Ухвала суду № 43252906, 24.03.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/4053/15-ц

провадження № 2-з/201/104/2015

У Х В А Л А

24 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків, індексу інфляції та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває вказана цивільна справа.

23 березня 2015 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, у якій остання просить накласти арешт на майно відповідача, а саме 37/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Розглянувши заяву, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.3 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1, п. 2 ч.1 ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту та майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або і інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4, в якій просить стягнути з останнього проценти за користування позикою, 3% річних від простроченої суми та втрати від курсової різниці на загальну суму 173 976, 43 грн.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розяснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи положення ст. ст. 151, 152 ЦПК України та зазначені розяснення Постанови Пленуму Верховного Суду України, суд не находить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а також, окрім того в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази належності відповідачу на праві власності 37/100 частин квартири АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст. 151, 152, 153, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення відсотків, індексу інфляції та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя С.О.Демидова