредиторів. Відмовлено у визнанні грошових вимог приватного акціонерного товариств "Всеукраїнський акціонерний банк" до боржника частково на суму 2 020 233 грн. 79 коп.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014, ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі № 918/1593/13 в частині вимог приватного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "РВК" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі № 918/1593/13 - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2014 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі № 918/1593/13 господарського суду Рівненської області повернуто скаржнику з посиланням на норми п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Повторно подана товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014, направлена сторонам 20.05.2014, згідно відтиску штемпелю суду на зворотній стороні.

Касаційну скаргу скаржником подано із значним пропуском строку лише 12.01.2015, що підтверджується відтиском штампу Рівненського апеляційного господарського суду (вхідний № 785/15), а тому встановлений для оскарження судового акту строк було пропущено.

Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Суд касаційної інстанції зазначає, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання про відновлення процесуального строку повинне містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 та ухвали господарського суду Рівненської області від 04.03.2014, причиною пропуску строку вказано, що представник товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" не був присутній на засіданні апеляційного господарського суду 07.05.2014, оскільки повістки до суду не отримував, так само як не отримав оскаржувану постанову. І лише здійснюючи перегляд Єдиного державного реєстру судових рішень України скаржнику стало відомо про прийняття постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у відновленні строку на подання касаційної скарги слід відмовити, враховуючи таке.

Згідно ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина друга статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Дослідивши мотиви заявленого клопотання та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що про час та дату розгляду апеляційної скарги заявник був належним чином повідомлений та обізнаний про розгляд справи 07.05.2014, що підтверджується матеріалами справи (а.с.56 т.3), з якого вбачається отримання рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення.

Копії постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 направлено сторонам 20.05.2014, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці оригіналу постанови. Слід зазначити, що в матеріалах справи не виявлено жодного доказу не отримання вказаної постанови скаржником, а саме поштових повернень за даним адресатом.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що всі ухвалені судами України процесуальні документи заносяться до Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для всіх учасників судового процесу.

Таким чином, заявником при зверненні з касаційною скаргою б/н від 12.01.2015 з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України процесуального строку на касаційне оскарження, не надано належних та допустимих доказів існування об'єктивно непереборних обставин, що стали причинами пропуску заявником процесуального строку подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну, а від так, у відновленні пропущеного процесуального строку слід відмовити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі № 918/1593/13 підлягає поверненню скаржнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі № 918/1593/13.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 04.03.2014 у справі № 918/1593/13 повернути скаржнику.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" судовий збір у сумі 609,00 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп., сплачена товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Калганоф" за квитанцією № 216 від 12.01.2015.

Головуючий суддя:І.Ю. ПановаСудді: О.В. Білошкап М.Д. Запорощенко