Ухвала суду № 43263897, 25.03.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/55/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Гуменний П.П. Провадження № 11-кп/789/127/15 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Галіян Л. Є., Іващенко О. Ю.,

з участю - прокурора - Семенця О.А.

обвинуваченого - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

при секретарі - Цінькевич В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 25 березня 2015 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 31 січня 2015 р., яким

ОСОБА_2, року народження ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_1, несудимого

засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 роки.

В апеляційних скаргах:

- обвинувачений ОСОБА_2 просить змінити вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 31 січня 2015 р., пом"якшивши призначене йому покарання, та застосувати відносно нього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікацію дій, за які його засуджено, вважає вирок в частині призначення йому покарання незаконним, оскільки він за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення і його особі.

Вказує, що суд у вироку, формально зазначивши про наявність пом"якшуючих обставин, таких як: притягнення його до кримінальної відповідальності вперше; позитивну характеристику; наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та відсутність претензій з боку потерпілого, прийшов до необґрунтованого висновку про те, що його виправлення і перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі.

Крім того, не взяв до уваги та у своєму вироку не зазначив про добровільне відшкодування ним завданого збитку, усунення заподіяної шкоди, а також того, що з ним проживає його бабуся, яка є особою похилого віку і потребує щоденної допомоги, оскільки його батьки перебувають за кордоном на заробітках у зв"язку з відсутністю роботи в Україні.

Стверджує, що відбування ним реального позбавлення волі призведе до негативних наслідків насамперед для його сім"ї, оскільки позбавить її засобів до існування. Особливо негативно це позначиться на його дитині та бабці.

Вважає, що вищенаведені обставини дають підстави застосувати відносно нього ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням;

- потерпілий ОСОБА_4 також просить змінити вирок суду щодо обвинуваченого ОСОБА_2, пом"якшивши призначене йому покарання, та застосувати до нього ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з іспитовим строком з випробуванням, оскільки вважає вирок несправедливим через його суворість.

ОСОБА_2 злочин вчинив вперше, щиро розкаявся, вину визнав повністю, сприяв слідству у швидкому розслідуванні та встановленні дійсних обставин справи. Він молодий за віком, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується.

Жодних претензій до обвинуваченого, який повністю добровільно відшкодував йому матеріальну і моральну шкоду, про що він заявляв у судовому засіданні місцевого суду, не має.

На суворому покаранні ОСОБА_2 у суді не наполягав, а, навпаки, просив суд не карати його суворо та не позбавляти волі.

Так, згідно вироку суду 1 жовтня 2014 року близько 20 год. 15 хв. водій ОСОБА_2 керував технічно-справним автомобілем "Шевроле Авео" із реєстраційним номером НОМЕР_1. Перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, порушив вимоги п.2.9 "а" Правил дорожнього руху України, а також, рухаючись в напрямку м. Стрий проїздною частиною дороги сполученням "Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам"янка" зі швидкістю близько 70 км/год, порушив вимоги п.12.4 ПДР України.

Так, рухаючись вказаною дорогою на 142 км. + 380 м., що в с. Підгороднє Тернопільського району, і маючи об"єктивну можливість своєчасно виявити перешкоду для руху, а саме: гужовий віз, обладнаний ззаду світлоповертачами, який під керуванням ОСОБА_4 рухався в попутному напрямку по смузі руху автомобіля, ОСОБА_2, в порушення вимог п.п. 1.5, 1.10 (в частині визначення поняття "перешкода для руху"), 2.3 б, 12.3 ПДР України, не був уважним і в результаті не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, маючи при цьому технічну можливість шляхом вжиття таких заходів уникнути наїзду і в такий спосіб не створювати небезпеку для руху, загрозу життю і здоров"ю громадян, а продовжив рух.

Внаслідок цього водій ОСОБА_2 не забезпечив безпеку дорожнього руху і передньою частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на гужовий віз.

Під час наїзду ОСОБА_4, який керував гужовим транспортом, отримав тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2, який просить задовольнити його апеляційну скаргу, застосувавши ст.75 КК України, та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що наявність по"якшуючих обставин, які наведені в його скарзі та в матеріалах справи, а саме: думка потерпілого, який просив не позбавляти його волі, відшкодування ним моральної і матеріальної шкоди у повному об"ємі, наявність на утриманні перестарілої бабці, за якою він здійснює догляд, є достатніми для застосування даної статті, міркування прокурора, який також не заперечує щодо пом"якшення покарання ОСОБА_2, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_2, в якому він просив пом"якшити йому призначене судом покарання, застосувавши статтю 75 КК України, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілого підлягають до задоволення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, за обставин, установлених судом та викладених у вироку, згідно частини 2 статті 394 КПК України колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ніким із учасників судового провадження не оспорювались, відносно них відповідно до положень частини 3 статті 394 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались.

При цьому судом першої інстанції належно з'ясована правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення - злочину, доведеності його винуватості, правову кваліфікацію діянь, вчинених ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.

Між тим, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 про невідповідність призначеного обвинуваченому судом першої інстанції покарання, зокрема, даним про особу обвинуваченого, та можливість застосування до нього ст. 75 КК України колегія суддів апеляційної інстанції знаходить небезпідставними.

Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.

У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_2 у вигляді позбавлення волі суд не в повній мірі врахував вимоги ст. ст. 65-66 КК України, а саме: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який у вчиненому щиро розкаявся, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, не дав оцінки таким пом"якшуючим його вину обставинам, як добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди відповідно до п.2 ч.1 ст.66 КК України, виключно позитивну характеристику з місця роботи. Окрім цього, обвинувачений через декілька днів після вчинення правопорушення відшкодував витрати на лікування потерпілого, про що свідчать розписки його матері.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції з приводу того, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства.

Таким чином, призначене ОСОБА_2 покарання за своїм видом і розміром не відповідає тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, а тому є несправедливим.

Враховуючи обставини, зазначені в апеляційних скаргах обвинуваченого та потерпілого, характер вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, колегія суддів прийшла до висновку про можливість застосувати до ОСОБА_2 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 31 січня 2015 р. відносно ОСОБА_2, засудженого за ч.2 ст. 286 КК України, - змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.286 КК до трьох років позбавлення волі із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов"язки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба