Ухвала суду № 43264930, 19.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/1391/14-к Головуючий у І інстанції Павленко О. В. Провадження № 11-кп/795/106/2015 Категорія - Доповідач Баглай І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіБаглая І. П.

суддів Лазоренка М.І., Оседача М.М.,

при секретарі Зубашевській О.С.,

при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22.014.270.000.000.043, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2014 року, постановлений щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Містки, Щорського району Чернігівської області, зареєстрованого по АДРЕСА_1, не працюючого, розлученого, раніше судимого:

- 15.11.1996 року - Щорським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 143, ст. 42 КК України (в ред. 1960 року) до 2 років позбавлення волі з конфіскацією 1/3 майна;

- 16.12.1997 року - Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 4 ст. 81, ч. 2 ст. 140, ст. 42, ч. 3 ст. 42, ст. 44 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 29.05.2001 року - Менським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 01.06.2006 року - Менським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 16.03.2009 року - Городнянським районним судом Чернігівської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 15.06.2011 року - Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений ухвалою Ордженікідзевського районного суду м. Харкова від 05.08.2014 року умовно-достроково від відбування покарання на 4 місяці 9 днів, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України,

з участю прокурора Домашенка С.М.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а:

Вироком районного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 332 КК України із застосуванням ст. 68 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2011 року та обрано остаточну міру покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 22 год. 01 хв. 12 вересня 2014 року.

Запобіжним заходом обрано тримання під вартою.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду зміст якої зрозуміти не можливо із-за безграмотного написання. Зазначає, що слідчий казав йому що говорити і обіцяв що він буде свідком.

При розгляді справи судом І інстанції встановлено, що 11 вересня 2014 року, ОСОБА_2, знаходячись на вокзалі у смт. Добрянка, запропонував громадянам Республіки Білорусь ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переправити їх поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України до Республіки Білорусь. При цьому, ОСОБА_2 пояснив, що працює лісником, добре знає місцевість, а тому будь-яких проблем при перетині кордону не буде. ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодились на пропозицію ОСОБА_2. 11.09.2014 року ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вирушили з смт. Добрянка у напрямку державного кордону України та Республіки Білорусь. ОСОБА_2 слідував попереду, спостерігаючи за місцевістю та слідкував за можливою появою прикордонних нарядів, а вищевказані особи слідували за ним на певній відстані. 11.09.2014 року, о 12 год. 45 хв., на території Ріпкинського району Чернігівської області, на відстані близько 300 м від державного кордону України та 3000 м від смт. Добрянка, прикордонним нарядом Чернігівського прикордонного загону було виявлено ОСОБА_2, який супроводжував ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що слідували у напрямку державного кордону України з Республікою Білорусь та мали намір перетнути його поза встановленими пунктами пропуску.

В апеляційному суді обвинувачений заявив, що не представлявся лісником, просив пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідача, прохання обвинуваченого та його захисника пом'якшити покарання, думку прокурора про обґрунтованість вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_2 слід скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді 1-ї інстанції.

Із прослуханого апеляційним судом звукозапису судового засідання по першій інстанції видно, що обвинувачений спочатку свою вину визнав частково. Між тим в журналі судового засідання про це не зазначено.

Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів лише щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Але колегія суддів не може погодитися, що в подальшому повне визнання вини обвинуваченим було добровільним після слів головуючої у судовому засіданні „ОСОБА_2, ви розумієте, якщо частково тоді буде розглядатись по іншому, а відповідно міру покарання визначати також...".

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково, вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 листопада 2014 року щодо нього скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді 1-ї інстанції.

СУДДІ:

І.П. Баглай М.І. Лазоренко М.М. Оседач