Ухвала суду № 43262465, 25.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/7210/14-ц 25.03.2015 25.03.2015 25.03.2015

Провадження №22-ц/784/876/15

Провадження № 22ц/784/876/15 Головуючий у 1-ї інстанції Сухаревич З.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

при секретарі: Кудрі В.М.,

за участю: представника відповідача - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скарги

ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2015 року, постановлену

за позовом

ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», ОСОБА_3, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція», Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції,

треті особи - ОСОБА_5,

приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу

Воробйова Тетяна Анатоліївна

про визнання прилюдних торгів недійсними, скасування акту державного виконавця та свідоцтва про право власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг», ОСОБА_3, Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція», Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, треті особи - ОСОБА_5, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Воробйова Т.А., на захист права користування житлом шляхом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1, скасування акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів та свідоцтво на право власності, що було видано на ім'я відповідача ОСОБА_3.

Одночасно, позивач подав заяву та просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2015 року заява про забезпечення позову задоволена у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на її незаконність, та постановити нову про відмову у забезпеченні позову, так як спір між сторонами за цими вимогами вже вирішено, а позивача виселено із спірної квартири.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Положеннями статті 152 ЦПК України, встановлені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

За роз'ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами майнового характеру, але на захист свого право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, яка до проведення прилюдних торгів, належала його матері - третій особи ОСОБА_5.

Між тим, з доданих до апеляційної скарги документів слідує, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2011 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_5, поданого нею в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, про визнання прилюдних торгів та акту державного виконавця недійсними, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна.

Окрім цього, рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 13 червня 2013 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 скасовано рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2013 року та ухвалене нове, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, діючої також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, задоволено, та вказаних осіб виселено з квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 вересня 2013 року, ухваленими за позовом ОСОБА_3, останнього вселено у належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Отже, право користування квартирою АДРЕСА_1, на захист якого позивач ОСОБА_4 звернувся з даним позовом до суду, на час цього звернення ним втрачено.

У зв'язку з чим, відповідач ОСОБА_3 заперечуючи проти забезпечення такого позову, посилався на зловживання позивачем належними йому процесуальними правами.

За пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Тому, при наявності обґрунтованих заперечень відповідача щодо матеріально-правових обмежень його прав, та відсутності у позивача права користування спірною квартирою, на захист якого він звернувся з даним позовом, висновок суду щодо підстав задоволення заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову в обраний ним спосіб ні є співмірним заявленому обґрунтуванню позовних вимог.

За такого, колегія суддів вважає, що підстави для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб - відсутні, так як немає доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про його задоволення позову.

В зв'язку з порушенням судом норм процесуального закону, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 312 ЦПК України, ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні клопотання щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2015 року скасувати, та постановити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про вжиття заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді