Рішення № 43254320, 06.03.2015, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8850/14-ц

Номер провадження 2/404/346/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

у складі: головуючого: судді Галагана О.В.,

при секретарі: Голенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», в якому просить визнати недійсним договір № 001175 фінансового лізингу, укладений від 24.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача 37500 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 24.09.2014 року між ним та представником ТОВ «ЛК «Еталон» - Цюрою Іриною Юріївною, яка діє на підставі довіреності № 52 від 14.08.2014 року, було укладено договір фінансового лізингу № 00175 від 24.09.2014 року.

Предметом договору фінансового лізингу є автомобільна техніка - HONDA CR-V. 24.09.2014 р. позивач оплатив рахунок на суму 37500 грн. із зазначенням авансового платежу за договором лізингу № 001175, як було домовлено під час попередніх переговорів фінансового лізингу № 001175, як було домовлено під час попередніх переговорів.

Але компанія відмовилась передавати автомобіль з посиланням на те, що договором передбачено сплату авансового платежу в розмірі 50 % від вартості предмету лізингу, а сплачена ним сума є комісією за організацію та оформлення спірного договору.

У зв'язку з зазначеним позивач звернувся до компанії із вимогою про повернення авансового платежу, але останні відмовились у поверненні коштів посилаючись на той факт, що в незалежності від придбання транспортного засобу, компанія не вважає за потрібне повернути авансовий платіж.

За таких обставин позивач вважає, що спірний договір фінансового лізингу є недійсним.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви з викладених у ній підстав та просили їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, проте, 14.01.2015 року надав письмові заперечення, в яких просив в позові відмовити (а.с. 34-38).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 (а.с. 40-41) між ним (Лізингоодержувач) та ТОВ «ЛК «Еталон» (Лізингодавець) 24.09.2014 року було укладено договір № 001175 фінансового лізингу, згідно умов якого Лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а Лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (а.с 6-11).

Згідно п. 3.1 договору, предметом лізингу є автомобіль HONDA CR-V.

При цьому лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов договору.

24.09.2014 року на виконання умов договору № 001175 фінансового лізингу позивачем було сплачено 37500 грн. комісії за договором, що підтверджується дублікатом квитанції від 24.09.2014 року (а. с. 15).

Так, як зазначає ОСОБА_1 в заяві від 24.09.2014 року (а. с. 39), він уважно прочитав та зрозумів умови договору, відтак, волевиявлення позивача було вільним та відповідало його внутрішній волі. На кожному аркуші договору міститься підпис ОСОБА_1 Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків ним обумовлених, що не заперечується позивачем.

Отже, передбачена у договорі № 001175 фінансового лізингу умова щодо сплати половини вартості предмету лізингу протягом 12 місяців з дати підписання не суперечить вимогам чинного законодавства та була погоджена сторонами договору, про що свідчить укладення договору № 001175 фінансового лізингу та його часткове виконання, а саме, сплата комісії за організацію та оформлення договору в розмірі 37500 грн., що підтверджується квитанцією від 24.09.2014 року.

Згідно з частинами 1, 2 нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень ч. 1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Умови договору, які можуть бути несправедливими визначено у ч. 3 ст. 18 цього закону.

Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. З ст. 509 ІІК України): умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Нормами статей Цивільного кодексу України; нормативно-правовим актом № 435-IV від 16.01.2003 року, ст. 627 ЦК України закріплено, що правочин є чинним, якщо його зміст не суперечить цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, волевиявлення учасників є вільним і відповідає їхній волі та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: - предмет лізингу; - строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); - розмір лізингових платежів; - інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Умови спірного договору фінансового лізингу містять 16 самостійних розділів, які регулюють різні за своїм змістом права та обов'язки як відповідача, так і позивача.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Слід звернути увагу на те, що кожен аркуш спірного договору підписано сторонами, що свідчить про досягнення між сторонами усіх істотних умов, що в ньому викладені.

Вказані обставини також свідчать про те, що позивач погодився з усіма умовами, підписавши спірний договір.

За таких обставин, суд не знаходить підстав вважати, що права позивача, як споживача є порушеними, чи укладання спірного договору порушують умови чинного законодавства.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача тому судові витрати залишаються по фактично понесеним.

Керуючисьст.ст. 203,215,216, 509, 526, 527, 530, 533, 627, 638, 806 ЦК України, Законом України «Про фінансовий лізинг», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10, 11, 57-60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського О. В. Галаган

районного суду

м.Кіровограда