Ухвала суду № 43262566, 18.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/12691/14-ц 18.03.2015 18.03.2015 18.03.2015

Провадження №22-ц/784/763/15

Провадження №22-ц/784/763/15

Категорія 27 Головуючий у 1 - й інстанції: Гуденко О.А.

Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання: Шпонарською О.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2014 року, постановлене у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - Банк) до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядну кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

В березні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядну кредитної заборгованості.

Банк зазначав, що 16 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №IKAPNAIG.181539.001, відповідно до якого Банк, на умовах, визначених цим договором, надав останньому у тимчасове, платне користування грошові кошти в сумі 137 605 грн. на наступні цілі: на придбання автомобіля - 137 455 грн.; на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 150 грн. Термін користування кредитом визначили до 15 жовтня 2015 року, а процентну ставку у 15,5 % річних.

16 жовтня 2013 року між Банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання поручилася перед Банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання позичальником ОСОБА_3 усіх зобов'язань за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором 16 жовтня 2013 року також був укладений договір застави рухомого майна №ZXA019500.181539.002, предметом якого є надання автомобіля марки Mitsubishi L200, 2013 року випуску.

Проте, ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, належним чином не виконує. У зв'язку із чим станом на 23 вересня 2014 року утворилась заборгованість перед Банком у розмірі 140066 грн. 32 коп., із яких: поточна заборгованість по основному кредиту - 79 142 грн. 33 коп., прострочена заборгованість по основному кредиту - 37 589 грн. 04 коп., поточна заборгованість за процентами - 773 грн. 55 коп., прострочена заборгованість за процентами - 13 203 грн. 45 коп., заборгованість по комісії - 1926 грн. 47 коп., пеня - 7431 грн. 48 коп.

Посилаючись на наведене, Банк просив стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 140066 грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2014 року позов Банку задоволено.

Постановлено:

- стягнути з відповідачів на користь Банку в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № IKAPNAIG.181539.001 від 16 жовтня 2013 року станом на 23 вересня 2014 року, в розмірі 140066 грн. 32 коп., із якою: поточна заборгованість по основному кредиту - 79 142 грн. 33 коп., прострочена заборгованість по основному кредиту - 37 589 грн. 04 коп., поточна заборгованість за процентами - 773 грн. 55 коп., прострочена заборгованість за процентами - 13 203 грн. 45 коп., заборгованість по комісії - 1926 грн. 47 коп., пеня - 7431 грн. 48 коп.;

- стягнути з відповідачів на користь Банку судовий збір з кожного по 700 грн. 33 коп.

В грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 січня 2015 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в позові Банку відмовити. Відповідач посилається на те, що суд першої інстанції належними доказами не встановив наявність у нього заборгованості за кредитним договором та її розмір та обставини щодо отримання кредиту.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що 16 жовтня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №IKAPNAIG.181539.001, відповідно до умов якого Банк надав останньому у тимчасове, платне користування грошові кошти в сумі 137 605 грн. на наступні цілі: на придбання автомобіля - 137 455 грн.; на сплату комісії за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна - 150 грн. Термін користування кредитом сторонами визначено на строк до 15 жовтня 2015 року, з процентною ставкою у 15,5 % річних. ОСОБА_3 зобов'язався вносити щомісячні платежі у відповідності до графіку погашення кредиту, який є додатком №2 до даного кредитного договору.

Відповідно до п.6.1 кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за користування кредитом Банк вправі нараховувати позичальнику відсотки в розмірі 36% річних від простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Пунктом 6.3 цього договору передбачено, що за порушення строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісії Банк також нараховує позичальнику пеню в розмірі 0, 5 % від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Сторони у п. 1.6 також визначили, що позичальник сплачує Банку щомісяця комісію за надання кредитних коштів в розмірі 0,2% від суми кредиту по договору.

16 жовтня 2013 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір застави автомобіля, згідно п.35.4 якого забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором останній передав в заставу автомобіль марки Mitsubishi L200,2013 року випуску, колір - сірий, № шасі НОМЕР_2, рег. номер НОМЕР_1.

З метою забезпечення зобов'язань за цим договором 16 жовтня 2013 року між Банком і ОСОБА_4 укладено договір поруки, за умовами якого вона зобов'язалася перед Банком нести відповідальність у тому ж обсязі, що і позичальник ОСОБА_3, включаючи повернення основної суми, сплату щомісячних, у тому числі підвищених, процентів, комісійної винагороди, сплати неустойки за порушення зобов'язань.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору щодо внесення щомісячних платежів, визначених графіком, який є невід'ємною частиною договору кредиту. Згідно розрахунку Банку заборгованість за кредитним договором станом на 23 вересня 2014 року склала 140066 грн. 32 коп., із яких: поточна заборгованість по основному кредиту - 79 142 грн. 33 коп., прострочена заборгованість по основному кредиту - 37 589 грн. 04 коп., поточна заборгованість за процентами - 773 грн. 55 коп., прострочена заборгованість за процентами - 13 203 грн. 45 коп., заборгованість по комісії - 1926 грн. 47 коп., пеня - 7431 грн. 48 коп.

Належних доказів, які б спростовували порушення зобов'язання за кредитним договором та розмір заборгованості, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до суду не надали.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3.1.11 кредитного договору Банк своєю вимогою від 18 березня 2014 року та від 22 квітня 2014 року повідомив відповідача ОСОБА_3 про необхідність погашення заборгованості за кредитом та попередив, що в разі невиконання останнім цієї вимоги він буде вимагати дострокового повернення кредиту. Копії зворотніх поштових повідомлень свідчать про отримання відповідачем ОСОБА_4 зазначених повідомлень.

Проте в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором відповідачами не сплачена.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції на підставі ст. 526, 553, 554, 1050 ЦК України прийшов до правильного висновку про наявність підстав для дострокового стягнення в солідарному порядку на користь Банку із позичальника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_4 140066 грн. 32 коп. заборгованості за кредитним договором.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про не повне з'ясування судом першої інстанції обставин щодо отримання кредиту безпідставні, оскільки спростовуються згаданим договором застави автомобіля марки Mitsubishi L200, 2013 року випуску, копією розпорядження Банку від 16 жовтня 2013 року про перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Автомир-Херсон Юг», копією технічного паспорту на вказаний автомобіль, який придбаний за кредитні кошти (а.с. 30, 31).

Посилання на те, що Банк не довів наявність заборгованості за кредитним договором теж не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються розрахунком, який підписаний Банком. Доказів, які спростовували б наявність заборгованості або свідчили б про її інший розмір, відповідач не надав.

Оскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Центрального районного суду від 25 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді