Ухвала суду № 43264922, 24.03.2015, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1542/14-а

Провадження №2-а/743/6/15

У Х В А Л А

про залишення адміністративного позову без руху

24 березня 2015 року суддя Ріпкинського районного суду Чернігівської області Сташків В.Б., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання незаконних дій відповідача та зобов'язання здійснити стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

20 листопада 2014 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, що підтверджується поштовим штемпелем на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, в якому зазначає, що оскільки вона постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, їй повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачена ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 30 % мінімальної заробітної плати. Посилаючись на те, що розмір допомоги яка проводиться на даний час, не відповідає розміру передбаченому даним Законом, просила суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати їй щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч. 1 ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати;

- зобовязати відповідача провести донарахування та виплату їй щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування за період з 01.12.2011 р. довічно у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Позивачка з посиланням на п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» вказувала, що вона звільнена від сплати судового збору.

Ухвалами судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Сташківа В.Б. від 24 листопада 2014 року (справа № 743/1542/14-а):

- адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.12.2011 року по 19.05.2014 року включно було залишено без розгляду;

- адміністративний позов ОСОБА_1 в іншій частині, тобто з 20.05.2014 р. довічно було залишено без руху, у звязку з тим, що позивачка не сплатила судовий збір в розмірі 73 грн. 08 коп. та надано останній строк для сплати судового збору - пять днів з дня отримання копії ухвали.

Копія ухвали судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Сташківа В.Б. від 24 листопада 2014 року про залишення адміністративного позову без руху була отримана особисто ОСОБА_1 27 листопада 2014 р., що підтверджується поштовим штемпелем на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Не погоджуючись з ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області Сташківа В.Б. від 24 листопада 2014 року (справа № 743/1542/14-а) про залишення позову без руху адміністративного позову, ОСОБА_1 зверталась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 р. скасована ухвала Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 р. про залишення без руху даного адміністративного позову, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з того, що судом першої інстанції при залишенні адміністративного позову без руху, з підстав не сплати судового збору в сумі 73 грн. 08 коп. не враховано, що на позивачку поширюється пільги передбачені, п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» щодо звільнення від сплати державного мита.

Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, з урахуванням мотивів, викладених в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2015 р. та з урахуванням системного та правового аналізу норм Закону України "Про судовий збір" та Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито", приходжу до наступного висновку.

З доданих до позову матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю у 1986 - 1992 роках (Категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням, з 26.04.1986 р. і по даний час проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української РСР «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991р. №106 віднесено до четвертої зони по забрудненню в звязку з аварією на Чорнобильській АЕС, що стверджується довідкою селищною ради та даними, які містяться в копії її паспорту.

Дійсно, відповідно до положень п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються громадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років.

Відтак, на ОСОБА_1 поширюється пільги передбачені, п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» щодо звільнення від сплати державного мита.

В той же час, з 1 листопада 2011 року набрав чинності Закон України N 3674-VI від 08.07.2011 р. «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Частиною другою тієї ж статті визначено випадки, коли судовий збір не справляється, а ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлює перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору.

Зокрема, п. 10 ст. 5 даного Закону визначено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В той же час, дана норма, на відміну від положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», не містить пільг щодо звільнення від сплати судового збору позивачів - громадян, віднесених до 3 та 4 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п. 7 ст. 10 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судовий збір" у Декреті Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" виключено пункт 1 статті 2, який передбачав справляння державного мита із позовних заяв, що подаються до суду і пункт 1 статті 3, який передбачав розміри ставок державного мита із заяв та скарг, що подаються до суду.

Виходячи з правового аналізу Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" в системному звязку з Законом України "Про судовий збір" можна стверджувати, що:

- за подання до суду позовної заяви, передбаченої процесуальним законодавством з 1 листопада 2011 р. справляється саме судовий збір, а не державне мито, тобто Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" не поширюється на дані правовідносини;

- п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" звільняє громадян, віднесених до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи від сплати саме державного мита, обєкти справляння якого визначені ст. 2 Декрету.

Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та Кройц проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Враховуючи те, що п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" не поширюється на спірні відносини, те, що п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільняє від сплати судового збору позивачів - громадян, віднесених до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а в даному випадку ОСОБА_1 віднесена до 4 категорії постраждалих, то відсутні правові підстави для звільнення її від сплати від судового збору.

За таких обставин, адміністративний позов слід повторно залишити без руху та надати позивачці строк для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору в сумі 73 грн. 08 коп., дотримуючись таких реквізитів: поточний рахунок отримувача платежу УДКСУ у Ріпкинському районі: 31213206700421; ідентифікаційний код отримувача: 38046020; код установи банку: 853592; призначення платежу: судовий збір, за позовом ОСОБА_2 Ріпкинський районний суд Чернігівської області, код ЄДРПОУ 02894415 та з наданням на підтвердження цьому квитанції про сплату судового збору до Ріпкинського районного суду Чернігівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 108 КАС України, п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 3, п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито", суддя, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області в частині визнання незаконних дій відповідача та зобовязання останніх провести донарахування та виплату їй щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування за період з 20.05.2014 р. і довічно у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати на момент виплати залишити без руху.

Надати позивачці строк для усунення недоліків вказаних в мотивувальній частині ухвали - пять днів з дня отримання копії ухвали, з наданням до Ріпкинського районного суду Чернігівської області оригіналу квитанції про сплату судового збору в сумі 73 грн. 08 коп..

Розяснити позивачці, що у разі не виправлення недоліків адміністративного позову у встановлений суддею строк, останній буде повернутий.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги на неї протягом пяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.Б.Сташків